24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №520/29756/24
провадження № К/990/45077/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Національна поліція України, про визнання протиправними та скасування пункту наказу, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу,
03 листопада 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Національна поліція України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 Наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01 жовтня 2024 року за № 252 «Про застосування дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15 жовтня 2024 року за № 1443 о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено зі служби в поліції;
- поновити позивача на посаді заступника командира взводу №1 роти №3 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » або рівнозначній посаді;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на службі в поліції.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2025 року адміністративний позов залишив без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Другий апеляційний адміністративний суд від постановою 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував пункт 7 Наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01 жовтня 2024 року за №252 «Про застосування дисциплінарних стягнень», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнав протиправним та скасував Наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15 жовтня 2024 року за № 1443 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Поновив з 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Стягнув з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу в сумі 269559 (двісті шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 96 коп.
Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону № 1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судового рішення є підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з тим доводи автора скарги щодо обґрунтування фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики спрямовані лише на необхідність допуску його касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 520/29756/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: Національна поліція України, про визнання протиправними та скасування пункту наказу, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська