Провадження № 11-кп/803/334/25 Справа № 212/5487/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021041730000382 від 08.06.2021року за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну середню освіту, не працевлаштований, не одружений, інвалідності не має, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, реєстрації не має, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 22 листопада 2017 р. Жовтневим районним судом міста Кривого Роry Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу 850 грн.;
- 27 березня 2018 р. Жовтневим районним судом міста Кривого Роry Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
- 26 березня 2021 р. Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року де одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі і остаточно призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Вирішено питання про зарахування строку покарання та долю речових доказів, -
вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винним в тому, що він повторно, у період часу з 02:00 години по 04:00 годин 08.06.2021 року тобто у нічний час доби, маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись по вулиці Кропивницького, неподалік будинку № 62 в Покровському районі звернув увагу на автомобіль в кузові червоного кольору марки «ВАЗ-2107», який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 та направився до вказаного автомобілю з метою викрадення майна.
Знаходячись за вказаною адресою, тобто неподалік будинку № 62 по вулиці Кропивницького в Покровському районі м. Кривого Рогу, переконавшись, що в цей час на зазначеній ділянці, тобто у дворі будинку нікого не має, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на проникнення до зазначеного автомобілю з метою викрадення чужого майна.
Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, за допомогою металевої викрутки, застосовуючи фізичну силу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки, діючи повторно, зняв заднє скло вищезазначеного автомобілю, який слугує сховищем для матеріальних цінностей потерпілого ОСОБА_10 , таким чином отримав доступ в сховище до матеріальних цінностей.
Отримавши доступ до сховища зазначеного автомобілю, ОСОБА_11 побачив майно належне потерпілому ОСОБА_9 а саме: музичні колонки в кількості 2-х одиниць (пара) марки UBL STAGE2 9634420W 6x9, в корпусі чорного кольору, вартістю 3911,18 гривень, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2316 від 14.06.2021 року, які за допомогою фізичної сили зняв з салону автомобілю та викрав, після чого ОСОБА_8 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 була завдана майнова шкода на загальну суму 3911,18 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно.
На зазначене рішення суду захисник адвокат ОСОБА_7 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, призначити в даному провадженні новий судовий розгляд.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке не є належно обґрунтованим та таким, що не відповідає з'ясованим обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Судом, не встановлено беззаперечних та переконливих доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, не з'ясовано всіх фактичних обставин справи.
Так, судом першої інстанції не допитано свідків, що були на місці події та які володіють певною інформацією про обставини кримінального правопорушення. Зауважує, що докази цих свідків є найважливішим процесуальним засобом, за допомогою якого забезпечується встановлення обставин події в рамках кримінального провадження.
Наголошує, що при вирішенні питання винуватості ОСОБА_8 , суд скористався протоколом проведення слідчого експерименту, проігнорувавши обов'язковість безпосереднього дослідження показань учасників кримінального провадження: не отримав пояснень від свідків особисто - свідків, які показали на ОСОБА_8 , як на особу, яка скоїла крадіжку. Крім того, порушено право обвинуваченого на допит свідків, які дають проти нього показання, порушено право на перехресний допит.
Стверджує, що за відсутності повних відомостей, доказів, що мають значення для даного кримінального провадження, виключається вина ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
20.05.2025 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо застосування до нього положень ЗУ № 3886-ІХ, декриміналізації його діянь.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та просив свою апеляційну скаргу задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав позицію свого захисника, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти апеляційної скарги захисту, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_8 без змін , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_8 та відмову від надання показань в силу ст. 63 Конституції України, його вина підтверджується належними та допустимими доказами, які обґрунтовано покладені в основу вироку та дають змогу дійти висновку про причетність ОСОБА_8 до інкримінованого кримінального правопорушення.
Так, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є працівниками поліції, у суді першої інстанції показали, що приїхали за викликом з приводу проникнення до автомобіля, було затримано ОСОБА_8 , який під час затримання не заперечив, що саме він здійснив крадіжку з автомобіля, через 50 метрів виявили музичні колонки.
Крім показань свідків, вина ОСОБА_8 підтверджується протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 червня 2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_8 , якого він бачив 08 червня 2021 року близько 04 години 00 хвилин по вулиці Кропивницького.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 червня 2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_8 , якого він бачив 08 червня 2021 року.
Відповідно до протоколу огляду речі від 14 червня 2021 року, оглянуто ріжковий ключ та відкрутку, які надав сам ОСОБА_8 , за допомогою яких ним здійснено проникнення до автомобіля.
Також, вина ОСОБА_8 підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021041230000382 від 08.06.2021 року; протоколом прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від 08 червня 2021 року за заявою ОСОБА_9 ; протоколами огляду місця події від 08 червня 2021 року з фототаблицею; висновком експерта за результатами проведення судово - товарознавчої експертизи від 14 червня 2021 року.
Наведені свідчення та письмові докази, поза розумним сумнівом вказують на скоєння крадіжки саме ОСОБА_8 , а доводи захисника щодо відсутності доказів вини ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Доводи захисника щодо порушення безпосередності допиту свідків, які приймали участь у слідчій дії впізнання, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні вирішено порядок та обсяг дослідження доказів, в тому числі допит свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Ухвалою суду від 15.04.2025 року доручено органу досудового розслідування - відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області провести слідчі (розшукові) дії з метою встановлення місцезнаходження свідків, потерпілого. Виконанням вказаної ухвали місцезнаходження свідків не встановлено. Отже, судом першої інстанції та стороною обвинувачення вичерпано усі можливі заходи щодо безпосереднього допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у судовому засіданні. Разом з цим, під час судового засідання, із встановленням думки учасників кримінального провадження, вирішено неможливим допит вказаних свідків та суд закінчив з'ясування обставин та перевірку доказами та перейшов до судових дебатів. Заперечень зі сторони захисту не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушення права обвинуваченого на перехресний допит та вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази беззаперечно вказують на вину ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, підстав для визнання недопустимими протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, судова колегія не вбачає.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають безсумнівні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_16 саме в таємному викрадені чужого майна, поєднаним з проникненням у сховище, вчиненим повторно, що відповідає правовій кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо оспорювання фактичних обставин необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
На думку колегії суддів, місцевим судом належно не враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наслідки його злочинної діяльності, особу останнього, який раніше судимий за аналогічний злочин та на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період іспитового строку, що не є для обвинуваченого стримуючим, превентивним фактором та явно свідчить про його неготовність до зміни способу життя та виправлення своєї поведінки.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, спосіб вчинення, не визнання вини та відмову надавати показання, беззаперечне розуміння суспільно-небезпечного характеру своїх діянь та бажання збагатитися за рахунок протиправного заволодіння чужим майном, особу обвинуваченого, раніше судимий, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, малолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків та будь-яких стримуючих факторів для здійснення побільшої протиправної поведінки, враховуючи його схильність до вчинення протиправних діянь.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства та призначення йому реальної міри покарання, у вигляді позбавлення волі на строк більший ніж призначено місцевим судом, чим будуть дотримані принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння, буде справедливим за своїм видом і розміром, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину та з урахуванням особи обвинуваченого, не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України або положень ст. 75 КК України.
Щодо клопотання обвинуваченого, колегія суддів зазначає, що відповідно положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року (далів ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024), який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 р. № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Зазначеним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст.ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_8 визнаний винним за вчинення крадіжки на суму 3911,18 гривень, що становить більше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який встановлювався у 2021 році 2270 грн. Відповідно суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 засуджений даним вироком за діяння, караність якого законом не усунена, тому останній не підлягає звільненню від покарання.
Таким чином, на день розгляду судом клопотання засудженого ОСОБА_8 на останнього не розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 424 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: