25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/14827/25
провадження № К/990/45381/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
05 листопада 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 суму недонарахованого та невиплаченого грошового забезпечення за період 01 травня 2022 року - 19 лютого 2025 у розмірі 586219,92 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 утриману суму військового збору за період грудень 2022 - лютий 2025 у розмірі 33437,46 грн.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2025 року позов задовольнив частково.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та грошового забезпечення за період з 01 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору при виплаті грошового забезпечення за періоди з 09 серпня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 02 серпня 2023 року, з 19 серпня 2023 року по 28 січня 2024 року, з 01 лютого 2024 року по 23 липня 2024 року, з 31 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року, з 15 вересня 2024 року по 20 листопада 2024 року, з 25 листопада 2024 року по 19 лютого 2025 року.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою. Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 вересня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надіслання оригіналу документа про сплату судового збору.
12 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків, обґрунтоване тимчасовою відсутністю коштів для сплати судового збору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 вересня 2025 року задовольнив клопотання про продовження строку для усунення недоліків, продовжив Військовій частини НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа від 19 вересня 2025 року, копія ухвали апеляційного суду від 16 вересня 2025 року доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 19 вересня 2025 року о 06:51 год.
25 вересня 2025 року до суду повторно надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю фінансування на оплату судового збору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовив, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною п'ятою статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, підставою для повернення апеляційної скарги скаржнику є невиконання ним вимог ухвали про залишення без руху у встановлений судом строк.
Повертаючи відповідачу подану ним апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року не виконано.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на неусунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху, в установлений судом строк, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про її повернення відповідачу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор касаційної скарги в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 420/14827/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська