Справа № 536/1904/24 Номер провадження 22-ц/814/2833/25Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
24 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Триголов В.М.,
судді Дорош А.І., Лобов О.А.
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Давиденко Катерини Сергіївни на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року по справі за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки
В липні 2024 року позивач, заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, де просив суд усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, зобов'язання ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 та стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6056 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва з земель не наданих у власність або постійне користування в с.Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2021 зареєстровано її право приватної власності на неї, номер запису 45294910, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2517219953020, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро.
Вказує, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України з залученням спеціалістів проведено огляд вказаної земельної ділянки та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі земельної ділянки становить 31 м, що свідчить про перебування земельної ділянки в межах зони прибережної захисної смуги ширина якої відповідно до ч.2 ст.88 ВК України та пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173 становить 100 м.
Зазначає, що згідно інформації отриманої від Кременчуцької районної військової адміністрації у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с.Кривуші Кременчуцького району затверджений рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018, згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня. Посилається на положення ст.60 Земельного кодексу України, ст.88 Водного кодексу України, що межі встановлених прибережних смуг і пляжних зон зазначаються в документації землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також містобудівній документації, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і водного транспорту, що проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг з установленою в них пляжною зоною розробляються в порядку передбаченому законом. Також посилається на судову практику, зокрема, на постанову Верховного суду по справі №904/5974/16 від 25.04.2018 про те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Крім цього вказує, посилаючись на положення ч.4 ст.83 Земельного кодексу України, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі водного фонду, а, отже, передача у приватну власність земель водного фонду для індивідуального садівництва не передбачена, що земельні ділянки водного фонду не можуть вибувати у приватну власність з огляду на положення ст.61 Земельного Кодексу України та ст.89 Водного Кодексу України, де встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де заборонено, в тому числі садівництво і огородництво.
В підтвердження своєї позиції також посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 30.05.12018 у справі №469/1393/16ц про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановленням прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення, що надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.
Вважає, що рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021, яким віднесено спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) та надано у власність відповідачу ОСОБА_1 для індивідуального садівництва є незаконним, оскільки наявність на ділянці прибережної захисної смуги річки Дніпро свідчить про її належність до земель водного фонду, однак заявляти вимогу про визнання його незаконним та скасування не є необхідним, оскільки таке рішення за невідповідності його закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване і тому не є ефективним способом захисту порушеного права, як вказано в постанові Верховного суду від 20.10.2020 у справі 910/13356/17. Вказане рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить ефективно відновити володіння цією ділянкою. Таким чином зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати, як непов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, тому вважає, що позовна вимога зобов'язати повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Також вважає, що належним способом захисту порушених прав та інтересів Піщанської сільської об'єднаної територіальної громади Кременчуцького району як власника спірної земельної ділянки буде скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації такого права посилаючись на постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 у справі №450/441/19, від 22.08.2022 у справі №597/977/21.
Обґрунтовуючи позицію про залучення до участі у справі відповідачем Піщанську сільську раду Кременчуцького району посилається, що Територіальна громада, як власник спірного майна делегувала Піщанській сільській раді Кременчуцького району повноваження щодо здійснення права власності від її імені і в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень передбачених законом. Воля держави, як власника, може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави, тому здійснення Піщанською сільською радою Кременчуцького району права власності, зокрема, розпорядження землею не у спосіб передбачений законом не може оцінюватися, як вираження волі територіальної громади.
Вважає, таким чином, що належним способом захисту інтересів територіальної громади буде усунення перешкод Піщанській сільській об'єднаній територіальній громаді Кременчуцького району у розпорядженні земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 площею 0,12га шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності та її повернення.
В обґрунтування права на звернення до суду в інтересах позивача, послався на положення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, вказуючи, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду є порушення інтересів держави в особі Піщанської сільської ради, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населених пунктів у межах Піщанської сільської об'єднаної територіальної громади, оскільки з комунальної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. Порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час відведення земель водного фонду у власність фізичних та юридичних осіб та полягає у вибутті із власності держави земельної ділянки водного фонду всупереч встановленого законом порядку. Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальній громаді. Зазначає, що право власності Піщанської територіальної громади на спірну земельну ділянку порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, проте Піщанською сільською радою жодних заходів спрямованих на захист та відновлення порушеного права не вжито. Про встановлені порушення інтересів держави щодо незаконного вибуття з власності земельних ділянок водного фонду Кременчуцька окружна прокуратура інформувала Піщанську сільську територіальну громаду відповідними листами, однак, згідно з отриманими прокурором відповідями заходи, в тому числі претензійно-позовні направлені на витребування спірної земельної ділянки не вживались.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року задоволено позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.
Усунуто перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом:
скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 із одночасним припиненням її права власності на вказану земельну ділянку,
зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Піщанській сільській територіальній громаді вказану земельну ділянку.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7 IBAN UA № 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Стягнуто з Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, 104 , ЄДРПОУ 22547555) на рахунок Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7 IBAN UA № 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Давиденко К.С. Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без належного дослідження доказів по справі.
Скаржник вказує, що Прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 накладається на прибережну захисну смугу (ПЗС) річки Дніпро, і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду.
Єдиним доказом, який позивач долучив до позовної заяви в обґрунтування свого позову, було два аркуша паперу під назвою «графічні матеріали» що підписані директором юридичної особи ТОВ «ВФ «Кремінь» Андрієм Семергій. Дані два аркуша «графічних матеріалів» містять незрозумілі креслення без зазначення назви річки та населенного пункту, в яких вказана дата замірів - 09.05.2024 р.
Суд першої інстанції помилково визнав вказані «графічні матеріали» належним та допустимим доказом віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду. Заміри , що містяться в матеріалах справи здійснені не у меженний період, а навпаки - у період весняного водопілля, що доведено письмовим доказом відповідача, а саме - відповіддю ПрАТ «Укргідроенерго» (вих. № 11-2-4/3519 від 22.08.2024), згідно якою зокрема повідомлено, що меженний період 2024 року розпочався 01 червня та триватиме до 01 листопада поточного року. У 2024 році, а саме: у період з 05 лютого до 31 травня, в басейні Дніпра проходило весняне водопілля.
Апелянт вказує, що для задоволення позовних вимог прокурору необхідно було довести перебування спірної земельної ділянки у межах прибереженої захисної смуги станом на час її відведення відповідачу, тобто станом на 2021 рік. З огляду на це «графічні матеріали» є як мінімум недостовірним і таким, що не містять інформації про предмет доказування по справі. Окрім того , позбавлення відповідача права власності на спірну земельну ділянку на підставі графічних матеріалів , креслення яких здійснено у період весняних паводків 09.05.2024 року є протиправним.
Зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 9 квітня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу . Позивач вказує, що надані ним докази в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Окрім того посилається на те , що Кам'янське водосховище є штучно створеною водоймою рівень води в якій залежить від пусків Кременчуцької та Середньопровської ГЕС. Також зазначено , що під час відведення земельної ділянки ОСОБА_1 будь яких замірів з метою виключення перебування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р.Дніпро не проведено та не отримано відповідних відомостей. Вказує, що прокуратурою обрано належний спосіб захисту прав держави , про що свідчить чисельна практика Верхового суду в релевантних правовідносинах. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги , а рішення залишити без змін.
Піщанська сільська рада Кременчуцького району надала відзив на апеляційну скаргу , згідно якого остання в повній мірі погоджується з аргументами скаржника щодо недоведеності позовних вимог. Просить оскаржуване рішення скасувати , а апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням 6 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 14.05.2021 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області..
Рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (КВЦПЗ 01.05) для індивідуального садівництва із земель не наданих у власність або постійне користування за адресом: с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради та передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 5322483805:05:005:0454) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ - 01.05) за адресом с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради.
На підставі даного рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Костенко Р.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 61875710 від 19.11.2021, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва та видано свідоцтво про право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Дана земельна ділянка із вказаним кадастровим номером накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Дніпро.
Так, під час досудового розслідування кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України з залученням спеціалістів було проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташованої в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі цієї земельної ділянки становить 34 м, що підтверджується графічним матеріалом складеним 09.05.2024 інженером-землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь» Н.Карпович, яка має кваліфікаційний сертифікат та підписаний директором. Як слідує із вказаного графічного матеріалу, для визначення розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги залучені заміри відстані від крайньої точки земельної ділянки до урізу води.
Відповідно до висновку звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, та відстані до берегової лінії р.Дніпро в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області складеного інженером - землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь», за результатами проведених робіт було визначено місце положення урізу води річки Дніпро та відстань до кутів повороту меж земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі 5322483805:05:005:0454, розташовані в с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, та відповідно до схем з позначенням відстаней, мінімальна відстань до урізу води - 29м.
Згідно інформації отриманої від Кременчуцької районної військової адміністрації, у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с.Кривуші Кременчуцького району затверджений Рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018, згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те , що земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташована в межах прибережної захисної зони річки Дніпро, належить до земель водного фонду та відповідно до положень ст. 4 Водного кодексу України та ст.58,59,84 Земельного кодексу України, з огляду на її цільове призначення, не передбачається можливості її відведення у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення , відтак, вимоги позову є цілком обґрунтованими а докази достатніми.
Колегія суддів погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Згідно зі статтями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.
Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.
Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 4 статті 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом
Відповідно до ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
За змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 статті 24 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи, що в Державному земельному кадастрі категорія земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, площею 0,1200 га, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги р.Дніпро , відноситься до земель водного фонду та може перебувати виключно у державній власності, визначена як землі сільськогосподарського призначення ( для індивідуального садівництва), суд, з метою відновлення порушених прав держави, правомірно задовольнив вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, загальною площею 0,1200 га, розташованої на території с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького райну Полтавської області реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 , з припиненням усіх речових прав на неї, з припиненням приватної власності ОСОБА_1 та інших речових прав на вказану земельну ділянку.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Відповідно до частин перших статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані зпозбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152ЗК України).
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, наякі розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертоїстатті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті85, частини п'ятоїстатті 88 ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред'явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 в справі № 469/1044/17.
Отже належним способом захисту у разі передання у власність особі земельної ділянки із землями водного фонду будуть вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання володільця земельної ділянки повернути її законному власнику.
Таким чином рішення суду першої інстанції в чатині вирішення позовних вимог про усунення перешкод територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий 5322483805:05:005:0454 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради зазначену спірну земельну ділянку є законними та обґрунтованими.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на неналежність як доказу по справі висновку інженера - землевпорядника щодо розташування спірної земельної ділянки в межах берегової лінії р.Дніпро. Клопотань про призначення експертизи з метою встановлення обставин на які посилається скаржник до суду не надано. Підтверджень затоплення (паводків) у зоні рзташування спірної земельної ділянки у травні 2024 року по при посилання на вказні обставини суду не надано, у офіційних джерелах відповідна інформація відсутня, Державне агентство водних ресурсів України зазначило - «Протягом травня погодні умови у басейні Дніпра дорівнювали кліматичній нормі та характеризувались дефіцитом опадів» .
Не можна погодитися з доводом скаржника про те, що прокурор не обґрунтував перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р.Дніпро. Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 реальне проведення дослідження розташування земельної ділянки за межами водного об'єкту не проводилось , підтвердження розташування об'єкта нерухомості за межами водного об'єкту встановлено суто на підставі візуального обстеження. Як зазначалось вище, Кам'янське водосховище є штучно створеною водоймою відповідно рівень води в такому змінюється протягом року в залежності від пусків Кременчуцької ГЕС , відтак при здійсненні замірів керуватися лише меженним періодом не є вірним.
Так апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.
При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об'єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об'єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.
З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду винятком такого є передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України).
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).
У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні земельних ділянок водного фонду, розташованих в межах прибережної захисної смуги, стале існування якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної смуги, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.
Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.
Доводи скаржника про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності , отже ОСОБА_1 не має зобов'язань щодо повернення спірної земельної ділянки за вимогами негаторного позову, мають бути відхилені, адже землі захисних смуг віднесено до земель водного фонду (статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України) щодо яких існує заборона перебування у власності фізичних осіб.
Слід врахувати, що земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина першастатті 88 ВК України).
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Давиденко Катерини Сергіївни- залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов