25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 640/16606/21
адміністративне провадження № К/990/45856/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 640/16606/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 09 лютого 2021 року №153-ОС/дск «По особовому складу», яким майору ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці за формою 2.
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 від 14 травня 2021 року №628-ОС/дск «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1 ».
- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 11 червня 2021 року №770-ОС/дск «По особовому складу».
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2 сектору 3 відділу 3 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України або рівнозначній посаді з 11 червня 2021 року.
- стягнути із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу Служби безпеки України та Голови Служби безпеки України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.
Постановою від 07 листопада 2024 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року скасував, а справу № 640/16606/23 направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Служби безпеки України та Голови Служби безпеки України задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
07 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норми права, а саме: статті 26 Закону України «Про державну таємницю» в контексті співвідношення її зі статтею 23 Закону України «Про державну таємницю».
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що спір у цій справі стосується правомірності наказу від 09 лютого 2021 року №153-ОС/дск про скасування допуску позивача до державної таємниці.
Так, Верховний Суд ухвалюючи постанову від 07 листопада 2024 року про направлення цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, зокрема, що апеляційний суд визнаючи правомірність оспорюваного наказу, не розглянув усі фактичні підстави позову, заявлені позивачем, залишивши без належної уваги його твердження про те, що скасування допуску до державної таємниці відбулося без проведення додаткової перевірки, як того вимагає стаття 26 Закону України «Про державну таємницю» та Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 дск. Проте дослідження такого Порядку і встановлення умов для проведення додаткової перевірки, а також наявності чи відсутності у відповідача 1 такого обов'язку є суттєвими в контексті оцінки правомірності спірного наказу.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову та визнаючи правомірність оспорюваного наказу, виходив з того, що скасування допуску до державної таємниці передбачено частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну таємницю»: скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Аналогічне положення міститься і в пункті 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 дск.
Вищезазначеними правовими актами, при унормуванні процедури скасування громадянинові допуску до державної таємниці, не передбачено такого управлінського заходу, як «додаткова перевірка».
У свою чергу, частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну таємницю» визначено підстави переоформлення громадянинові допуску до державної таємниці. Так, згідно з абзацом 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про державну таємницю» переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється, зокрема, у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбаченими пунктами 2 і 4 частини першої та частиною 2 статті 23 Закону.
Аналогічне положення міститься і в пункті 74 Порядку: переоформлення громадянину допуску до державної таємниці у зв'язку із закінченням строку дії, підвищення форми такого допуску, а також необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених підпунктами 2 і 4 частини 1 та частиною 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю», здійснюється в порядку, встановленому для його надання.
Отже, поняття «додаткова перевірка» вживається у законодавстві про державну таємницю лише по відношенню до процесу переоформлення допуску до державної таємниці і не передбачено нормативно-правовими актами при скасуванні такого допуску.
Таким чином, за наслідками виявлення стосовно ОСОБА_1 обставин, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці йому було скасовано без додаткової перевірки, оскільки: для її проведення були відсутні правові підстави та законні повноваження; у її проведенні об'єктивно не було потреби, оскільки факт повідомлення позивачем недостовірних відомостей про себе був явно очевидним за змістом наданої ним письмової відповіді на запитання №6 Переліку питань.
Отже, доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до потреби оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року справу № 640/16606/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 640/16606/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк