Провадження № 33/803/1891/25 Справа № 243/6406/24 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Верещагіна Д.Б., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2024 року о 09 год. 05 хв. за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Черкаське, вул. Шевченка, біля буд. №262, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI L200, н/з НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», а також від проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодився захисник Верещагін Д.Б. та оскаржив його в апеляційному порядку.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що у судовому засіданні прийняте судом рішення не оголошувалося, а його доведено до відома захисника через підсистему «Електронний суд» об 18 год. 34 хв. 21 травня 2025 року, а за даними Єдиного державного реєстру судових рішень її оприлюднено - 23.05.2025 із наданням до неї загального доступу. ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Верещагіну Д.Б. таку постанову за їх поштовими та електронними адресами судом першої інстанції не надсилалося.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною на необґрунтованою.
Зазначає, що за аналогією закону, судом першої інстанції порушено положення ст.335 КПК України та відновлено провадження у справі про адміністративне правопорушення. На момент проведення судового засідання 19.05.2025 року, ОСОБА_1 продовжував проходити військову службу, продовжує виконувати бойові завдання у зоні активних бойових дій і не змінилося місце проходження ним військової служби.
Вказує, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання для надання йому можливості безпосередньо пояснити суду дійсні обставини події, яка мала місце 02 серпня 2024 року. Розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наголошує, що працівниками поліції не дотримано порядку фіксації виконання своїх службових обов'язків при документуванні вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а тому відеозапис наявний в матеріалах справи не є належним доказом.
Зазначає, що з відеоматеріалів не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вказує, що співробітниками поліції не в повній мірі роз'яснено ОСОБА_1 його права.
Наголошує, що до матеріалів справи не долучено акту відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, але до фіксації вчиненого останнім правопорушення не залучалась Військова служба правопорядку.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про витребування з Батальйону патрульної поліції м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції повного відеозапису фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і допиту співробітників поліції, якими складався протокол.
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Верещагін Д.Б. про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Однак до зали судового засідання не з'явилсь. До початку судового розгляду від захисника Верещагіна Д.Б. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без виклику сторін за наявними у справі документами. Керуючись вимогами ст.268 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 19 травня 2025 року, а вказане рішення доведено до відома захисника через підсистему «Електронний суд» 21 травня 2025 року, а за даними Єдиного державного реєстру судових рішень її оприлюднено - 23.05.2025 із наданням до неї загального доступу.
Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційну скаргу подано захисником, шляхом надсилання через підсистему «Електронний суд» 30.05.2025 року та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 02.06.2025 року тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії постанови суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушень в діях ОСОБА_1 ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 981925 від 02.05.2024 року;
-рапортом працівника поліції;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких останні вказав, що «02.08.2024 року рухався на т/з MITSUBISHI L200, з постійного місця дислокації у напрямку м. Слов'янськ, приблизно о 9 год. 05 хв. у смт. Черкаське поблизу буд. 262 по вул. Шевченко, мене зупинила патрульна поліція, які виявили у мене ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, оскільки поспішав»;
-відеозаписом, яким зафіксовано обставини виявленого правопорушення.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази відсутні і не встановлені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання та розгляд справи був проведений за його відсутності, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в судове засідання, призначене на 19.05.2025 року, ОСОБА_1 не з'явився, натомість в судовому засіданні був присутній його захисник - адвокат Верещагін Д.Б.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховується принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи яке нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08. 11. 2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07. 07. 1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд першої інстанції приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , прийшов до обґрунтованого висновку, що дії особи відносно якої складено протокол у даному випадку сприяють невиправданому затягуванню судового розгляду, що в свою чергу спрямовано на уникнення адміністративної відповідальності у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тим паче, що в судовому засіданні був присутнім його захисник, що також не може свідчити про порушення права на захист.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп'яніння.
Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи акту відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, суд зазначає наступне.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.
Згідно з диспозицією ч.1 ст. 266 КУпАП встановлено, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами.
Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільненні транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання такого засобу і здачі у разі необхідності його на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.
Факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом зафіксовано на бодікамеру працівника поліції, запис з якої міститься в матеріалах справи (фрагмент відео 00:05:20), одночасно з тим рапорт інспектора взводу №2 роти №2 БПП в м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Череватова Олега від 02.08.2025 року також містить відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Доводи сторони захисту, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт керування транспортного засобу водієм ОСОБА_1 , спростовуються відеозаписом з бодікамери працівника патрульної поліції, на якому водій ОСОБА_1 з фактом керування транспортним засобом MITSUBISHI L200, н/з НОМЕР_3 погоджувався.
При цьому жодних скарг чи заперечень на дії працівників поліції під час його зупинки та подальшого складання протоколу ОСОБА_1 не заявляв. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не сприймає до уваги.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про витребування з Батальйону патрульної поліції м.Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції повного відеозапису фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і допиту співробітників поліції, якими складався протокол, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно дослідив сукупність усіх доказів у справі, зокрема і клопотання сторони захисту, яке було досліджено у судовому засіданні за участі захисника ОСОБА_2 .
Крім того, зазначене клопотання було належним чином оцінено суддею у нарадчій кімнаті з урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів, а висновки щодо його необґрунтованості, допустимості та достовірно викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання захисника Верещагіна Д.Б. та такі обставини не впливають на правильність оцінки доказів у справі, а доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Довод апеляційної скарги про те, що співробітниками поліції не в повній мірі роз'яснено ОСОБА_1 його права, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки водій ОСОБА_1 поставив особистий підпис в графі про роз'яснення йому прав та обов'язків. Будь-яких клопотань або заперечень в протоколі, або у окремих поясненнях ОСОБА_1 не зазначив.
Посилання апеляційної скарги на те, що за аналогією закону, судом першої інстанції порушено положення ст.335 КПК України та відновлено провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положення ч.1 ст.335 КПК, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
Проте, у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала можливість зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення взагалі, в тому числі і з підстави знаходження особи на військовій службі, що свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення в умовах воєнного стану у зв'язку із призовом на військову службу за мобілізацією обвинувачених саме кримінальних проваджень. Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов'язковою. Натомість, в силу приписів ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.
За приписами ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов'язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Тобто, для військовослужбовців, які вчинили адміністративні правопорушення, пов'язані із порушенням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не існує будь-яких виключень у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності. А ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Відтак зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення може призвести до безкарності, тобто неможливості притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадку доведення її винуватості після спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Щодо апеляційної скарги адвоката Верещагіна Д.Б. на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2025 року, якою поновлено провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Офіційне тлумачення положення частини другої статті 294 «стосовно оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення» викладене в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2015 від 31 березня 2015 року.
Як зазначив Конституційний Суд в цьому рішенні, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.
Главою 24-1КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Але у цьому випадку, згідно з положеннями ст.297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду. Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення чинним законодавством не передбачено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Як слідує з апеляційної скарги, захисником подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, якою поновлено провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, у даному випадку, постанова суду першої інстанції не є постановою суду в якій прийнято рішення по суті розгляду справи щодо ОСОБА_1 , а отже таке судове рішення оскарженню не підлягає.
Як показує системний аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, цим нормативно-правовим актом не передбачено можливість окремого апеляційного оскарження постанов, прийнятих судом першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що такіі обмеження на доступ до суду, узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, де було неодноразово наголошено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 параграфі 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням з боку національного законодавчого врегулювання.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративнеправопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Верещагіна Дмитра Борисовича про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Верещагіна Дмитра Борисовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: