Провадження № 11-кп/803/3524/25 Справа № 195/1013/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025041590000083 за апеляційною скаргою прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду стрілець-санітар 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихо ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Крім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано: за ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками - привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
За встановлених судом обставин та викладених у вироку ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду стрілець-санітар 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 19 лютого 2025 року, в другій половині доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час в якості гостя перебував ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з котрим вони спільно вживали алкогольні напої.
В подальшому, ОСОБА_7 , маючи усний дозвіл від ОСОБА_8 на користування мобільним телефоном останнього, а саме телефоном марки Xiaomi моделі Redmi 5 plus, під час користування зазначеним телефоном виявив у чохлі мобільного телефону банківські картки банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , які належать та емітовані на ім'я ОСОБА_8 . В цей момент у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_8 , а саме вказаними банківськими картками АТ КБ «ПриватБанк».
При цьому, ОСОБА_7 , розуміючи, що вказані ним банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 емітовані на ім'я ОСОБА_8 , належать іншій особі та є офіційним документом, з корисливих мотивів взяв зазначені пластикові банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», які, згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційних документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку та поклав їх до кишені власної куртки, таким чином привласнив з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаних банківських карт.
Крім того, 19 лютого 2025 року, приблизно о 18 годин 00 хвилин, ОСОБА_7 знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи за вказаною адресою та маючи доступ до банківських карток банку АТКБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_8 , в цей час у ОСОБА_7 , який усвідомлював, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 зі змінами, дію якого продовжено на момент вчинення злочину, в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, виник злочинний умисел, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки AT КБ «ПриватБанк»№ НОМЕР_2 , яка належать та емітована ім'я ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , яка належать та емітована ім'я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , в цей же день, тобто 19лютого 2025 року приблизно о 18 годині 35 хвилин, прибув до найближчого банкомату, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Томаківська територіальна громада, селище Томаківка, вул. Шевченко, 27, та підійшовши до вказаного банкомату діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи персональний ідентифікаційний номер банківської карти № НОМЕР_2 (пін-код) ввів його на банкоматі та здійснив три транзакції зі зняття готівки, а саме:
- 19.02.2025 о 18 годині 40 хвилин на суму 532 грн.;
- 19.02.2025 о 18 годині 43 хвилин на суму 1049 грн.
- 19.02.2025 о 19 годині 13хвилин на суму 532 грн, тим самим вчинив крадіжку грошових коштів з вищевказаної банківської картки, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
В наступному того ж дня, тобто 19.02.2025 року, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 яка належать та емітована ім'я ОСОБА_8 , ОСОБА_7 о 22 годині 41 хвилин за допомогою мобільного телефону марки Xiaomi моделі Redmi 5 plus, що належить ОСОБА_8 та маючи усний дозвіл від останнього на користування вказаним мобільним телефоном за допомогою встановленого мобільного додатку «Приват-24», до якого приєднана платіжна картка АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 належної ОСОБА_8 , перерахував з вказаної карти, на рахунок банківської картки АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , яка належить його матері ОСОБА_9 однією транзакцією грошові кошти в сумі 3623,12 грн., які о 22 годині 50 хвилин з банківської картки своєї матері перерахував на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка належить та імітована на ім'я потерпілого ОСОБА_8 , та в подальшому продовжуючи свій єдиний злочинний умисел 24 лютого 2025 року достовірно знаючи персональний ідентифікаційний номер банківської карти АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 (пін-код) ввів його на банкоматі за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому здійснив о 10 годині 20 хвили одну транзакцію зі зняття грошових коштів на суму 3300 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 5736,12 грн.
Крім того, 24.02.2025 року (точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим), ОСОБА_7 , знаходився за місцем свого мешкання в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , де усвідомлював, що в Україні введений воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 зі змінами, дію якого продовжено на момент вчинення злочину, в порядку передбаченим ст.6 Законом України «Про правовий режим воєнного стану», який є особливим правовим режимом, повторно виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , яка належать та емітована ім'я ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 24.02.2025 року, перебуваючи за місцем мешкання в житловому будинку АДРЕСА_1 , діючи таємно, умисно, повторно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, отримавши від ОСОБА_7 в користування мобільний телефон останнього, а саме телефон марки Xiaomi моделі Redmi 5 plus, за допомогою мобільного додатку «Приват24», який був встановлений на вказаний мобільний телефон паролі доступу до якого ОСОБА_7 було достовірно відомо, без згоди та дозволу потерпілого ОСОБА_8 , в період з 18 годин 25 хвилин 24.02.2025 року по 20 годин 03 хвилин 25.02.2025 року здійснив крадіжку грошових коштів з універсальної платіжної картки АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_5 ), шляхом їх переказу на банківські картки №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 на загальну суму 4805,72 грн., тим самим спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на вказану суму.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та призначити покарання:
за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік;
за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що суд при призначенні обвинуваченому покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, врахувавши характер та ступінь суспільних небезпеки вчиненого злочину, ступінь тяжкості, відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та тих, що його обтяжують - вчинення злочину щодо особи з інвалідністю, не надав належної оцінки тому, що згідно з досудової доповіді ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як високий, а згідно з аналітичною довідкою ДІ МВС України, стосовно обвинуваченого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання і ухвалити в цій частині новий вирок.
В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, а вирок суду вважав законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, потерпілий до зали суду не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим, враховував, що участь потерпілого під час апеляційного перегляду не є обов'язковою, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, проводить апеляційний перегляд у його відсутність.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які визнавались обвинуваченим в судовому засіданні, та на підставі чого судовий розгляд було здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вказані обставини не оспорюються і в апеляційній скарзі, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався не у повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Згідно з частиною 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Вказані положення закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції не виконано в повній мірі.
Згідно вироку, суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку та тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також відомості з досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд відніс щире каяття, а до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд відніс вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновків, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, однак з контролем за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації у зв'язку з чим призначив за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі та мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, визначив остаточне покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та й звільнив від його відбування з іспитовим строком.
Між тим, на переконання колегії суддів, суд дійшов до необґрунтованого висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, через неналежне врахування, визначених ст. 75 КК України, умов та підстав для призначення такого покарання, які б об'єктивно вказували на можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Поза увагою суду залишились ряд конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, які ставлять під сумнів обґрунтованість такого висновку.
Колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі було враховано, ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість злочинних епізодів, обставини їх вчинення, зокрема тому, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, в період дії воєнного стану, скориставшись довірою свого двоюрідного брата, достовірно розуміючи що останній є особою з інвалідністю, привласнив офіційний документ останнього та викрав грошові кошти з банківських карт.
При цьому, обвинувачений. вчиняючи крадіжку в умовах воєнного стану, коли зусилля всієї країни спрямовані на подолання агресора, люди згуртувались, використовуючи, в тому числі, власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу та виживання, ОСОБА_7 знехтував всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, здійснив посягання на майно співгромадян, свого двоюрідного брата, який є особою з інвалідністю, тому ці обставини впливають на ступінь тяжкості вчиненого.
Аналогічні висновки викладені у Постанові ККС ВС від 27.04.2023 у справі №725/2953/22.
Ті обставини, що обвинувачений на даний час відшкодовує збитки потерпілому, колегія суддів хоча і враховує, однак вважає, що їх недостатньо для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, зокрема враховуючи і те, що що з часу вчинення кримінального правопорушення до цього часу, обвинуваченим відшкодовано потерпілому близько 3 тисяч гривень, в той час, як викрадено в нього було в загальній сумі більш ніж 10 тисяч грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції хоча і врахував досудову доповідь, складену Нікопольським районним відділом №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, однак відомостям зазначеним в ній не надав належної оцінки, зокрема тому, що згідно з цією доповіддю ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінено як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як високий.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що на даний час стосовно обвинуваченого триває досудове розслідування у кримінальному провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, чого не заперечував і сам обвинувачений, який зазначив, що самовільно залишив місце служби з травня 2022 року.
Призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. У статті 75 КК законодавець підкреслює важливість такої мети покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи. (Постанови ККС ВС від 15.02.2022 у справі № 756/12417/19, від 12.09.2022 у справі №761/7975/21, від 19.09.2022 у справі №127/11478/18).
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
За обставин даного конкретного кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75, 76 КК України не має, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме з застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, що у даному випадку є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку.
Обираючи вид і міру покарання, апеляційний суд враховує усі вищевикладені обставини та вважає, що законним, справедливим, та таким, що буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи буде покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуттям, однак у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів, з метою забезпечення виконання даного вироку вважає за необхідне ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:
за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Взяти обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під-варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 25 листопада 2025 року.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4