ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19481/25
провадження № 2-а/753/358/25
"17" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника позивача - Міняйла Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-
15.09.2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Міняйло Я.В., звернувся до суду з позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
В обґрунтування позову зазначає, що 07.09.2025 року у м. Києві на вулиці Ревуцького, буд. 8, інспектором 1 роти 3 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві, капітаном поліції Дуплієм Р.С. було винесено постанову серії ЕНА № 5667202 від 07.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Вказаною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Як вбачається з фабули оскаржуваної постанови, 07.09.2025 о 11 год. 59 хв. 42 сек. у м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 8, водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.12 та на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов'язкового страхування цив.-прав. відповід.власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова серії ЕНА № 5667202 від 07.09.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справа підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Після його зупинки, позивач ОСОБА_1 звернувся до працівників поліції з вимогою надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. У відповідь поліцейський продемонстрував з особистого мобільного телефону фотозображення невизначеного змісту, яке, за твердженням поліцейського, нібито підтверджувало факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водночас використання особистого телефону працівника поліції не передбачено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026 від 2018 року.
Окрім викладеного, під час розгляду справи про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, він заявляв клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, про залучення адвоката, проте такі клопотання задоволені не були.
Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" надавали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу. Тому всі наступні вимоги працівників поліції, він як водій, не зобов'язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5667202 від 07.09.2025 року, закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 1-21).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25.09.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 27).
28.10.2025 року від представника відповідача ДПП Бобошко О.П. надійшов відзив на позов. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що у відповідності до абз. 8 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Таким чином, працівник поліції, на його думку, мав право фіксувати правопорушення на власний телефон. Так, 07.09.2025 року у м. Києві на вулиці Ревуцького, інспектором був помічений транспортний засіб «Acura RDX» д.н.з. НОМЕР_1 , котрий при здійсненні зупинки перед світлофором перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.12 після чого працівниками поліції було надано вимогу вищезазначеному транспортному засобу зупинитись з дотриманням правил дорожнього руху. Інспектор підійшов до водій, представився, попросив водія пред'явити документи для встановлення особи, яке водій ОСОБА_1 проігнорував. Крім того, інспектором було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки, зазначено, що він вправі користуватись професійною правничою допомогою, а тому твердження позивача про те, що його не забезпечили адвокатом, не відповідають дійсності. Водночас зазначає, що порушення процедури розгляду справи не впливає на суть вчиненого правопорушення. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 38-48).
06.11.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Міняйло Я.В. звернувся до суду з відповіддю на відзив. В обґрунтування зазначає, що оскільки поліцейський на момент зупинки не зміг довести водію законність застосування причини зупинки як превентивного заходу, то вимога пред'явити документи є незаконною. Крім того, працівник поліції у відповідь позивача на клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, запропонував 21 год. 00 хв., що навіть не є робочим часом. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги (а.с. 49-54).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Міняйло Я.В. підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити.
Представник відповідача ДПП у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки до підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не звертався.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, судом встановлено, що 07.09.2025 року у м. Києві по вулиці Ревуцького, буд. 8, інспектором 1 роти 3 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві, капітаном поліції Дуплієм Р.С. було винесено постанову серії ЕНА № 5667202 від 07.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 14).
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.12 та на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Позивач із оскаржуваною постановою не погоджується, зазначає, що, посвідчення водія та інші необхідні документи мав при собі, натомість відмовився пред'являти їх, з огляду на незаконну зупинку керованого ним транспортного засобу поліцейським.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог п.п. а) п. 2.4. на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачене настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
На підтвердження законності оскаржуваної постанови та зупинки транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 , представником відповідача до відзиву надано «Диск DVD-R» без підпису, який містить відеофайл та фотознімок автомобіля (а.с. 46).
Суд критично оцінює поданий до матеріалів справи фотознімок автомобіля марки «Acura RDX», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки з нього неможливо достовірно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, зображення не дає можливості однозначно визначити, перебував автомобіль у русі чи був сфотографований уже після/під час його зупинки. На фотознімку також відсутні чітко видимі елементи дорожньої розмітки, що дають змогу ідентифікувати її (а.с. 46).
Крім того, встановлено, що зазначений фотознімок здійснено за допомогою особистого мобільного телефону працівника поліції, що не заперечувалось і відповідачем. Використання особистих технічних засобів для фіксації подій не передбачене положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року.
Відповідно до зазначеної Інструкції, фіксація подій та обставин, що можуть бути доказами у справах про адміністративні правопорушення, повинна здійснюватися виключно за допомогою спеціальних технічних приладів, сертифікованих та допущених до використання, із забезпеченням ідентифікації часу, місця, умов та безперервності запису. Використання ж особистих пристроїв працівників поліції виключає можливість перевірки автентичності матеріалу, умов його створення та дотримання встановленої процедури фіксації.
На відеозаписі, який було досліджено судом, зафіксовано розмову працівників поліції з позивачем ОСОБА_1 , вже після зупинки транспортного засобу. Разом з тим, доказів порушення позивачем вимог дорожньої розмітки 1.12. відеозапис не містить.
Суд звертає увагу на те, що доктрина «плодів отруйного дерева»(fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 за які його слід було зупинити. За таких обставин, у разі зупинки транспортного засобу поліцейським без достатньої правової підстави, подальша вимога пред'явлення для перевірки посвідчення водія є незаконною. У зв'язку з вказаним та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими.
Інші належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували причетність та винуватість ОСОБА_1 до інкримінованих йому в постанові серії ЕНА №5667202 від 07.09.2025 року адміністративних правопорушень, в матеріалах справи відсутні.
Відповідачем не спростовано заявлені твердження позивача про незаконність зупинки транспортного засобу під його керуванням.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, на яких в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, що є підставою для її скасування.
Водночас посилання позивача на порушення інших його прав, зокрема щодо забезпечення його адвокатом, відкладення розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на іншу дату, не заслуговують на увагу.
За наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 753/4366/17 від 17.05.2018 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, так як в діях позивача не вбачається ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 8, 9, 77, 242-246, 268, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5667202 від 07.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя: Осіпенко Л.М.