25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 240/9113/24
адміністративне провадження № К/990/45828/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суд від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 388632,90 грн за весь час затримки виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати 03 травня 2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 травня 2024 року.
Зобов'язано Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у належному розмірі грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 травня 2024 року.
На зазначене рішення суду Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №240/9113/24 залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про відстрочення сплати судового збору. Продовжено строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року на 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №240/9113/24 повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
18 березня 2025 року Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова подав апеляційну скаргу повторно.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2025 року апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №240/9113/24 залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №240/9113/24, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07 листопада 2025 року Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 240/9113/24, в якій скаржник просить скасувати увалу суду апеляційної інстанції та направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду для відкриття провадження у цій справі.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу Сьомого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4);
у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Проте, скаржник належним чином не обґрунтовує у чому полягає порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Зазначене свідчить, що відповідач формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суд від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк