25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №440/1399/25
адміністративне провадження № К/990/45635/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №440/1399/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2019 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2019 року включно з розрахунку 4 039,35 гривень в сумі 82 806,67 гривень (вісімдесят дві тисячі вісімсот шість гривень шістдесят сім копійок);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2019 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 в розмірі 4039,35 грн щомісячно, за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 15 листопада 2019 року включно.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при її обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 440/1399/25 залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 4360,32 грн та доказів надсилання листом з описом вкладення позивачу копію апеляційної скарги з додатками (опис вкладення до цінного листа з відміткою календарного штемпеля пошти про направлення).Також роз'яснено апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України )далі - КАС України) скарга буде повернута скаржнику.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 440/1399/25 повернуто скаржнику у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 440/1399/25 залишено без руху. Надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху. Роз'яснено військовій частині НОМЕР_1 , що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1399/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
06 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №440/1399/25. Заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Щодо рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Оскільки оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, то воно не може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року необхідно відмовити.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 440/1399/25 без руху суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим апелянту було запропоновано подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку, апеляційний суд виходив, зокрема, із того, що скаржником не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 11 серпня 2025 року (з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги) по 04 вересня 2025 року (день повторної подачі апеляційної скарги).
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, зауважив, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, апеляційний суд зазначив, що відповідачем не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й не вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема апеляційну скаргу повторно подано зі спливом більше ніж 24 дні з дня первісного повернення апеляційної скарги, тобто відповідачем, у цій конкретній справі, допущено невиправдане зволікання з часом подання апеляційної скарги повторно.
Також апеляційний суд указав, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку апеляційний суд не вбачав.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримано 30 вересня 2025 року.
Проте, відповідачем у встановлений судом строк, вимоги ухвали не виконано, будь-яких заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом до суду не надано.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом вірно застосовано положення пункту 1 частини першої статті 299 КАС України. Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №440/1399/25.
Керуючись статтею 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №440/1399/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська