20 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 695/1023/25
Провадження № 22-ц/821/1771/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 березня 2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зазначило, що 07.01.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103585 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Позивач зазначив, що згідно умов договору сума виданого кредиту становить 2 000,00 гривень, дата надання кредиту 07.01.2020, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 .
Позивач вказав, що станом на дату подачі позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 440,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 8 440,00 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103585 від 07.01.2020 в сумі 10 440,00 грн та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №103585 від 07.01.2020 в розмірі 10 440,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (судові витрати) в розмірі 12 922,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач кошти за кредитним договором отримала, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн». Інформація зазначена у вищевказаній довідці не спростована іншими доказами, а тому в сукупності з іншими доказами отримання та оформлення кредиту суд першої інстанції розцінив її як достовірну.
Щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції зауважив, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку про їх стягнення в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
21 серпня 2025 року, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К. подав апеляційну скаргу в якій, заначив, що рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 22.07.2025 прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 103585 від 07.01.2020, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Зазначив, що позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу отримання відповідачем коштів від ТОВ «Займер», а надана позивачем виписка з особового рахунка за кредитним договором № 103585 не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості.
Вказує, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, із зазначенням за який період була нарахована (щоденно) та за якою відсотковою ставкою.
Звертає увагу, що доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а тому, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору у ТОВ «Займер» 05.02.2020, тому починаючи із зазначеної дати, Товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Зазначив, що відсотки нараховані з порушенням вимог Закону України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Вказує, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Крім того, позивачем не долучено до позовної заяви ордер адвоката про надання правничої (правової) допомоги та Акт виконаних робіт (наданих послуг) позивачу.
З огляду на викладене просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6 000,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (а.с. 23 - 26).
Згідно п. 1. 1. Товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов'язки передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2. строк кредиту 30 днів, до 05.02.2020.
Згідно п. 1.3. за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.4 Договору). Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.3. Договору).
Згідно з графіком розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020 строк на який надано кредит - 30 днів; сума кредиту - 2 000 грн; фіксована процентна ставка за день користування - 2 %; сума нарахованих процентів за користування кредитом - 1 200 грн; сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення) - 5 %; загальна вартість кредиту складає 3 200 грн. Графік розрахунків та орієнтовна сукупність вартість кредиту підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора KL6954 (а.с. 27).
Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Займер», вбачається, що ОСОБА_1 07.01.2020 на мобільний телефон № НОМЕР_1 надіслано одноразовий ідентифікатор KL6954 (а.с. 17).
Відповідно до інформаційної довідки, виданої директором ТОВ «Платежі Онлайн» від 10.01.2025 № 568/01, вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція: номер транзакції - 27834-81223-74147; номер замовлення - А166479В94784СLY103585Т584014; сума кредиту - 2 000 грн; дата та час проведення - 07.01.2020; платіжна картка № НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки PRIVAT BANK; код авторизації - 923081; опис - видача кредиту № 103585 (а.с. 38).
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно з яким ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Займер» відступає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 28).
Згідно з платіжними дорученнями № 1653 від 02.11.2021, № 1672 від 23.11.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало ТОВ «Займер» кошти за відступлення права вимоги до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.021(а.с. 36, 37).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103585 у сумі - 10 4400 грн, з яких: 2 000 грн - залишок по тілу кредиту, 8 440 грн - залишок по відсоткам (а.с. 16).
12.11.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на адресу ОСОБА_1 направлялась вимога про виконання зобов'язань у якій боржника повідомлено про те, що на підставі договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 право вимоги заборгованості по кредитному договору № 103585 від 07.01.2020 відступлене ТОВ «ФК« КЕШ ТУ ГОУ», а також про необхідність сплатити суму боргу за вказаним кредитним договором, що становить 10 440 грн на рахунок ТОВ «ФК« КЕШ ТУ ГОУ» (а.с. 14).
Із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 103585 від 07.01.2020, наданої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та розрахунку заборгованості до даного договору станом на 04.12.2024 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 10 440,00 грн, з яких: 2 000 грн - тіло кредиту, 8 4400 грн - прострочені відсотки за користування кредитом (а.с. 15).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині приведеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. чт. 205, 207 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, ч. 2 ст. 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
За матеріалами справи встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 останньою підписано одноразовим ідентифікатором KL6954, який було надіслано на номер відповідачки НОМЕР_3.
Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Займер». Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Так, укладений між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 договір містить усю необхідну для ідентифікації позичальника інформацію (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, адресу проживання) та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL6954», відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Отже, відповідний договір між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 є укладеним.
Відповідно до Закону кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу неукладення договору, так і неналежності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, тобто останньою вищевказаних обставин не спростовано.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, згідно з вимогами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №463/13099/21 (провадження №61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).
Як вбачається з умов договору про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020, зокрема п. 1.4., кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Із розділу 7 Договору вбачається, що відповідачем зазначено наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_2 .
Факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджено довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 10.01.2025 про переказ на картку НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі 2 000 грн, транзакція № 27834-81223-74147.
Колегія суддів вважає зазначені докази належними та такими, що підтверджують факт перерахування відповідачу на вказаний нею рахунок кредитних коштів.
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, на яку переказано грошові кошти в розмірі 2 000 грн, та яка вказана нею в договорі, їй не належить.
Крім цього, апеляційний суд вважає, що маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, боржник мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність їй вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020, однак належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання та не повернуто кредитні кошти у передбачений договором строк.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Так, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна заборгованість становить 10 440,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 2 000 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 8 440,00 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування - 30 днів.
Водночас, стягуючи відсотки в сумі 8 440,00 грн за вищевказаним кредитним договором, суд першої інстанції погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості, який надано позивачем, що є помилковим з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020 був погоджений сторонами та становив 30 днів до 05.02.2025 (п. 1.2. Договору).
Крім того, пунктом 3.3.3. Договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 103585 від 07.01.2020 становить 1 200 грн за період з 07.01.2020 по 05.02.2020, виходячи з розрахунку: 2 000 грн (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту).
Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 1 200,00 грн, а всього 3 200 грн.
Таким чином апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення - до зміни шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним кредитним договором з 10 440,00 грн до 3 200,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання щодо компенсації ТОВ «ФК «ГЕШ ТУ ГОУ» витрат, пов'язаних з правовою допомогою в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» просило стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу, позивачем надано суду копію довіреності, відповідно до якої ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» уповноважило адвоката Пархомчука С. В. представляти інтереси Довірителя в усіх державних органах, у тому числі в місцевих та апеляційних судах; копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 з адвокатом Пархомчук С. В.; додаткову угоду № 1 від 27.12.2024 в якій сторони погодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність адвоката Пархомчука С. В.; копію акту про отримання правової допомоги від 24.06.2025; копію рахунку № 24.06.2025-27 від 24.06.2025 та копію платіжної інструкції № 39429 від 24.06.2025 (а.с. 12 - 13, 18 - 21, 22, 47, 79, 80, 79 - зворотній бік).
Апеляційний суд критично сприймає твердження скаржника, щодо того, що позивачем до матеріалів не додано ордеру, оскільки повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до акту про отримання правової допомоги від адвоката Пархомчука С. В. від 24.06.2025 позивачем понесені витрати на загальну суму 10 500 грн: консультація - 2 000 грн (1 год.); складення та подання позову, моніторинг судової практики - 5 000 грн (2,5 год.); інші клопотання, заяви до суду - 3 000 грн (1,5 год.), канцелярські витрати, відправлення пошти - 500 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, позов задоволено на 30,65% (3 200 х 100 /20 880), відповідно апеляційну скаргу задоволено на 69,35%.
ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не подавала.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 218,25 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К. просив стягнути з позивача на користь відповідача 6 000 грн витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до апеляційної скарги долучив: ордер на надання правничої допомоги від 21.08.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність на ім'я Калініна С. К; договір про надання правничої допомоги № б/н/25 від 26.07.2025, укладений між АБ «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № б/н/25 від 26.07.2025 в якому сторони домовились про гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн; витяг з рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару; акт виконаних робіт від 21.08.2025 з якого вбачається, що АБ надало Сороці Т. М. юридичні послуги (професійну правничу допомогу) у формі: усної консультації; вивченні та аналізі позовної заяви з додатками; складанні оформленні та поданні апеляційної скарги вартістю 6 000 грн (12 год.) (а.с 106, 106, 108 - 109, 110, 113, 114).
Оскільки апеляційну скаргу задоволено на 69,35%, з позивача на користь відповідача слід стягнути 4 161,00 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції також не подавало.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
За подання позову позивачем було сплачено судовий збір 2 422,40 грн, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 742,47 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір 3 633,60 грн відповідно з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 519,90 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Отже, різниця між понесеними судовими витратами на правничу допомогу позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 942,75 грн (4 161,00 - 3 218,25), а за сплачений судовий збір - 1 777,43 грн (2 519,90 - 742,47), тому слід скасувати проведений судом першої інстанції розподіл судових і провести розподіл судових витрат з урахуванням витрат, які понесли сторони як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.
За таких обставин колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, понесених відповідачем, пов'язаних із сплатою судового збору за розглядом даної справи, слід покласти на позивача в розмірі 1 777,43 грн витрат на правничу допомогу та 942,75 грн витрат на сплату судового збору.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладено апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване судове рішення - до зміни з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича - задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором від 07.01.2020 № 103585, з 10 440,00 грн до 3 200,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 777,43 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 942,75 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков