Провадження № 11-сс/803/2194/25 Справа № 203/8056/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 10 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 140159/38.4.3/15-25 від 26 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 367 КК України. Вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь. Водночас, лише виплата коштів з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини не є тим спричиненням збитків державі в розумінні закону про кримінальну відповідальність.
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити скаргу на бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, та зобов'язати уповноважену особу третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, внести відомості за заявою Міністерства юстиції України про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 140159/38.4.3/15-25 від 26 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що згідно вимог ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказана норма закону є імперативною, оскільки не передбачає права органу досудового розслідування не вносити відомостей до ЄРДР. На переконання заявника в його повідомленні було зазначено конкретні обставини про кримінальні правопорушення, які є хоч і неповними, але достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для попередньої кваліфікації та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та належного проведення досудового розслідування.
В судове засідання заявник не з'явилася, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає можливим розглянути провадження за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно із ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Згідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінально-караного діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно ч. 5 п. 4 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. До ЄРДР також вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п. 2.2 розділу ІІ положення).
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як слідує з матеріалів провадження 04 листопада 2025 року до Центрального районного суду м. Дніпра надійшла скарга Міністерства юстиції України на бездіяльність третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 140159/38.4.3/15-25 від 26 вересня 2025 року.
Під час розгляду провадження слідчим суддею було досліджено та враховано при прийнятті рішення лист третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, та всі наявні матеріали за заявою Міністерства юстиції України від 26 вересня 2025 року, з яких слідує, що викладені у вищевказаній заяві міркування не містять фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України,діяв у спосіб та у межах закону й дійшов обґрунтованого висновку, що заявником в порушення вимог ст. 214 КПК України не зазначені обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та сама заява не містить даних про фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину та містить лише суб'єктивне ставлення заявника.
Посилання заявника на те, що ч. 1 ст. 214 КПК України містить імперативний припис про зобов'язання слідчого та прокурора внести відомості до ЄРДР на підставі заяви протягом 24 годин, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України» від 6 вересня 2005 року суд повторює, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява № 37437/97). Таким чином, доводи скарги ОСОБА_7 є несумісними ratione materiae з положеннями Конвенції і підлягають відхиленню відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
Отже, заявнику не належить право на порушення кримінальної справи проти певної особи, в тому числі і внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення злочину певною особою, а також у нього відсутнє право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій особи за диспозицією КК України, оскільки право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією заявнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.
Нормами кримінального процесуального законодавства України передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного злочину, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про злочин і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Норма ч. 1 ст. 214 КПК України містить два ключових положення: 1) строк, протягом якого мають бути внесені відомості - невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення; 2) зміст заяви, повідомлення - вони мають свідчити про вчинене кримінальне правопорушення.
Разом з тим, на підставі ст. 25 КПК України проголошено засаду публічності. Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. З вказаною нормою кореспондується вимога п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником.
За такого нормативного закріплення позиція щодо автоматичної реєстрації відомостей по всіх заявах і повідомленнях, які надходять до слідчого, прокурора, дізнавача для порушення кримінального провадження, є помилковою, адже сама норма опосередковано містить вимогу наявності відомостей про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи наведене суд вважає, що апеляційна скарга представника Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає, ухвала є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за вих. №140159/38.4.3/15-25 від 26 вересня 2025 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4