25 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/2653/16-ц
Провадження № 22-ц/4815/1111/25
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Галінська В.В.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено:
02 травня 2023 року в м. Рівне
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
приватний виконавець: приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна;
боржник: ОСОБА_1 ;
стягувач: Акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк";
особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки: ОСОБА_2 ;
за участі: представника ОСОБА_2 - адвоката Штогрін Вікторії Святославівни, представника Акціонерного банку "Укргазбанк" - Кравчук Ольги Олександрівни, приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штогрін Вікторії Святославівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,
У квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. (далі - приватний виконавець) звернулася до суду з поданням, в якому просила вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 , а саме: частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Подання приватного виконавця мотивоване тим, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2022 року визначено вказану частку майна боржника у майні, яким він володів спільно з іншими особами - з ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12 лютого 1998 року, виданого Департаментом міського господарства Рівненської міської ради. З огляду на те, що таке право власності не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, то це спонукає зверненню стягнення на нього через подання в порядку ст. 440 ЦПК України.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року подання задоволено.
Звернено стягнення на частку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 і не зареєстрована у встановленому законом порядку, з метою забезпечення виконання рішення суду у справі №569/2653/16ц за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - АТ "Укргазбанк") до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, що є предметом іпотечного договору.
На судове рішення представником ОСОБА_2 - адвокатом Штогрін В.С. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала про те, що 12 лютого 1998 року Департаментом міського господарства Рівненської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло, у якому зазначено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Тобто співвласниками квартири було троє осіб, а не двоє, як зазначено у поданні приватного виконавця. Отже, і їхні частки складають по квартири.
Натомість ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з належної йому частки. ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та продовжила проживати у вказаній квартирі, а тому згідно з положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України є особою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї. 04 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Рибак Ю. В. із заявою про прийняття спадщини, а за її заявою відкрито спадкову справу № 73901986.
Проте приватним нотаріусом було повідомлено про неможливість оформлення спадщини на квартири, позаяк на її частину були накладені обтяження. Отже, суд попередньої інстанції безпідставно розпорядився часткою покійного ОСОБА_4 , яка входила до складу спадщини і підлягає спадкуванню його дружиною.
З наведених підстав просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
У поданому відзиві представник АТ "Укргазбанк" просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зауважувалося, що листом Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "РМБТІ") було встановлено наявність у ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, приватний виконавець діяв у спосіб і в межах, передбачених законодавством, а суд ухвалив рішення на підставі наявних та допустимих доказів.
Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу скористалися.
Приватним виконавцем Ярмошевич Н. О. подано апеляційному суду письмові пояснення. У них вона зазначала про перебування в неї на виконанні зведеного виконавчого провадження № 77914211 з примусового виконання виконавчих листів № 569/2653/16-ц, виданого 25 серпня 2016 року, та № 2-2532/11, виданого 26 жовтня 2012 року, і просила скасувати оскаржувану ухвалу, направивши справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підставою звернення державного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.
За змістом ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом положень частини десятої ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Згідно з ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) поняття "визначення частки" і "виділення частки в натурі" є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена; частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Тобто за зверненням державного виконавця суд визначає частку боржника з метою подальшого звернення стягнення на неї.
Між тим, постановою Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штогрін В.С. задоволено.
Скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2022 року.
Відмовлено в задоволенні подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у м.Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 ) у майні (квартирі АДРЕСА_2 ), яким він володіє спільно з іншими особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ).
Отже, оскаржуване судове рішення не може залишатися чинним, адже після скасування ухвали Рівненського міського суду від 04 серпня 2022 року частка боржника є невизначеною, що унеможливлює звернення стягнення на нерухоме майно. Тобто у зв'язку із скасуванням судового рішення про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, підлягає безумовному скасуванню й похідне судове рішення - про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Підставою для прийняття постанови про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штогрін Вікторії Святославівни задовольнити.
Скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року.
Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни про звернення стягнення на частку квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 і не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 25.11.2025
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М. Ковальчук