Справа № 953/8299/21
н/п 2-ві/953/12/25
"25" листопада 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко К.О.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Губської Яни Віталіївни по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Третя Харківська міського державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ю.В., про визнання заповіту недійсним, -
У провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Третя Харківська міського державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ю.В., про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
24.11.2025 позивач через «Електронний суд» подав клопотання про відвід судді Губської Я.В.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - Губської Я.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи : Третя Харківська міського державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ю.В., про визнання заповіту недійсним визнано не обґрунтованою. Заяву про відвід судді передано для розгляду в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 питання про відвід судді Губської Я.В. передано для розгляду судді Дяченку О.М.
Заява позивача ОСОБА_1 про відвід мотивована наступним: закриття підготовчого судового провадження без згоди сторони позивача; перешкоджання представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи; перешкоджання представнику позивача подати заяву про виклик свідків; призначення експертизи лише на підставі медичної документації; надсилання копії медичної документації експертам замість оригіналів; задоволення клопотання відповідача про виклик свідків з порушенням процесуальних строків; залучення третьої особи (нотаріуса) до справи з порушенням законодавства; долучення до матеріалів справи спірних доказів: довіреності, яка підписана свідками, а також лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , дані в якому суперечать посмертному епікризу; заміна медичного закладу проведення експертизи всупереч законодавству; чергове долучення до справи документу, всупереч законодавству ("Висновок фахівця №3" від 30.06.2025р.).
Згідно з ч. 1, 2, 3, 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За таких обставин, з врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що участь сторін не визнавалась судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім цього, суд зазначає, що оцінка доказів у цивільному судочинстві - це процес, під час якого суд визначає їхню належність, допустимість, достовірність, повноту та достатність, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні. Суд оцінює кожен доказ окремо, а також їхню сукупність, враховуючи, що жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили. Результати цієї оцінки відображаються в мотивувальній частині судового рішення.
Підстав для відводу судді Губської Я.В. передбачених статтями 36, 37 ЦПК України під час розгляду заяви ОСОБА_1 судом не встановлено.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї недовіри до судді Губської Я.В., не зазначив жодних об'єктивних обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Крім цього, суд враховує, що позивач вже звертався з частково аналогічною заявою про відвід в цьому провадженні, в задоволенні якої останньому було відмовлено.
Щодо інших доводів заявника на обґрунтування заяви про відвід судді, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість та необ'єктивність.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі "Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Важливо зазначити, що відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як зазначено у рішенні Європейського суду по справі "Білуха проти України", стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії"). Довіра - це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Разом з тим, при розгляді даної заяви заявником не надано даних, які б вказували на те, що на теперішній час існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Губської Я.В. при розгляді вищевказаної справи.
Заявлений відвід ОСОБА_5 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами ЦПК України, заявником не надано достатніх та беззаперечних доказів, що вказують на необ'єктивність та упередженість судді при розгляді справи.
Незгода з процесуальними діями та рішеннями судді, за відсутності інших обставин, передбачених чинним цивільним процесуальним законодавством України, не може бути підставою для відводу судді, а може бути зазначена в апеляційній скарзі, поданій у разі незгоди з ухваленим рішенням суду у даній справі.
З огляду на зазначене заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. у цивільній справі №953/8299/21 не містить обставин, що виключає її участь в розгляді зазначеної цивільної справи, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 39, 40, 260, 353 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Яни Віталіївни у цивільній справі №953/8299/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дяченко