Справа № 541/892/25 Номер провадження 22-ц/814/2792/25Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
12 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №849341257. Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Строк дії Договору, відповідно до п. 1.7. становить 5 років.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із Розрахунком заборгованості Позичальником за строк дії Договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 11166,80 грн. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №849341257 від 19.08.2021 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем - ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити (передати) Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги до цього Договору, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 43 819,71 грн. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №849341257 від 19.08.2021 року становить:
- заборгованість по тілу кредиту - 8985,66 грн;
- заборгованість по відсотках - 34 834,05 грн;
- пеня - 0,00 грн;
- загальна заборгованість - 43 819,71 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №849341257 від 19 серпня 2021 року, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8985,66 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 34 834,05 грн, а всього - 43 819 грн (сорок три тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень) 71 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.
В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 .Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Скаржник вказує, що на неї, як на дружину військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем. Проте вказана обставина не була врахована судом першої інстанції.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Свеа Фінанс".
Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року грошові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №849341257 від 19.08.2021 року ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Зважаючи на вказане відповідач просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи встановлено, що 19 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №849341257. Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Строк дії Договору, відповідно до п. 1.7. становить 5 років (а.с.10 на звороті).
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Згідно із розрахунком заборгованості Позичальником за строк дії Договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 11 166,80 грн (а.с.21-28).
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.29-41).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №849341257 від 19.08.2021 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем - ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити (передати) Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги до цього Договору, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с.44-50).
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 43 819,71 грн (а.с.52-53).
Згідно наданої копії посвідчення серії НОМЕР_2 та копії довідки №1083 від 15.06.2022, ОСОБА_3 є учасником бойових дій та діючим військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період (а.с.93).
Відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця - ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про шлюб №235 від 30.08.2013 (а.с.94).
Частиною 1 ст.626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Свеа Фінанс»,вказувало, що заборгованість за кредитним договором №849341257 від 19 серпня 2021 року становить 43 819,71 грн, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах.
На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копію Кредитного договору №849341257, копія правил кредитування продукту «ВЕОКАРД» (розміщені у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням https://moneyveo.ua/uk/confidentiality/#archive); копію Розрахунків заборгованості до ДОГОВОРУ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №849341257 від 19.08.2021 року; копію ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 від 28.11.2018 року ; копію витягу із Реєстру боржників до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 від 28.11.2018 року; копію ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року; копію платіжного доручення щодо сплати Фактором Клієнту розміру фінансування по ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року; копію першої і останньої сторінки Додатку 1(Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року ; копію Витягу з Додатку 1(Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524- 01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору № 849341257 від 19 серпня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та їх обґрунтованості наданими до справи доказами.
Вказаний висновок суду не в повній мірі відповідає наявним у справі доказам та нормам чинного законодавства з огляду на слідуюче.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2статті 77 ЦПК України).
Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежнимиє докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7статті 81 ЦПК України).
Як вбачається із матералів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01, проте, в матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої, сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачем не було надано суду Реєстр прав вимоги, який є невід'ємною частиною договору факторингу від 28.11.2018, хоча в позовній заяві позивач посилається на цей витяг з реєстру боржників, за яким до ТзОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 849341257.
Таким чином, за відсутності належних доказів переходу від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ "Таліон Плюс" неможливо встановити чи у ТзОВ "Таліон плюс" виникло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 849341257 та чи на момент укладення договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року ТзОВ "Таліон Плюс" могло передавати таке право грошової вимоги до відповідачки ТзОВ «Свеа Фінанс».
02 травня 2024 року між ТОВ «Свеа Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийнятита передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах , визначених цим договором (п. 2.1).
Колегія суддів зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру прав вимоги № 1 договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 не засвідчує перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 849341257 від 19.08.2021 року від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «Свеа Фінанс».
Крім того, згідно умов договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у додатку до цього договору ( п. 4.1.).
Отже, із умов договору вбачається, що сторони погодили умови переходу права вимоги від Клієнта до Фактора, проте, позивачем не надано доказів щодо набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором № 849341257 від 19.08.2021 року перед ТзОВ «Таліон Плюс» у зв'язку з укладенням договору факторингу №28/1118-01 від 28.12.2018 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Також, колегія суддів зазначає, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 (28 листопада 2018 року) кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (укладеного19.08.2021) ще не існувало, відтак на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року ще не виникло зобов'язання щодо неналежного виконаня умов кредитного договору, яке ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» могло би передати ТзОВ «Таліон Плюс».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідача та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за договором № 849341257 від 19.08.2021 року, тому відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги про не доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
Оскільки судом першої інстанції зроблено висновок про те, що не дивлячись на відсутність доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому до позивача, позов підлягає задоволенню , апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи..
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника за довіреністю Кулик Галини Анатоліївни, Ходіної Надії Володимирівни - задовільнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов