про повернення касаційної скарги
25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/5828/25
адміністративне провадження № К/990/46459/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №520/5828/25 за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, що діє в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова (далі - позивач), що діє в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач 1), Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач 2), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила зобов'язати позивача привести належні йому на праві власності нежитлові приміщення, загальною площею 799,1 кв.м, в нежитловій будівлі літ.«А-2» за адресою: вулиця Конторська, 16 (пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», охоронний №7135-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 №1883 (прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за №334 під охоронним №300) до належного стану та ліквідувати негативні наслідки самовільно проведених робіт щодо спотворення пам'ятки, на виконання вимог приписів органу охорони культурної спадщини, шляхом:
забезпечення розроблення науково-проєктної документації на проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт з метою приведення пам'ятки до належного стану та ліквідації негативних наслідків самовільно проведених робіт, які спотворили пам'ятку, про що поінформувати Департамент протягом 1 місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі;
проведення відповідних робіт на пам'ятці на підставі погодженої науково-проєктної документації та дозволу Департаменту, отриманих у визначеному чинним законодавством порядку, термін протягом 3 місяців від дати отримання усіх передбачених чинним законодавством дозвільних документів.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.07.2025 позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.10.2025, апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував. Закрив провадження у справі з підстав встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначаючи про необхідність відсутпу від висновків Верховного Суду, не визначає, від яких висновків Верховного Суду необхідно відступити та не наводить змістовних обґрунтувань своєї позиції.
Покликаючись на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, та висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 05.10.20 у справі №759/20550/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а, від 02.09.2021 у справі №280/3319/20, від 28.04.2021 у справі №160/13338/20, від 29.11.2021 у справі №280/1426/20, від 25.01.2023 у справі №21 у справі №280/1426/20, від 25.01.2023 у справі №60/4159/21, від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21, від 08.10.2023 у справі №640/4637/21, від 20.01.2025 у справі №120/10793/22, скаржник не визначає які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами або щодо застосування якої норми права суди не врахували висновки Верховного Суду.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №520/5828/25 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров