про відкриття касаційного провадження
25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/18982/18
адміністративне провадження №К/990/46665/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Орендного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків»
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року
у справі №640/18982/18
за позовом Орендного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків»
до Кабінету Міністрів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України,
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
У листопаді 2018 року Орендне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків» (далі - Підприємство, позивач, скаржник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 17 жовтня 2018 року №749-р.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Підприємство 12 листопада 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статті 41 Конституції України, частини другої статті 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997 року №847 (далі - Порядок №847), Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482 (далі - Положення №1482), Порядку визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року №817 (далі - Порядок №817), з порушенням положень статей 2, 7, 9, 77, 78, 242 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 листопада 2018 року у справі №906/437/16, від 29 січня 2020 року у справі №906/437/16, від 08 травня 2018 року у справі №910/1806/17, від 26 березня 2024 року у справі №160/4801/23, від 28 січня 2025 року у справі №910/1052/23.
Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнали правомірним розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року №749-р, оскільки не застосували Порядок №847, який є обов'язковим для застосування під час повернення орендованих цілісних майнових комплексів. В даному випадку передача цілісного майнового комплексу є протиправною, оскільки це майно не було повернуте державі у встановленому порядку (тобто не було проведено інвентаризацію, оцінку та розмежування частки державної і приватної власності скаржника). Таким чином, оскаржуване Розпорядження Уряду безпосередньо втручається у право приватної власності скаржника.
Судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 листопада 2018 року, від 29 січня 2020 року у справі №906/437/16 та від 08 травня 2018 року у справі №910/1806/17, відповідно до яких Порядком №847 визначено особливий порядок повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств, який не обмежений лише наданням та підписанням сторонами договору акта прийому-передачі після припинення договору оренди.
Водночас скаржник зазначає, що суди неправильно застосували положення Порядку №817, оскільки він стосується майна, повернутого державі або щодо якого не визначений суб'єкт управління. Оскільки процедура повернення за Порядком №847 не була завершена, а орган управління (Мінекономрозвитку) був визначений, Розпорядження було видане з порушенням встановленого законом механізму. Також суди не надали оцінки тому, що передача відбулася без погодження з орендарем, що безпосередньо вимагається Положенням №1482 у разі зміни органу управління цілісним майновим комплексом.
Скаржник з цього питання здійснює посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 березня 2024 року у справі №160/4801/23, у якому зазначено про те, що недотримання погоджувальної процедури з підприємствами (орендарями) при передачі цілісного майнового комплексу свідчить про порушення встановленого порядку передачі об'єктів права державної власності.
Також, на думку скаржника, суди порушили норми процесуального права, зокрема принцип преюдиції, що передбачений частиною четвертою статті 78 КАС України, проігнорувавши обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі №6/11-06, про чинність орендних відносин та використання цілісного майнового комплексу у процедурі санації. Оскаржуване Розпорядження фактично призводить до припинення діяльності скаржника та зриву плану санації, що є неприпустимим в умовах чинних судових рішень.
З цього приводу позивач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2025 року у справі №910/1052/23, у якому зазначено про те, що принцип правової певності вимагає поваги до остаточності судових рішень, і недопустимо ставити під сумнів обставини, встановлені рішеннями, що набрали законної сили.
У касаційній скарзі скаржник також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Порядків №817, №847, Положення №1482 до відносин щодо передачі до сфери управління певного державного органу саме орендованого майна.
У прохальній частині касаційної скарги Підприємство просить Верховний Суд скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 41 Конституції України, частини другої статті 191 ЦК України, Порядку №847, Положення №1482, Порядку №817, перевірки дотримання положень статей 2, 7, 9, 77, 78, 242 КАС України, перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 листопада 2018 року у справі №906/437/16, від 29 січня 2020 року у справі №906/437/16, від 08 травня 2018 року у справі №910/1806/17, від 26 березня 2024 року у справі №160/4801/23, від 28 січня 2025 року у справі №910/1052/23, а також з метою формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Орендного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №640/18982/18 за позовом Орендного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, про визнання протиправним та скасування розпорядження.
2. Витребувати з Луганського окружного адміністративного суду справу №640/18982/18.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін