Провадження № 33/821/600/25 Справа № 703/1286/25 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Овсієнко І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
17 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Глущенка О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року
Постановою, що оскаржується ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та провадження по справі про притягнення його, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку передбаченого ст. 38 КУпАП.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02 грудня 2024 року близько 18.16 год по вул. Незалежності в м. Сміла, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, в порушення пунктів 12.3 та 12.4 ПДР України, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки або безпечного для інших учасників дорожнього руху об'їзду перешкоди, чим спричинив зіткнення з автомобілем «Jaguar X Type», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі захисник, як він уточнив у судовому засіданні, просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що вищевказане рішення прийнято судом першої інстанції на підставі недопустимих доказів та висновків, що не підтверджені достатніми доказами.
Переконаний, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, оскільки він не відповідає вимогам «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі» (далі - Інструкція ).
Зазначає, що в матеріалах справи схема місця ДТП, як доказ, відсутня.
На думку апелянта, судом при винесені рішення було порушено принцип безсторонності та із власної ініціативи у постанові про призначення експертизи у справі №703/1268/25 дав дозвіл на використання вихідних даних, що зазначені у матеріалах справи №703/6627/24.
Вказує на те, що експерт під час проведення експертизи самостійно зібрав докази, по експертизі, що проведена у справі №703/1268/25, використавши докази із справи №703/6627/24.
У зв'язку з чим, на думку захисника, суд першої інстанції та експерт порушили принцип безсторонності і з власної ініціативи збирали докази.
Вважає висновок експерта від 19 серпня 2025 року за №420/25-23 також недопустимим доказом, оскільки він посилається на схему місця ДТП, яка в якості доказу у справі №703/1268/25 відсутня.
Вказує на наступні недоліки схеми місця ДТП:
- у схемі ДТП указано гальмівний шлях. Гальмівний шлях це відстань, яку проходить авто із моменту застосування гальм і до моменту повної зупинки. Експерт при цьому вважає, що гальмівний шлях є слідами гальмування, як ідуть не до місця зупинки, а до місця зіткнення;
- у схемі місця ДТП не указано, гальмівний шлях якого автомобіля під керуванням якого із учасників;
- у схемі місця ДТП місце розташування автомобіля ОСОБА_1 не прив'язано по відстаням до стаціонарних об'єктів;
- у схемі місця ДТП гальмівний шлях не прив'язаний по відстаням до стаціонарних об'єктів.
Зазначає, що експерт, який проводив експертизу, клопотання про надання додаткових матеріалів, чи вихідних даних суду не подавав, самостійно обрав вихідні дані і самостійно зібрав недопустимі докази.
Вказує, що на підтвердження помилковості недопустимого доказу схема місця ДТП, суд приєднав фото розташування автомобілів учасників ДТП, указав на помилковість схеми і при цьому залишив поза увагою, що гальмівний шлях іде не до місця зіткнення, а до місця зупинки авто.
При апеляційному розгляді були заслухані:
- захисник Глущенко О.С. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- потерпілий ОСОБА_2 та його представник Онученко С.П., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність постанови судді.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного перегляду, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо.
У відповідності до диспозиції ст. 124 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п. 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
За п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, свідчать фактичні дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №000260 від 01 березня 2025 року, відповідно до яких зафіксовано обставини вчинення ними адміністративного правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені обставини в протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються наступними доказами.
Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 19.08.2025 №420/25-23, відповідно до якого швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент початку гальмування перевищувала 71-72 км/год, в відповідній дорожній обстановці водій вказаного транспортного засобу мав діяти відповідно до вимог п. 12-3 та 12.4 ПДР України. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.4 ПДР України, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці, за умови руху автомобіля «Mercedes-Benz Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 50 км/год, водій ОСОБА_1 мав би технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Jaguar X Type», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Даний висновок експерта підготовлений за клопотанням обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, її проведення доручене експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 25584491, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Свято-Макарівська, 135А), про що сторони одностайно клопотали.
При проведенні експертизи були використані фактичні дані схеми ДТП, яка сталася 02 грудня 2024 року, відповідно до якої змальовано ділянку дороги, на якій було вчинене адміністративне правопорушення; розташування транспортних засобів.
Використання фактичних даних цієї схеми ДТП, котра долучена до справи щодо ОСОБА_2 , як одного з причетних до вказаної пригоди, не суперечить завданням КУпАП, визначених ст. 1 цього Кодексу, а також засадам организації судової влади, передбачених розд. І Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про не додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Інструкції не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не виявлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Під час судового засідання в суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_3 підтвердив викладені ним у дослідженні висновки. Пояснив, що під час проведення дослідження використовував надані судом матеріали, а саме матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та матеріали справи щодо водія ОСОБА_2 , іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, дозвіл на використання останніх був наданий судом згідно із постановою про призначення експертизи. Матеріали другої справи містили схему до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, відомості якої використані для формулювання висновків експерта. Згідно із даною схемою, виявлено спарені сліди гальмування автомобіля «Mercedes-Benz Vito», параметри яких використані для проведення розрахунків гальмівного шляху вказаного транспортного засобу при русі із дозволеною в межах населеного пункту швидкістю 50 км/год. Отримане значення в подальшому порівняне із відстанню гальмівного шляху, відображеного на схемі. При цьому використовувалась довжина довшого сліду гальмування, що є усталеним в експертній практиці. Висновок про залишення вказаних слідів саме даним транспортним засобом зроблений на основі аналізу інформації, наведеної в постанові про призначення експертизи та матеріалах справи, що стосуються обставин зіткнення транспортних засобів, ідентифікація належності слідів, виходячи із обставин випадку, не є ускладненою, відсутні розумні підстави для сумніву, що вони залишені іншим автомобілем, ніж «Mercedes-Benz Vito». На основі проведених досліджень зроблений висновок, що водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito» за умови дотримання дозволеної в межах населеного пункту швидкості руху мав можливість уникнути зіткнення, а недотримання ним вимог п. 12.4 ПДР України знаходиться в причинному зв'язку із даною ДТП. Експерт підтвердив, що для обставин зіткнення транспортних засобів, аналогічних тим, що є предметом даного судового розгляду, необхідними та водночас достатніми даними для формулювання висновку експерта, є довжина слідів гальмування та відображення на схемі місця зіткнення транспортних засобів, інші значення в такому випадку встановлюються розрахунково. Відстань між місцем зіткнення та місцезнаходженням транспортного засобу, відображеного на схемі, в даному випадку не має значення для відповіді на постановлені питання. Сліди від коліс на проїзній частині можуть не відобразитися протягом всього відрізку, де було застосоване гальмування, оскільки під час зіткнення транспортних засобів, внаслідок дії на водія перевантажень, останній відпускає педаль гальма, відповідні сліди від місця удару і до місця зупинки транспортного засобу, не відображуються, що застосовується в експертній практиці як константа.
Заразом слід відзначити, що сторона захисту, не погоджуючись з висновками цієї експертизи, не вказала, які вихідні дані для проведення експертизи, необхідно було враховувати.
За таких обставин висновок №420/25-23 від 19.08.2025 є належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у передбачений законом спосіб.
Також суд першої інстанції при винесенні постанови поклався на пояснення учасників ДТП.
З пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні у суді першої інстанції вбачається, що 02.12.2024 близько 18-00 год по вул. Незалежності в м. Сміла він їхав на власному мікроавтобусі «Mercedes-Benz Vito» в бік центра міста Сміла. При наближенні до перехрестя із вул. Одеською, коли здійснював рух повз АЗС, побачив, що на смугу його руху різко почав рушати інший автомобіль, що виконував поворот, тому вдався до екстреного гальмування, однак не зміг уникнути зіткнення. Станом на час описуваних подій був нетверезий, однак вважає, що адекватно сприймав події навкруги. Рухався зі швидкістю до 60 км/год, мікроавтобус за комплектацією пасажирський, проте був завантажений цементом. Надалі був присутній при складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо водія автомобіля, з яким відбулося зіткнення. Під час судового розгляду висловив доводи щодо того, що сліди від гальмування на схемі ДТП відображені хибно, оскільки існували на всьому шляху гальмування, аж до того місця, де транспортний засіб залишався нерухомим після ДТП.
З пояснень ОСОБА_2 , наданих в судовому засіданні у суді першої інстанції вбачається, що 02.12.2024 ввечері він здійснював рух по вул. Одеській в м. Сміла та мав намір повертати ліворуч, на вул. Незалежності. Перед ним рухався вантажний автомобіль, тому зупинився, щоб той проїхав, після чого переконався, що немає перешкод з боку транспортних засобів, що рухаються по вул. Незалежності, продовжив рух та виконував поворот ліворуч. В той час, коли вже фактично закінчив маневр, за власним переконанням знаходився на правій смузі руху, в крайньому правому положенні, відчув удар в задню частину автомобіля з правого боку, від удару його автомобіль розвернуло в інший бік. Перед виконанням повороту не бачив, щоб з правого боку по вул. Незалежності наближався автомобіль, поворот виконував із увімкненим покажчиком повороту.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, в частині висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 цього Кодексу, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У цій справі достовірно встановлено, що порушення ОСОБА_1 п. 12.4 ПДР України, цебто перевищення ним у населеному пунктах дозволеної швидкості руху транспортного засобу, в тому числі перебуває у причинному зв'язку з виникненням цієї пригоди та її наслідками.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для зміни постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Глущенка О.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук