Провадження № 11-кп/803/2026/25 Справа № 212/6837/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 42023041330000418 від 01.11.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який проходить військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 з військовим званням «солдат», не одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, інвалідності не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування в строк покарання строк попереднього ув?язнення; долі речових доказів.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що 12.05.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 135 ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, після чого, такий неодноразово продовжувався, зокрема востаннє Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_8 згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В свою чергу, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, з 22.07.2023 року по 10.08.2023 року солдат ОСОБА_8 проходив стаціонарне лікування у КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» м. Житомир.
Далі, 11.08.2023 року солдат ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, діючи в умовах воєнного стану, після закінчення лікування, не з'явився до місця служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_8 свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 11 червня 2024 року, коли був затриманий співробітниками відділу поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Дії ОСОБА_8 судом квалііковані за ч. 4 ст. 408 КК України, дезертирство, тобто нез'явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року по кримінальній справі № 212/6837/24 та постановити новий, виправдувальний вирок по цій справі.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні вироку порушено такі засади кримінального судочинства, як законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а також самоусунення від надання правової оцінки явно злочинним наказам з боку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , командира військової частини НОМЕР_1 та рішенню відповідної військово-медичної комісії при вказаному центрі при мобілізації невійськовозобов'язаного ОСОБА_8 .
Звертає увагу, що під час досудового слідства і судового розгляду справи стороною обвинувачення не досліджувались факт виключення ОСОБА_8 з військового обліку, який мав місце 13 вересня 2017 року і питання грубого порушення чинного законодавства про його мобілізацію з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали місце 11 травня 2023 року. Відповідні письмові докази з боку захисту долучені до матеріалів кримінальної справи під час судового слідства, але фактично проігноровані судом.
Вважає, що пропуск процесуального строку для оскарження порядку адміністративного судочинства протиправних рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо взяття ОСОБА_9 на облік військовозобов'язаних, його мобілізацію та зарахування до особового складу військової частини відповідно, не позбавляв суд першої інстанції обов'язку надати правову оцінку явно злочинним наказом цих суб'єктів владних повноважень, які грубо порушували конституційні права ОСОБА_8 і призвели до істотної шкоди для його психічного здоров'я, а в подальшому - і необґрунтованого обвинувачення у особливо тяжкому злочині з подальшим взяттям під варту.
Вважає, що суд необґрунтовано відмовив захисту у задоволенні клопотань, спрямованих на отримання письмових доказів, що виправдовують обвинуваченого і перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно (часткова відмова у задоволенні клопотання захисту від 18 грудня 2024 року № 65/01 в частині витребування письмових даних і документів, клопотання №3 від 19 лютого 2025 року в частині витребування даних щодо проходження ОСОБА_8 базової військової підготовки).
Вважає формулювання обвинувачення в частині того, що ОСОБА_8 не з'явився до місця служби таким, що є неправдивим і спростовується отриманими під час судового розгляду доказами. Зауважує, що у даному випадку могло йтися про нез'явлення на службу у разі переведення або переміщення військовослужбовця між підрозділами однієї і тієї ж військової частини
Вважає, що твердження про те, що ОСОБА_8 «достовірно знав свої обов'язки передбачені чинним законодавством, які регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби і маючи можливість їх виконувати, свідомо їх порушив» з боку суду першої інстанції є очевидним перебільшенням.
Звертає увагу, що суд неповно надав оцінку тому, що ОСОБА_8 , який був виключений з військового обліку військовозобов'язаних 13 вересня 2017 року згідно чинного на той час законодавства, не підлягав і не підлягає повторному взяттю на такий облік, оскільки це погіршує його становище, і такі дії він вважає відносно себе протиправними з урахуванням положень статті 58 Конституції України
Зауважує, що ОСОБА_8 наполягає, що повідомляв своїми безпосереднім командирам про свою незаконну мобілізації, але жодної реакції на ці звернення не було.
Наголошує, що ОСОБА_8 в період після свого 18-річчя і до 13 вересня 2017 року перебував у статусі призовника і перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а після 13 вересня 2017 року був виключений цим військовим комісаріатом з військового обліку і більше не відносився до категорії призовників та/ або військовозобов'язаних осіб, тому положення законодавства про мобілізацію та військову службу на нього більше не розповсюджувались.
Вважає, що рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 травня 2023 року про приведення ОСОБА_8 до військової присяги у ІНФОРМАЦІЯ_2 слід було оцінювати як нікчемне, а рішення призовної комісії Хортицького району Запорізької області від 11 травня 2023 року про зарахування ОСОБА_8 в запас за ст. 37 п. 1.пп. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 травня 2023 року № 59/2023 про призов ОСОБА_8 у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України про мобілізацію, а також наказ того командира військової частини НОМЕР_1 від 12 травня 2023 року № 135 в частині зарахування ОСОБА_8 до списків особового складу цієї частини та всі види забезпечення - мають ознаки явно протиправних, а відносно обвинуваченого - явно злочинних.
Наголошує, що суд першої інстанції самоусунувся від аналізу і правової оцінки вищевказаних рішень, що дає підстави стверджувати про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ст. 408 КК України передбачає спеціального суб'єкта злочину, який має бути військовослужбовцем, у той час як ОСОБА_8 до кола таких осіб не належав і не міг на законних підставах бути включеним до числа військовозобов'язаних осіб.
Звертає увагу, що особиста справа та/або облікова картка ОСОБА_8 із ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила. Інформація стосовно приведення ОСОБА_8 до військової присяги відсутня.
Вважає, що судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_8 від 13 грудня 2024 року звернувся до ВП № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про вчинені кримінальні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом звернення ОСОБА_8 про притягнення до відповідальності невідомої особи з числа працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 11 травня 2023 року при оформленні військового квитка внесла завідомо неправдиві дані про те, що 04 травня 2023 року ОСОБА_8 нібито прийняв військову присягу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що в подальшому було засвідчено підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . За якою внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12024087070000467 від 25 грудня 2024 року. Зазначає, що у сукупності з іншими фактами вказані обставини ставлять під сумнів факт його належності до військовослужбовців.
Позиції сторін в суді :
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , підтримав свою апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просив її залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року відносно ОСОБА_8 - без змін як законний та обґрунтований.
Обвинувачений ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про місце, день та час судового розгляду, заяв та клопотань від нього про участь в судовому засіданні на адресу суду не надходило.
З огляду на те, що категорія обвинувачення та характер апеляційної скарги захисника обвинуваченого не тягнуть за кримінальним процесуальним законом обов'язкової участі обвинуваченого в судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим проведення розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого без участі ОСОБА_8 .
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що такі не підлягають задоволенню, а вирок суду 1-ї інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у дезертирстві, тобто нез'явленні до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану, грунтуються на сукупності досліджених судом та наведених у вироку доказах.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 408 КК України, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв?язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин провадження дії ОСОБА_8 охоплюються складом кримінального правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 408 КК України. З позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
В судовому засіданні суду 1-ї інстанції обвинувачений ОСОБА_8 хоча і не визнавав свою вину за висунутим йому обвинуваченням, оскільки не вважає себе суб'єктом даного злочину, просив виправдати, оскільки правопорушення не вчиняв.
Суду пояснив, що приблизно 11-12 травня 2023 року перебував у м. Запоріжжі та прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки, з метою перетину кордону, оскільки з 2017 року він був виключений з військового обліку за вчинення особливо тяжкого злочину. Натомість у нього забрали його документи та повідомлено останньому, що він мобілізований до ЗСУ. Йому дозволили взяти з дому речі та останній повернувся до РТЦК та СП. В автобусі обвинуваченому був виданий військовий квиток. Під час проходження ВЛК він був обстежений поверхнево, на скарги останнього увагу ніхто не звернув. Ніяких документів, окрім психологічного тесту, не підписував, будь-яких заяв не писав. Потім він прибув до навчального центру поблизу м. Житомир, с. Троянів, для проходження базової військової підготовки, де отримав військову форму. Він повідомляв командування про те, що не є військовозобов'язаним, проте йому було повідомлено, що він прийняв присягу 04.05.2023 року. Однак в цей час він перебував вдома в м. Запоріжжя і не міг прийняти присягу. В навчальному центрі він повторно присягу не приймав. Повністю базову військову підготовку не пройшов. В навчальному центрі була подія, в результаті якої згоріли його речі. У зв'язку із погіршенням психологічного стану здоров'я його було направлено до психоневрологічного медичного закладу. Раніше на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебував, але звертався до психолога та психіатра. Після лікування у медичній установі його відправили у військову бригаду. Після виписки з лікарні обвинуваченого доставили в розташування військової частини на полігон. Він був повідомлений, що він на той час перебував у розпорядженні командира військової частини. На наступний день, 11 серпня 2023 року, його посадили в автомобіль та повезли на автовокзал м. Житомир з метою направлення останнього до пункту постійної дислокації частини - в м. Кривий Ріг. Також повідомили про те, що у м. Кривому Розі останній зможе пройти ВЛК. Однак пізніше йому було повідомлено, що він прямує до пункту постійної дислокації частини в м. Кривий Ріг, де ВЛК проходити не буде, відповідний рапорт відсутній. В автомобілі по дорозі до автовокзалу м. Житомир він прийняв рішення повернутись додому в м. Запоріжжя, про що особисто озвучив старшому військовому медику ОСОБА_10 . Він був демотивований, служити не бажав, оскільки взагалі не підготовлений. Всупереч отриманої вказівки прямувати до м. Кривий Ріг він на автовокзалі м. Житомир придбав квиток на маршрутне таксі до м. Київ. З м. Києва він вирушив до м. Дніпро, потім з м. Дніпра до м. Запоріжжя. Увесь час до моменту, поки до обвинуваченого не приїхали співробітники поліції, останній знаходився вдома у м. Запоріжжя, неофіційно підробляв. Письмово рапортів командуванню щодо оскарження будь-яких дій не подавав, звертався усно. За весь час перебування в навчальному центрів отримував грошове забезпечення.
В судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_11 пояснив, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 . У 2023 році проходив військову службу в частині НОМЕР_1 , що дислокувалась в межах АДРЕСА_2 , в 2-му батальйоні, у військовому званні солдат. Під час одного з ранкових шикувань батальйону, що проводилось старшим майором з метою перевірки наявності особового складу військової частини, було виявлено відсутність в розташуванні військової частини військовослужбовця ОСОБА_8 . Про проведення службового розслідування внаслідок вказаного факту свідку невідомо.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_12 пояснив, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника штабу. У 2023 році займав посаду командира роти військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в межах АДРЕСА_2 , де проходив службу обвинувачений. У 2023 році був присутній при шикуванні та зачитуванні поіменного списку військовослужбовців з метою проведення перевірки наявності особового складу військової частини. Під час вказаної перевірки ОСОБА_8 у пункті дислокування частини виявлено не було. Командир 3-го взводу подав обвинуваченого у СЗЧ (самовільне залишення частини). Відносно обвинуваченого проводились пошукові заходи з метою його виявлення, однак результат був відсутній.
В судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_13 пояснив, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 2-го взводу. У 2023 році також займав посаду командира 2-го взводу військової частини НОМЕР_1 . У серпні 2023 році у військовій частині, що розташовувалась в межах АДРЕСА_2 , було проведено шикування з метою перевірки наявності особового складу, під час якої було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_8 . Відносно останнього було подано рапорт на СЗЧ (самовільне залишення частини). Причина відсутності ОСОБА_8 свідку невідома. Особисто відносно обвинуваченого пошук не проводив.
Свідок обвинувачення ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні сержант із матеріального забезпечення 12-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону. З обвинуваченим знайомий, оскільки був старшиною роти, де ОСОБА_8 проходив військову службу, родинних стосунків з останнім не має. ОСОБА_8 деякий час перебував у спецзакладі - медична установа з надання психологічної допомоги, на лікуванні. Приблизно в 10-х числах серпня 2023 року зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що його виписали з лікарні. Обвинуваченого забрали до полігону, що розташовувався в околицях м. Житомир. На наступний день свідок забезпечував від'їзд ОСОБА_8 до м. Кривого Рогу. Медику військової частини ОСОБА_15 було доручено відвезти ОСОБА_8 на автовокзал м. Житомир та посадити у маршрутне таксі, яке прямувало до м. Кривого Рогу, що і було виконано. На наступний день ОСОБА_8 на зв'язок не вийшов, спроби додзвонитись до останнього результату не дали. Місцезнаходження обвинуваченого відомо не було. За цим фактом проводилось службове розслідування, результати невідомі.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_16 пояснив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інструктора. З обвинуваченим знайомий, родинних стосунків не має. На момент події у 2023 році займав посаду головного сержанта 12-ї аеромобільної роти. Приблизно 10 серпня 2023 року до нього зателефонував головний медик роти та повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_8 виписався з лікарні, та попросив забрати останнього до частини. Він забрав обвинуваченого з лікарні та відвіз в розташування роти на полігон в околицях м. Житомир. На наступний день свідок поставив завдання головному медику роти ОСОБА_15 відвезти ОСОБА_8 на автовокзал у м. Житомир та проконтролювати його посадку в маршрутне таксі з метою відправлення ОСОБА_8 в місце постійної дислокації частини - м. Кривий Ріг. Також проінструктував ОСОБА_8 , щоб той зателефонував по прибуттю до м. Кривого Рогу. ОСОБА_17 завдання виконав. На наступний день ОСОБА_8 на зв'язок не вийшов, телефон був вимкнений , в місце постійної дислокації частини м. Кривий Ріг не прибув. У пункті постійної дислокації частини також підтвердили неприбуття військовослужбовця ОСОБА_8 . Відносно останнього було складено рапорт про СЗЧ (самовільне залишення частини).
В судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_18 пояснив, що на даний момент є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді фельдшера медичного пункту 3-го аеромобільного батальйону. З ОСОБА_8 знайомий, родинних стосунків не має. У 2023 року займав посаду старшого бойового медика 12-ї роти. Військовослужбовець ОСОБА_8 перебував на лікуванні у медичному закладі, психіатричне відділення. Приблизно 10 серпня 2023 року ОСОБА_8 виписали з лікарні. Він зателефонував іншому військовослужбовцю - ОСОБА_16 , який перебував неподалік медичної установи, щоб той забрав ОСОБА_8 на полігон. Наступного дня, 11 серпня 2023 року, йому було доручено відвезти обвинуваченого з полігону на автовокзал у м. Житомир. Він відвіз ОСОБА_8 на автовокзал м. Житомир та посадив на автобус, що прямував у постійне місце дислокації частини - м. Кривий Ріг. У подальшому він дізнався, що обвинувачений не доїхав до постійного місця дислокації частини, а пішов у СЗЧ (самовільне залишення частини). На телефонні дзвінки ОСОБА_8 не відповідав.
Свідок захисту ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_8 . Останній був раніше засуджений та покарання відбув. У 2018 році вони з обвинуваченим мали намір переїхати до іншого місця проживання. Для цього ОСОБА_19 звернувся до РТЦК та СП з метою отримання довідки про зняття його з військового обліку. У 2019 році ОСОБА_8 для зміни місця реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав довідку. В 2023 році при спробі перетнути кордон ОСОБА_8 не пропустили прикордонники, повідомивши, що у нього недостатньо документів для виїзду. Після цього ОСОБА_8 звернувся до РТЦК та СП з метою отримання довідки про право на виїзд за кордон. Однак у останнього було забрано документи та направлено до військової частини. У цей час вона знаходилась в Польщі. ОСОБА_8 телефонував їй та повідомляв, що його направлено до психіатричного закладу. Також повідомив, що в навчальному центрі стався вибух, внаслідок чого згоріли всі речі, і що ніхто не звертає увагу на те, що він не є військовозобов'язаним. В лікарні обвинувачений перебував 3 рази з тривалістю лікування по 3 тижні. Після повернення з лікарні ОСОБА_8 був впевнений, що його переводять в інший заклад для проходження ВЛК. Потім, коли обвинуваченого привезли до військової частини, а далі на автовокзал, ОСОБА_8 повідомили, що його направляють в іншу частину, тому у нього є вибір або їхати в іншу частину, або додому. Після того, як ОСОБА_8 повернувся додому, вона також повернулась в Україну, до цього часу перебувала у Польщі. В червні 2023 року до їхнього дому прийшли співробітники поліції, які доставили її та ОСОБА_8 до районного відділку поліції, де останні були допитані. ОСОБА_8 було вручено підозру та повідомлено, що він є затриманим.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності показань цих свідків, вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили обвинуваченого.
Деякі розбіжності в показаннях вказаних свідків вказують на індивідуальне сприйняття кожною особою подій, учасником яких вони були, і не впливають на висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 .
За клопотанням прокурора у судовому засіданні на підтвердження вини обвинуваченого досліджено письмові докази, а саме:
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 №135 м. Дружківка, яким солдата ОСОБА_8 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено стрільцем - снайпером 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 12 травня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , на котлове забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. З 12 травня 2023 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, ВОС - 100672Д, шпк - "солдат". Виплачувати щомісячну премію у розмірі 631% від посадового окладу відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. Надано доступ до відомостей, що становлять інформацію з обмеженим доступом "для службового користування". Підстава: Указ Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24 лютого 2022 року, поіменний список військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1056 від 11 травня 2023 року, рапорт про прийом справ та посади солдата ОСОБА_8 від 12 травня 2023 року.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 №135 м. Дружківка, яким визначено вважати такими, що вибули у відрядження до військової частини НОМЕР_4 для проходження базової загальновійськової підготовки: солдата ОСОБА_8 , стрільцем - снайпером 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону. Знято з котлового забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. Підстава: мобілізаційне розпорядження начальника штабу-заступника командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 29.04.2023 № 111/1672/дск.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.07.2023 №205 м. Дружківка, яким звільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України: військовослужбовців, які перебувають на довготривалому лікуванні: Солдата ОСОБА_8 , стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 липня 2023 року №249 PC.
Рапорт командира 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_20 , який останній доповів Командиру військової частини НОМЕР_1 , що 10 серпня 2023 року, з «Обласного медичного спеціалізованого центру» Житомирської обласної ради було виписано солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що знаходився на стаціонарному лікуванні з 22 липня 2023 року з діагнозом: «Розлад адаптації зі змішаними порушеннями емоцій та поведінки з демонстративними суїцидальними намірами шантажного характеру». 11 серпня 2023 року старший бойовий медик 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_17 , супроводив солдата ОСОБА_8 на автовокзал міста Житомир, де останній на рейсовому мікроавтобусі виїхав до міста Кривий Ріг для подальшого прибуття до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . В подальшому солдат ОСОБА_8 перестав виходити на зв'язок та не прибув до пункту постійної дислокації. Пошуки на території тимчасового зосередження результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає місцезнаходження військовослужбовця невідомо. Просив командира по вищевказаному факту призначити службове розслідування, зняти солдата ОСОБА_8 з котлового забезпечення та призупинити виплату грошового забезпечення з 11.08.2023.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 №230 м. Дружківка, яким солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що не прибув до пункту постійної дислокації м. Кривий Ріг з лікування в КНП "Обласний медичний спеціалізований центр", м. Житомир, з якого був виписаний 10 серпня 2023 року. Призупинено виплату грошового забезпечення з 11 серпня 2023 року. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_21 від 15 серпня 2023 року вх. №28486.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 №2002 про призначення службового розслідування за фактом нез'явлення на службу після завершення лікування солдатом ОСОБА_8 , яким командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_22 наказав провести службове розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Проведення службового розслідування доручити заступнику командира 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення молодшому лейтенанту ОСОБА_23 . Молодшому лейтенанту ОСОБА_23 службове розслідування провести та подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 29 серпня 2023 року. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення.
Акт службового розслідування заступника командира 12 аеромобільної роти з морально-психологічного забезпечення 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_24 від 29.08.2023, яким зафіксоване службове розслідування за фактом порушення військової дисципліни, відсутності на військовій службі без поважних причин з 11.08.2023 по час проведення розслідування, та умисне ухилення від виконання обов'язків військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .За результатами службової перевірки запропоновано: ОСОБА_8 притягнути до дисциплінарної відповідальності; повідомити про вчинення кримінального правопорушення та копію матеріалів службового розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , направити до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, оскільки в його діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Відповідно до пункту 15 розділу 1, пункту 5 розділу 16 та пункту 14 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не виплачувати грошове забезпечення за час самовільного залишення військової частини та позбавити премії за серпень 2023 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за серпень 2023 року.
Повідомлення про кримінальне правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_25 , у якому командир ВЧ НОМЕР_1 повідомляє Криворізьку спеціалізовану прокуратур у сфері оборони Східного регіону про те, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу 11 серпня 2023 року, військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 травня 2023 року №l35 призначений стрільцем-снайпером і аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_3 . У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 11 серпня 2023 року старший бойовий медик 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_17 , супроводив солдата ОСОБА_8 на автовокзал міста Житомир, де останній на рейсовому мікроавтобусі виїхав до міста Кривий Ріг для подальшого прибуття до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . В подальшому солдат ОСОБА_8 перестав виходити на зв'язок та не прибув до пункту постійної дислокації. Пошуки результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідав місцезнаходження військовослужбовця невідомо. З 11 серпня 2023 року по день закінчення службового розслідування, а саме по 29 серпня 2023 року даний військовослужбовець без поважної причини на військовій службі відсутній. У зв'язку з вищевикладеним, в порядку ст.214, 216 Кримінального процесуального кодексу України, повідомив про виявлення в діях солдата ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2023 №3881 Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення на службу після завершення лікування солдатом ОСОБА_8 , яким командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_22 Наказав: за порушення військової дисципліни, а саме за відсутність на військовій службі без поважних причин з 11 серпня 2023 року по день закінчення службового розслідування, а саме 29 серпня 2023 року, порушення вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни та умисне ухилення від виконання обов'язків військової служби по мобілізації, на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , оголосити сувору догану. Заступнику командира військової частини НОМЕР_3 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та копію матеріалів службового розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, оскільки в його діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 15 розділу 1, пункту 5 розділу 16 та пункту 14 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не виплачувати грошове забезпечення за час самовільного залишення військової частини та позбавити премії за серпень 2023 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за- серпень 2023 року. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Копія листа Командира військової частини полковника медичної служби ОСОБА_26 , лікаря - психіатра майора медичної служби ОСОБА_27 , якою підтверджується факт направлення для стаціонарного лікування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР відділення психіатричне.
Копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підтверджує проходження обвинуваченим стаціонарного лікування в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР відділення психіатричне у період з 22.07.2023 до 10.08.2023.
Службова характеристика на солдата ОСОБА_8 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (в минулому військовослужбовець 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ), з якої вбачається, що за своїм морально-діловими та психологічними якостями ОСОБА_8 займаній посаді не відповідає.
Медична характеристика на солдата, призваного під час мобілізації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , військовослужбовець, призваний під час мобілізації, солдат ОСОБА_8 , за медичною допомогою до медичного пункту не звертався. Об'єктивний огляд військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_8 не можливий через його відсутність на території військової частини. На диспансерному обліку у психіатра, нарколога, фтизіатра та дерматовенеролога не перебував.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 м. Дружківка №135, яким солдата ОСОБА_8 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити стрільцем - снайпером 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 12 травня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , на котлове забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. З 12 травня 2023 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, ВОС - 100672Д, шик - "солдат". Виплачувати щомісячну премію у розмірі 631% від посадового окладу відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. Надати доступ до відомостей, що становлять інформацію з обмеженим доступом "для службового користування". Підстава: Указ Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24 лютого 2022 року, поіменний список військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 N? 1056 від 11 травня 2023 року, рапорт про прийом справ та посади солдата ОСОБА_8 від 12 травня 2023 року.
Копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 від 11.12.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований у запас 17.05.2016 за ст. 18.1.5 ЗУ «ПВОіЖ». Тимчасове посвідчення видано замість військового квитка. 13.09.2017 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Протокол тимчасового доступу до документів від 14.06.2024, відповідно до якого слідчий СП ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_28 провів вилучення у приміщенні КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, а саме медичної карти стаціонарного хворого №5517 на ОСОБА_8 .
Постанова про визнання речовим доказом від 15.06.2024, відповідно до якої визнано вилучені в ході проведення тимчасового доступу документи у вигляді, медичної карти стаціонарного хворого №5517 на ім?я ОСОБА_8 на 70 аркушах, речовими доказами по кримінальному провадженню під № 42023041330000418 від 01 листопада 2023 року. Вказані речові докази долучено до матеріалів кримінального провадження під № 42023041330000418 від 01 листопада 2023 року.
Крім того, у судовому засіданні досліджено витяг з ЄРДР № 42023041330000418 від 01.11.2023 року, який підтверджує інформацію з електронної бази даних, відповідно до якої здійснювалося збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні.
За клопотанням захисника до матеріалів кримінального провадження долучено та досліджено судом: копію вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року , яким ОСОБА_8 було засуджено за ч.3 ст. 187 КК України, з застосуванням ст.ст. 69,75,76 КК України; копію Ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2019 року, якою ОСОБА_8 звільнено від покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року; копію паспорту громадянина України ОСОБА_8 з відміткою «невійськовозобов'язаний» станом на 13.09.2017 рік; фотокопія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_8 від 11.12.2019 року з відомостями про військовий облік( взяття, зняття, та підстави виключення); копії заяви адвоката ОСОБА_7 від 13.12.2024 року про реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення; копія заяви обвинуваченого ОСОБА_8 від 13.12.2024 про вчинене кримінальне правопорушення; витяг є Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12024087070000467 від 25.12.2024 за частиною 1 ст.358 КК України; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09.12.2024, яким підтверджено призив ОСОБА_8 на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.02.2025 , яким підтверджено взяття на військовий облік ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 11.05.2023 року, як особу яка не перебуває на військовому обліку; копія витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.05.2025 за №125 яким солдата ОСОБА_8 , 1997 року народження, ВОС 790037А призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку, які призвані і відправлені до військової частини НОМЕР_4 ;відповідь командира військової частини від 18.02.2025 про відсутність даних про військовослужбовця ОСОБА_8 військової частини НОМЕР_4 ;Ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025, яка набрала законної сили, проте оскаржена, якою позовну заяву ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві; відповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_29 від 12.02. 2025, зі змісту якої вбачається, що солдат ОСОБА_8 не приймав військову присягу за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , так як факт прийняття присяги було засвідчено у військовому квитку військовослужбовця серія НОМЕР_6 виданий 11 травня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: «Військову присягу прийняв 04.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , даний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і печаткою даного військкомату».
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також врахував прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Як вбачається з матеріалів провадження, судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячи із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що органами досудового розслідування досудове слідство проведено всебічно, повно і об'єктивно, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства і дана відповідна і вірна оцінка діям обвинуваченого ОСОБА_8 та доведено в судовому засіданні наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України: дезертирство, тобто нез'явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд 1-ї інстанції обгрунтовано відхилив доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад інкримінованого йому злочину, виходячи з наступного:
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України є порядок проходження військової служби. З об'єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, зокрема - нез'явлення на службу з лікувального закладу, суб'єкт злочину - будь який військовослужбовець.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчинені злочину є належними, допустимими, достовірними та достатніми, здобуті в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, суд дійшов обгрунтованого висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 .
Так, з'ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й визнав доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.
Суд обгрунтовано вважав доводи та міркування сторони захисту безпідставними та відхилив їх з огляду на наступне.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабну військову агресію та військові дії на суверенній території України. У зв'язку із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан. Вказаний Указ затверджений Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на всій територій держави донині.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_8 згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В свою чергу, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023 р., яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, що у свою чергу не виключає комплектування ЗСУ за рахунок особи, засудженої за ч.3 ст.187 КК України, особливо під час дії особливого режиму воєнного стану.
ОСОБА_8 вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а отже реально покарання у вигляді позбавлення волі не відбував.
Крім того, судимість ОСОБА_8 за вчинення вказаного злочину, у встановленому порядку погашена, на підставі ухвали Хортицького районного суду від 27.03.2019 р. у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Так, відповідно до ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються: особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
Таким чином, апеляційні доводи сторони захисту були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та їм надано повний та обгрунтований висновок, з яким суд апеляційної інстанції погоджується. Тож, посилання сторони захисту на неможливість взяття на військовий облік з подальшим призовом на військову службу та не перебування у статусі «військовозобов'язаного» ОСОБА_8 на підставі п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення не є релевантним.
Відповідно до абзацу 8 пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023 р., яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення: на військовий облік військовозобов'язаних стають особи, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Так, відповідно до абзацу 13 ч.1 ст. 18 Закону від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.
Під час призову ОСОБА_8 на військову службу під час мобілізації Конституційні права останнього жодним чином порушені не були.
Відтак, судом встановлено та підтверджується дослідженими доказами, що ОСОБА_8 набув у встановленому порядку та з передбачених законодавством підстав статус військовослужбовця Збройних Сил України та, відповідно, на нього поширювалася дія законодавства щодо порядку проходження військової служби, Статутів Збройних Сил України, як положень і правил військової служби. Тому твердження сторони захисту, як в суді 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду щодо відсутності спеціального суб'єкта, як обов'язкового елемента складу інкримінованого обвинуваченому правопорушення, є безпідставними.
Згідно з інформацією, яка міститься у військовому квитку, медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 11.05.2023 визнаний придатним до військової служби та 12.05.2023 на підставі Указу Президента України Про мобілізацію призваний у Збройні Сили України. Судом також не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованими твердження сторони захисту, що обвинувачений не набув статусу військовослужбовця, оскільки перед зарахуванням до особового складу військової частини пройшов військово-лікарську комісію.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 солдата ОСОБА_8 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено рядового ОСОБА_8 призначено на посаду призначити стрільцем - снайпером 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення військової частини, вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_4 для проходження базової загальновійськової підготовки. ОСОБА_8 не заперечував, що приступив до виконання обов'язків військової служби, отримував забезпечення, та виконував їх до госпіталізації у лікарню.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2023 № 205 солдат ОСОБА_8 звільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з довготривалим лікуванням. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого солдат ОСОБА_8 з 22.07.2023 по 10.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «обласний медичний спеціалізований центр в м. Житомир.
ОСОБА_8 , з моменту призову на військову службу 12.05.2023 до грудня 2024 року, у встановлений та передбачений законом спосіб не оскаржував дії посадових осіб РТЦК та СП та ВЧ відносно себе, при цьому не закінчивши проведення БЗВП, прийняв свідоме рішення про вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення під час правового режиму воєнного стану.
Під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту було надано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання тимчасового посвідчення військовозобов?язаного ОСОБА_8 .
Як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.10.2025 р. за вих. №06/3577, тимчасове посвідчення №3109/5 від 11.12.2019 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутнє. Під час призову ОСОБА_8 отримав військовий квиток НОМЕР_6 .
Вказана відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 не суперечить дослідженим доказам в даному провадженні, та ухгоджується з ними, доповнюючи їх.
Тож, як під час судового розгляду в суді 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не встановлено наявності поважних причин, які перешкоджали ОСОБА_8 повернутися до військової частини після завершення стаціонарного лікування для продовження проходження військової служби. Останній свідомо прийняв рішення не повертатися до частини та ухилитися від військової служби назавжди, що підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема показаннями обвинуваченого, його поведінкою, показами свідків обвинувачення, матеріалами службового розслідування, які узгоджуються між собою, також показами свідка захисту матері обвинуваченого ОСОБА_19 .
Доводи сторони захисту щодо його направлення до м. Кривого Рогу для проходження повторного ВЛК також є безпідставними, були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції, та спростовуються показаннями обвинуваченого, наданим в судовому засіданні. ОСОБА_8 , як військовослужбовець, мав усвідомлювати відсутність у нього законних підстав не повертатися до частини для продовження проходження служби, однак цього обов'язку не виконав.
Щодо доводів сторони захисту в частині неприйняття військової присяги обвинуваченим суд обгрунтовано зазначив наступне.
За приписами ст.24 Закону Про військовий обов'язок і військову службу початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до Постанови ККС ВС від 15 січня 2025 року у справі № 233/2667/23 - з огляду на приписи ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закон не пов'язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Для обвинуваченого як для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас копією військового квитка серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_8 та інформацією, яка міститься у листі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_29 від 12.02.2025 р. підтверджено, що ОСОБА_8 військову присягу прийняв 04.05.2023 р. у ІНФОРМАЦІЯ_5 , даний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і печаткою даного військкомату. Такий висновок узгоджується з отриманою під час апеляційного розгляду відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.10.2025 р. за вих. №06/3577.
Тож апеляційні доводи сторони захисту з вказаних підстав суд апеляційної інстанції, також вважає необгрунтованими.
Відповідно до встановлених фактичних даних суд 1-ї інстанції вірно кваліфікував дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто нез'явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при апеляційній перевірці провадження не виявлено.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, як така, що не підтверджується матеріалами провадження.
Керуючись ст.ст. 376, 404-419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4