Провадження № 33/821/304/25 Справа № 711/1344/25 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
24 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 21.04.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, УБД, не працює,
одружений, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130, ч. 4 ст. 130 КУпАП, із застосуванням ст. 36 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 6.03.2025 р. о 7:25 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , по вул. Різдвяній, 69, у м. Черкаси, порушуючи вимоги п. п. 16.11 та 2.3 «б» ПДР України України, на перехресті з вул. Гоголя, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Jetta, р/номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 6.03.2025 о 9:55 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , по вул. Різдвяній, 69 у м. Черкаси, порушуючи вимоги п. п. 2.10 «є» ПДР України, після ДТП за його участю вжив алкогольні напої, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 82 (алкогольне сп'яніння), від керування відсторонений, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Також, 10.02.2025 р. о 23:27 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , по просп. Хіміків, 62В у м. Черкаси в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, в установленому законом порядку проводився у лікаря нарколога в КЗ «ЧОНД», висновок лікаря № 60 - алкогольне сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адмінправопорушення у його діях.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на його думку, постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дійсно 10.02.2025 р. на просп. Хіміків м. Черкаси його зупинили працівники поліції. Він погодився пройти огляд в КЗ «ЧОНД», на місці продувши спецприлад, останній показував суперечливий результат, але лікар на суперечливий результат не звернув уваги, через що виник конфлікт. Прилад проходив повірку 20.12.2023 р., термін повірки сплинув 20.12.2024 р., а його оглядали 10.02.2025 р., тобто з порушенням річного терміну калібрування прибору, а тому результати з порушенням річного терміну калібрування не можна брати до уваги, оскільки вони викликають сумніви. Інших доказів керування автомобілем не було.
Щодо подій 6.03.2025 р., то в цей день дійсно він став учасником ДТП за участю працівника поліції і його колеги одразу визнали його винним, оскільки саме він виїзджав з другорядної дороги, але в момент виїзду ніякого автомобіля не було, автомобіль працівника поліції раптово появився і їхав зі значною швидкістю, хоча на тому відрізку головної дороги стоїть знак обмеження швидкості до 30 км/год., що легко можна встановити взявши відео з камер відеозапису.
Після ДТП він пішов додому до тітки, оскільки там був прорив води, могло статися коротке замикання електрики та випадково в будинку випив рідини з чашки, яка мала спеціфічний запах, але не вода, проте він не надав цьому факту значення. Про цей факт пояснював працівникам поліції, погодився на огляд в лікарні, але огляд знову проводив той же лікар, з яким в них конфлікт, тим самим спецприладом у якого давно закінчився термін повірки.
Вважає що таким чином в матеріалах відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких без будь-яких сумнівів можна було б встановити факт того, що він вчинив всі ці правопорушення.
В додатках апелянт надав світлокопію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а. пр. 52).
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 6.03.2025 р. о 7:25 год. по вул. Різдвяній, 69 у м. Черкаси ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. п. 16.11 та 2.3 «б» ПДР України України, на перехресті з вул. Гоголя, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Jetta, р/номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 6.03.2025 о 9:55 год. по вул. Різдвяній, 69 у м. Черкаси ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. п. 2.10 «є» ПДР України, а саме після ДТП за його участю вжив алкогольні напої, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 82 - алкогольне сп'яніння, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Також, 10.02.2025 р. о 23:27 год. по просп. Хіміків, 62В у м. Черкаси ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря нарколога в КЗ «ЧОНД», висновок лікаря № 60 - алкогольне сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. ст. 130 КУпАП, встановлена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Пунктом 2.10 «є» ПДР України передбачено, що у разі причетності до ДТП водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Пунктом 2.3 «б» ПДР України, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452 від 9.11.2015 р.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушень підтверджується даними протоколів про адмінправопорушення якими зафіксовані обставини вчинення правопорушень серії ЕПР1 № 243853 від 11.02.2025 р. (а. пр. 1), серії ЕПР1 № 263543 від 6.03.2025 р. (а. пр.15) та серії ЕПР1 № 253576 (а. пр. 27), схемою пригоди від 6.03.2025, якою зафіксовано положення автомобілів на місцевості, пошкодження автомобілів, а саме у Renault Megane - заднього бамперу, а у Volkswagen Jetta - переднього бамперу, правої передньої фари, праве переднє крило (а. пр. 16), також зафіксовано розташування дорожніх знаків, схема підписана обома водіями без зауважень; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 60 (а. пр. 3), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 82 (а. пр. 29), роздруківкою результатів тесту № 82 на стан сп'яніння, який склав 0,65 ‰ (а. пр. 28), відеозаписами, долученими до матеріалів справи, та іншими матеріалами справи, які ретельно були досліджені судом першої інстанції.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, які були досліджені судом апеляційної інстанції, зафіксовано спілкування працівників поліції та ОСОБА_1 10.02.2025 р. Працівниками поліції був зупинений автомобіль Renault Megane, р/номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 та який порушив ПДР України - проїхав на жовтий забороняючий сигнал світлофору. Під час спілкування поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а тому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці, ОСОБА_2 погодився на огляд в медзакладі, де за наслідками огляду було встановлено діагноз: алкогольне сп'яніння.
Переглядом відеозапису від 6.03.2025 р. встановлено, що на місце ДТП приїхали поліцейські, які встановили особу водія, ним виявився ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, який вказував, що він направлявся до тітки, дуже поспішав тому і сталось ДТП, тому поки чекали патрульну машину він збігав до тітки додому, відключив електроприлади, випив з чашки, яка стояла на кухні невідому рідину, повернувся на місце ДТП. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою приладу Drager, він відмовився. Пройшов огляд у КЗ «ЧОНД» за допомогою приладу Drager, результат позитивний та склав 0,65 ‰.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь-яких інструкцій.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушень вимог нормативно-правових актів, а навпаки склали відповідні процесуальні документи для притягнення винної особи до юридичної відповідальності.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах відсутні належні та допустимі докази на підставі яких без будь-яких сумнівів можна було б встановити факт того, що він вчинив всі ці правопорушення, апеляційний суд зауважує що суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи, дослідив докази та прийняв обґрунтоване рішення.
Обов'язки дієздатного громадянина, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють громадянина від виконання цих обов'язків, порушення відповідних заборон має наслідком відповідну юридичну відповідальність.
Апеляційний суд також звертає увагу, що правопорушник ОСОБА_1 наполягав, що він не перебуває в стані алкогольного сп'яніння, стосовно нього було використані всі методи та способи перевірки особи на стан сп'яніння, передбачені діючим законодавством та нормативно-правовими актами. Йому була надана можливість, яку він реалізував шляхом проведення декількох продувів спеціального технічного приладу у лікарні, проте жоден з них не дав негативного результату про відсутність алкоголю, а навпаки показали про наявність у нього в організмі етилового спирту, що безумовно свідчить про його перебування в стані алкогольного сп'яніння, що і було встановлено лікарем.
Доводи апеляційної скарги про те, що в нього з лікарем при огляді склалася конфліктна ситуація з приводу проведення двох продувів спеціального технічного приладу, які дали різний результат та лікар не звернув на це уваги, є необґрунтованими, оскільки на відеозапису зафіксовано, як лікар пояснює ОСОБА_1 різницю в результатах тим, що він невірно (не на повну силу) дув у прилад, при освідуванні скинув мундштук, невірно дув, тощо, але спілкування проходило в спокійній обстановці.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що дані докази не викликають сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги, що постанова місцевого суду підлягає до скасування, а справа закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адмінправопорушення, то ці доводи спростовуються письмовими доказами у справі, відеозаписом долученим до матеріалів справи, яким суд дав належну правову оцінку та які самі по собі, і у своїй сукупності та взаємозв'язку, повністю доводять вину ОСОБА_1 у інкримінованим йому діяннях.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 та за ч. ч. 1 та 4 ст. 130 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені судом першої інстанції у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд апеляційної інстанції розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даних правопорушень, оскільки обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю та не звільнять його від відповідальності за скоєне.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Придніпровського райсуду Черкаської обл. від 21.04.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. ч. 1 та 4 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.