Справа № 542/1918/24 Номер провадження 22-ц/814/2840/25Головуючий у 1-й інстанції Гринь О.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
12 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Горбун К.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2025 року та на додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 213 989,23 грн, що складається з матеріальних збитків унаслідок пошкодження автомобіля в розмірі 150 614,23 грн, витрат на послуги з евакуації автомобіля в розмірі 18375, грн, витрат за оренду транспортного засобу в сумі 45000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.
Також просить стягнути понесені позивачем судові витрати в розмірі 42 651,09 грн, які складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 3651,09 грн; витрат за проведення експертизи в сумі 9000,00 грн; витрат на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.12.2023 близько 16 год 00 хв., на автодорозі Полтава-Олександрія (АД- М-22-29 км), ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «LEXUS RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість, не переконавшись в безпечності маневру та не врахувавши погодні умови, втратив можливість керувати своїм транспортним засобом допустив зіткнення з транспортним засобом «DAF TE 47 XS» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та транспортним засобом «MERSEDES-BENZ ATEGO 1317», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , чим порушив вимоги п. 12.1. 10.1 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Власником транспортного засобу «LEXUS RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , яка передала незабезпечений автомобіль своєму чоловіку, без відповідного правового оформлення, в користування, на підставі реєстраційного талону. Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією зазначеного автомобіля не була застрахована.
25 грудня 2023 року слідчим відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023170480000318 від 14.12.2024 у зв'язку з відсутністю в даній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою районного суду м. Кіровограда від 23.03.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.04.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення.
Відповідно до висновку судового експерта вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля, марки «DAF TE 47 XS», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 310614,23 грн. Вартість перевезення аварійного автомобіля, від місця скоєння ДТП склала 18375,00 грн.
МТСБУ відшкодувало позивачу шкоду в розмірі 160000,00 грн. Недоотримана позивачем сума матеріального збитку складає 150614, 23 грн (310 614,23 грн - 160 000,00 грн).
Будучи фізичною особою-підприємцем, позивач свій автомобіль використовував для здійснених підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Після пошкодження вимушений був орендувати автомобіль у фізичної особи підприємця ОСОБА_5 та сплачувати орендну плату в розмірі 5000,00 грн на місяць. За дев'ять місяців сплатив 45000,00 грн.
Позивач вважає, що розмір матеріальної шкоди, завданої ДТП складає 213989,23 грн (150614, 23 + 18375 + 45000). За вказану шкоду мають відповідати солідарно ОСОБА_2 , як власник транспортного засобу та ОСОБА_3 , як заподіювач шкоди.
Також позивач вважає, що відповідачам йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 30000,00 грн. На обґрунтування розміру завданої моральної шкоди зазначив, що внаслідок ДТП та пошкодження майна, порушено його нормальний спосіб життя, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, він переніс душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості використовувати свою власність за її прямим призначенням. Позивачу довелося чимало нервувати через відсутність коштів для придбання автомобіля, а при цьому особа, яка винна у заподіянні майнових збитків, не вжила жодних заходів, аби добровільному порядку їх відшкодувати. Позивач вимушений був самоусунитися від роботи в силу неможливості її виконувати у зв'язку із відсутністю у користуванні автомобіля, був обтяжений клопотами по пошуку коштів для найму автомобіля.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено в повному обсязі.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за оренду транспортного засобу в сумі 45000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5570,19 грн.
Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В апеляційному порядку вказані рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що розмір нанесеного матеріального збитку, власнику автомобіля, марки «DAF XF 95» (DAF TE 47 XS), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , пошкодженого у наслідок ДТП, становить 310 614,23 грн.
Відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961VI, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника застрахована не була, паралельно, на підставі заяви позивача від 26.12.2023 року, про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 13.12.2023 року МТСБУ (справа № 98961) проведено розрахунок вартості КТ3 - DAF XF 95 (DAF TE 47 XS) державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після ДТП та розміру регламентної виплати. Розмір матеріального збитку становить 301 458,47 грн., ринкова вартість КТЗ до ДТП становить 301 458,47 грн., вартість відновленого ремонту КТЗ становить 864 282,38 грн., вартість КТЗ в пошкодженому стані 85 000 грн. різниця вартості КТЗ до та після ДТП 216 458,47 грн., розмір регламентної виплати 160 000,00 грн. на час ДТП.
24.05.2024 року МТСБУ позивачу перераховано 160 000,00 грн. регламентної виплати в межах ліміту (160 000,00 грн) діючого на момент ДТП 13. 12. 2023 року. Але страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн не у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення відповідної матеріальної шкоди з відповідача.
Окрім того , апелянт вказує , що витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є складовою шкоди, що заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого. Обов'язок з відшкодування вказаної шкоди покладається на страховика, а у випадку настання події, яка є підставою для регламентної виплати на МТСБ (п. 22.1. ст.. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
З урахуванням вказаного зазначає, що йому окрім майнової також було завдано й моральну шкоду , проте судом першої інстанції наведені обставини та норми права було залишено позаувагою.
Тому скаржник просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року та ухвалити нове про задовлення його позовних вимог в повному обсязі. Також просить скасувати додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року там відмовити у стягненні витрат на правнич допомогу на користь ОСОБА_2 .
Від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвоката Манзюк Т.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому останній вказуючи на її необгрунтованість просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи встановлено , що ОСОБА_1 на праві власності належав транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач матки «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS», 2000 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданим 15.12.2018.
Постановою слідчого СВ Відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 25.12.2023 за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.12.2023 близько 16.00 год. на автодорозі Полтава-Олександрія за участю автомобіля марки «LEXUS RX 350», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , вантажного автомобіля «МERSEDES-BENZ», моделі «ATEGO 1317», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 та вантажного автомобіля марки «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170480000318 від 14.12.2023, закрито у зв'язку із відсутністю в даній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Постанову про закриття кримінального провадження та додаткові матеріали кримінального провадження направлено до УПП Кіровоградської області для проведення перевірки на наявність ознак адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 .
Представником позивача надано схему ДТП від 25.12.2023, виконану ОСОБА_1 , на якій розміщено розташування транспортних засобів перед ДТП та їх місце в момент зіткнення .
Згідно з постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.04.2024 за результатами перегляду адміністративної справи за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Згідно з висновком апеляційного суду, судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «LEXUS RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на АД-М-22 29 км, не обрав безпечну швидкість, не переконавшись в безпечності маневру та не врахувавши погодні умови втратив можливість керувати своїм транспортним засобом допустивши зіткнення з транспортним засобом «DAF TE 47 XS», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортним засобом « MERSEDES-BENZ ATEGO 1317», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.п. 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками .
За результатами перевірки чинності полісу внутрішнього страхування поліс на транспортний засіб НОМЕР_1 станом на 13.12.2023, яким на момент ДТП керував ОСОБА_3 - відсутній .
05.01.2024 судовим експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.12.2023 проведено визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля DAF ХF 95, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 .
У розділі «Технічний огляд та ідентифікація колісного транспортного засобу» експертом зазначено, що ідентифікаційному номеру НОМЕР_5 , з урахуванням моделі двигуна, а також даних, що зазначені в реєстраційних документах, відповідає КТЗ- DAF XF 95.430 FT. Також у результаті огляду транспортного засобу, аналізу даних, що утримуються в його ідентифікаційному номері та реєстраційних документах, встановлено наступне: тип КТЗ - вантажний; марка, модель, модифікація КТЗ - DAF XF 95; ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_5 ; реєстраційний номер - НОМЕР_9 ; робочий об'єм двигуна, см3 - 12580; рік випуску (відповідно свідоцтва про реєстрацію) - 2000; свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_10 ; дата видачі свідоцтва про реєстрацію - 15.12.2018; прийнята дата виготовлення КТЗ - 01.01.2000; строк експлуатації (Т), років - 23,982; дата оцінки - 25.12.2023; колір КТЗ - червоний; власник - ОСОБА_1 ; адреса власника - АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку експерта:
-ринкова вартість КТЗ на момент ДТП становила 310614,23 грн. Вартість транспортного засобу визначена експертом на підставі даних сайту AUTO RIA. Для порівняння взято модель DAF ХF 95 2000 року випуску;
-вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (без урахування коефіцієнта зносу) - 1 338 481,74 грн.
Експертом зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля DAF ХF 95, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 310614,23 грн, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує вартість КТЗ на момент ДТП .
Представником відповідачів надані скріншоти сторінок сайту AUTO.RIA, де ціна продажу транспортного засобу «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS» 2000 року випуску із пробігом 557 тис. км. - 4000,00$, або 167360,00 грн, «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS» 1997 року випуску із пробігом 290 тис. км. - 6500,00$, або 290000,00 грн, «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS» 2001 року випуску із пробігом 900 тис. км. - 5500,00$, або 229405,00 грн.
15.12.2023 ФОП ОСОБА_7 була здійснена евакуація аварійного авто «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS», державний номерний знак НОМЕР_2 за маршрутом Полтава-Царичанка. Вартість евакуації склала 18375,00 грн, що підтверджується товарним чеком № 36 від 15.12.2023, актом приймання-здачі виконаних робіт.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП № 9608763 серія ВОІ від 01.07.2010.
На підтвердження додаткових витрат, здійснених позивачем у зв'язку із необхідністю продовження підприємницької діяльності, які пов'язані пошкодженням транспортного засобу, позивачем до суду надано:
- листи ФОП ОСОБА_8 від 30.12.2023 та ФОП ОСОБА_9 від 15.12.2023, адресовані ОСОБА_10 (прізвище на листах не зазначено) у яких вони повідомляють про припинення співпраці у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу ;
- договір найму транспортного засобу від 08.01.2024, укладений між ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , та ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , відповідно до якого в найм ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування строком на 9 місяців транспортний засіб «DAF» 95 ХF 430, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 . Згідно з пунктом 8 договору за користування транспортним засобом наймач вносить щомісячну плату в розмірі 5000,00 грн. Внесення плати здійснюється щомісячно до 15 числа кожного місяця. Суми щомісячної плати сплачується готівкою за місцем знаходження наймодавця. Загальна сума орендної плати складає 45000,00 гривень. На останній сторінці договору містяться щомісячні розписки про отримання орендодавцем орендної плати за транспорти засіб та розписка про повернення транспортного засобу .
На підтвердження перебування транспортного засобу «DAF» моделі «ТЕ 47 ХS» належного позивачу на момент ДТП в технічно справному стані позивачем надано:
протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 20.02.2023, серія ВХ № 277501, відповідно до якого транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_14 після технічного контролю визнано технічно справним (а.с. 14);
поліс № 213401554 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 17.02.2023, у якому зазначено: страховик - ОСОБА_1 , забезпечений транспортний засіб - SCHMITZ SPR 24 , реєстраційний номер НОМЕР_14 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на ч.1 ст. 1194 ЦК в якій вказано, що особа у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою .
Районний суд, відмовляючи у задовленні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди виходив із того, що автомобіль позивача є фізично знищеним , відтак відшкодуванню підлягає різниця між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП. Відомості про таку вартість матеріали справи не містять , відтак позов у вказаній частині задовленню не підлягає.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
За приписами частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Між сторонами існує спір, що виник з деліктного зобов'язання про відшкодування шкоди власнику пошкодженого майна (транспортного засобу) винною особою - заподіювачем шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, частиною першої якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зазначена норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком (МТСБУ). Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний правовий висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20, який підлягає врахуванню в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 , що відповідає висновку, зробленому у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, згідно якого за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає, оскільки у справі, що переглядається, позивач заявив вимогу не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, винуватцем якого є відповідач.
За таких обставин відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 150 614 , 23 грн, оскільки такий розмір відшкодування визначено згідно вимог чинного законодавства і позивачем заявлено вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка буде витрачена позивачем у зв'язку з необхідністю відновлення автомобіля після ДТП.
Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Стягнення майнової шкоди у визначеному позивачем розмірі з відповідача, як з винної особи, у даному випадку відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, так як вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування і така різниця становить 150 614 , 23 грн.
Також задоволенню підлягає і вимога про стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу після ДТП у сумі -18 375 грн. Так, статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 з ухваленням нового рішення .
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань позивача, з відповідача на його користь підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 15 000,00 грн.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем у межах даної справи пропорційно задоволеним вимогам , а саме 3 045,49 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 4568,23 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 7 613 ,72 грн судових витрат.
Щодо додаткового рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року, то колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Позивач звернувся із позовом , зокрема, і до ОСОБА_2 , залучивши її у якості відповідача оскільки остання є власником транспортного засобу, що завдав йому майнової шкоди. Проте , суд першої інстанції правомірно відмовив у задовленні позовних вимог ОСОБА_1 заявлених до ОСОБА_2 , але остання понесла витрати на правничу допомогу у зв'язку із участю у розгляді справи , яку суд першої інстанції обґрунтовано оцінив у 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2025 року в частині відмови у задовленні позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати. Ухвалити у відповідній частині нове рішення .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки унаслідок пошкодження автомобіля в розмірі 150 614,23 грн та витрати на послуги з евакуації автомобіля в розмірі 18375, грн, а всього 168 989, 23 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позову у сумі 3 045,49 грн , за подання апеляційної скарги у сумі 4568,23 грн , а всього стягнути 7 613,72 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов