Справа № 527/3060/25
провадження 2/527/1443/25
іменем України
25 листопада 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Олефір А.О.,
за участю секретаря
судового засідання - Семенової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/3060/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 жовтня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9856981 від 15.07.2024 в сумі 18696,60 грн, судовий збір в розмірі 2422,40грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 15 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9856981, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 85479. На виконання умов договору, первісний кредитор 15.07.2024 ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.
20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс. Відповідно до умов договору до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором, на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості.
Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язанні та станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором становить 18696,60 грн, з яких 8970,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9726,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 00-9856981 від 15.07.2024 в сумі 18696,60 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
05 листопада 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з умов Кредитного договору вбачається, що позивачем нараховувались відповідачу проценти за користування кредитом за ставкою розмірі 1,50% у день. При цьому, варто врахувати, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» підпунктом 6 пункту 5 Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, згідно з максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Тому умова пп. 1.7.1 п. 1.7 Кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1.5%, з 21 серпня 2024 року, є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись вищевикладеним, заявлена позивачем до стягнення заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 9726,60 грн не відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, адже становлять понад сто відсотків заборгованості за тілом кредиту. В свою чергу, відповідач просить зменшити їх розмір з огляду на те, що така сума грошових коштів є непосильною для нього, зважаючи на фінансовий стан, в якому він наразі перебуває. Витрати в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат. З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Відтак, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, розумності судових витрат та критерії реальності цих витрат. Виходячи з конкретних обставин справи, просив обмежити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суми 2000,00 грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.
Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд, відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 9726,60 грн, зменшити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
11 листопада 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 00-9856981 від 15.07.2024. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту.
Оскільки відповідно до розрахунку, підготовленого ТОВ «МАКС КРЕДИТ», процентна ставка за день починаючи з 21.08.2024 суперечить прикінцевим положенням п. 17 Закону України «Про споживче кредитування», позивач має зробити перерахунок заборгованості. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
11 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог у якій зазначив, що позивач має намір зменшити розмір позовних вимог: 7800,00 (тіло кредиту) + 1170,00 (одноразова комісія) + 8006,70= 16 976,70 грн.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №00-9856981 від 15.07.2024 року у розмірі 16976,70 грн, яка складається з наступного: 8970,00 грн. - заборгованість по кредиту; 8006,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 покласти на відповідача (а.с.89-90).
12 листопада 2025 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зокрема зазначив, що згідно пункту 3.4 Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року платою клієнта фактору за фінансування під відступлення права вимоги згідно з цим Договором є сума у розмірі 100 (сто) гривень, без ПДВ, яку клієнт сплачує на користь Фактора на банківський рахунок Фактора. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про сплату суми оплати права грошової вимоги, визначеної у пункті 3.4 Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року. Тож, не підтверджено виконанням фактором грошового зобов'язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження клієнта (Оплата права грошової вимоги), передбаченої п. 3.4 Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року за відступлення клієнтом факторові права грошової вимоги. Враховуючи, що позивачем не доведено, що за Договором факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року відбулося відступлення права вимоги до відповідача від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ ФК «ЕЙС», дійшов висновку, що позов в цілому необґрунтований та повністю не підлягає задоволенню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 17:00 год 25 листопада 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
15 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9856981, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 85479 (далі Кредитний договір). Відповідно до п.1.2. Кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 7800,00 гривень. Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «09» серпня 2025 р. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (а.с.25-30).
15 липня 2024 року ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47380 Паспорт споживчого кредиту, у якому викладено істотні умови які за своїм змістом є аналогічними Кредитному договору (а.с.18-19).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2.8 Кредитного договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту в сумі 7800,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Згідно Інформаційної довідки, ТОВ «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішно транзакцію, зокрема: номер транзакції - 42104-36895-78804, дата транзакції - 15.07.2024, сума транзакції - 7800,00 грн, маска картки клієнта - НОМЕР_2 , код авторизації - 633525 (а.с.15-16).
Згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк», наданого на виконання ухвали суду, банківську картку НОМЕР_3 емітовано на ім'я ОСОБА_1 . 15.07.2024 було зараховано кошти в сумі 7800,00 грн (а.с.70-72).
Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 підписавши Кредитний договір особисто зазначив номер платіжного засобу, на який необхідно перераховувати кредитні кошти. Вказану у договорі банківську картку емітовано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме у день укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем на картку належну відповідачу було зараховано кошти в сумі 7800,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вказаною нормою процесуального закону, законодавцем покладено на сторону, яка заперечує певні обставини тягар доведення підстави своїх заперечень.
Натомість, суд констатує, що представником відповідача не доведено факт того, що відповідач отримавши грошові кошти в сумі 7800,00 грн отримав їх внаслідок існування будь-яких інших правовідносин, які стали підставою для зарахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконало зобов'язання за кредитним договором та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі встановленому договором в сумі 7800,00 грн.
20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитним договорами згідно реєстру (а.с.47-52).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9856981 від 15.07.2024 (а.с.45-46).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Представник відповідача зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про сплату суми оплати права грошової вимоги, визначеної у пункті 3.4 Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року.
Надаючи оцінку вказаному твердженню, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу в порядку та на умовах визначних в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Суд зауважує, що суму фінансування, які фактор сплачує клієнту визначено саме в п. 3.1 Договору факторингу, у якому сторони визначили, що вона становить 1706420,54 грн.
Як вбачається з Платіжних інструкцій, 27 січня 2025 та 31 січня 2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» було перераховано ТОВ «Макс Кредит» грошові кошти в сумі 1706420,54 грн в рахунок оплати за відступлення прав вимог згідно Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року (а.с.43,43-на звороті).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача, повністю спростовуються дослідженими доказами.
Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Кредитним договором № 00-9856981 від 15.07.2024 перейшло до ТОВ «ФК«ЕЙС» на підставі договору факторингу.
Як вбачається з Детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-9856981 від 15.07.2024 становить: 7800,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 9726,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.42).
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8970,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 526 далі - ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі досліджених доказів, судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти в сумі 7800,00 грн, тобто в розмірі встановленому кредитним договором.
Відповідач заперечуючи проти позову, не подав суду доказів на підтвердження виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Разом з тим, як встановлено судом із заяви про зменшення позовних вимог, представник позивача, окрім заборгованості за тілом кредиту в розмірі 78000,00 грн включає 1170,00 (одноразової комісії).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд зауважує, що тіло кредиту - це лише основна сума позики, яку отримує позичальник, і вона не включає комісії, відсотки чи інші додаткові витрати. Ці витрати є окремими платежами.
Проте, позивачем окремо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії не заявлено.
Приймаючи до уваги те, що представником позивача заявлено до стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8970,00 грн, тобто в розмірі, що перевищує умови кредитного договору та розмірі, що перевищує фактичний розмір грошових коштів отриманих відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 7800,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8006,70 грн -заборгованості по несплаченим відсоткам, суд зазначає наступне.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено 15.07.2025 строком на 360 днів, тобто до 10.07.2025.
Позивачем заявлено до стягнення відсотки нараховані за період з 15.07.2024 по 02.01.2025 включно.
Представник відповідача зазначив, що розмір відсотків не відповідає ЗУ «Про споживче кредитування».
Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.
За період з 15.07.2024 по 02.01.2025 позивачем нараховано відсотки, виходячи із розміру стандартної процентної ставки 1,45 % від суми кредиту, встановленої п. 1.5.1. Кредитного договору.
Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.
Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування»доповнено частиною п'ятою.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 15.07.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.
Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 15.07.2024 по 19.08.2024 розмір
денної процентної ставки відповідав умовам договору та закону, проте з 20.08.2024 по 02.01.2025 розмір відсотків згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, разом з тим, позивач нараховував відсотки виходячи з розміру процентної ставки 1,45 %.
Отже, за період з 15.07.2024 по 19.08.2024 розмір відсотків нарахований позивачем в сумі 4071,60 грн відповідає розміру визначеному договором та максимального розміру процентної ставки, яка у вказаний період часу не могла перевищувати 1,5 %.
Натомість за період з 20.08.2024 по 02.01.2025 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,0 %.
Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано відсотки, виходячи із процентної ставки - 1,45% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 20.08.2024 по 02.01.2025 виходячи з розміру денної процентної ставки 1,0 % становить 10608,00 грн (78,00 грн (розмір відсотків в день) х 136 (днів в періоді).
Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір відсотків за період з 20.08.2024 по 02.01.2025 (строк заявлений позивачем) становить 14679,60 грн.
З Детального розрахунку заборгованості за договором № 00-9856981від 15.07.2024, вбачається, що ОСОБА_1 не сплатив ані на користь первісного кредитора, ані на користь позивача жодного платежу (а.с.42).
Разом з тим, позивач диспозитивно розпорядився своїми правами та заявив до стягнення розмір процентів в меншому розмірі в сумі 8006,70 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Проте, як встановлено судом, правовідносини у вказаній справі не є релевантними правовідносинам, які виникли у даній справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду констатувала що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
Тобто, висновки, викладені у вказаній постанові стосуються застосування статті 625 ЦК України, яка регулює сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання та вказана постанова не охоплює розмір процентів, які сторони погодили кредитним договором в межах строку дії кредитного договору.
Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши від позивача кредитні кошти в сумі 7800,00 грн, відсотки за їх користування не сплатив, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки в сумі 8006,70 грн, які відповідають умовам договору, з урахуванням граничного розміру встановленого законом ЗУ «Про споживче кредитування», тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішення питання стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 16976,70 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 15806,70 грн, що становить 93,10 % від ціни позову.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2255,25 грн, що складає 93,10 % від 2422,40 грн.
Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
20.08.2025 між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.01.2025. Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 вартість наданих послуг про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 7000,00 грн (а.с. 37-40).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача зазначено, що з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав. Крім того, суд враховує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу фактично становить майже 50% розміру стягнутого судом боргу за кредитним договором, що не є співмірним.
За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.
Крім того, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3724,00 грн, що складає 93,10 % від 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженоївідповідальністю «Фінансовакомпанія «ЕЙС»- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956 за Договором кредитної лінії № 00-9856981 від 15.07.2024:
-7800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту,
-8006,70 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,
а всього 15806,70 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот шість гривень 70 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 2255,25 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3724,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956);
відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ).
Суддя А.О. Олефір