Справа № 758/9152/24 Номер провадження 22-ц/814/3180/25Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
18 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року, ухвалене суддею Подмарковою Ю.М.
по справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У липні 2024 року ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Грінцова І.В., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40135 грн. основного боргу, 104752,35 грн. - пені, 16000 грн. компенсації моральної шкоди та понесені судові витрати в розмірі 20000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.03.2024 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 00006/1 про надання інформаційно-консультативних послуг з організації освітньої подорожі за кордон, за яким організатор освітньої подорожі зобов'язується провести та підтвердити бронювання місця у вибраному навчальному закладі у строк до двох днів після отримання повної оплати інформаційно-консультативних послуг організатора, згідно виставленого розрахунку-фактури та загальної вартості курсу навчання згідно розрахунку-фактури навчального закладу.
08.03.2024 клієнт відповідно до умов п. 4.1 договору сплатив вартість послуг в повному обсязі, а саме 950 євро (40135,00 грн).
Оскільки відповідачка свої зобов'язання не виконала у передбачені договором строки, 19.04.2024 на її адресу було направлено лист-вимогу № 1904-1, в якому повідомлялось про рішення клієнта відповідно до п. 9.6 розірвати договір в односторонньому порядку та містилась пропозиція відповідно до п. 10.7. добровільно повернути сплачені кошти у розмірі 40135 грн, що є еквівалентом 950 євро. Договір вважається розірваним з 27.04.2024.
Відповідачка у відповідь надіслала пропозицію про мирне врегулювання спору від 18.05.2024, а по факту відмову від повернення коштів, оскільки, згаданий лист жодної пропозиції про мирне врегулювання не містить.
На дату звернення із позовом, відповідачка кошти не повернула, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 40135 грн., пеню у розмірі 40135 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5238 грн., а всього 89508 грн.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 634, 43 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ФОП ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази її вини щодо невиконання умов договору.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач не здійснив обрання конкретного навчального закладу в Чехії, в порушення умов договору не надав необхідний пакет документів, що в свою чергу зупинило його виконання.
Окрім того, вона та її представник не були повідомлені про розгляд даної справи 12.05.2025, чим порушено право на справедливий суд.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
Учасники справи будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08.03.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 00007/1 про надання інформаційно-консультативних послуг з організації освітньої подорожі за кордон (а.с. 27-34).
Згідно п. 1.1 договору організатор зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультативні послуги з організації індивідуальної або групової освітньої подорожі в обсязі, який визнається цим договором та додатками до нього, які становлять його невід?ємну частину, а замовник зобовязується оплатити ці послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.
У пункті 1.2 договору передбачено, що одночасно з підписанням цього договору сторони підписують додаток № 1, який визначає обсяг інформаційно-консультативних послуг, які організатор зобов?язується надати замовнику та додаток № 2, який визначає правила, вимоги та порядок оплати до обраного замовником навчального закладу. Організатор гарантує замовнику вчасне і якісне надання послуг, визначених цим договором в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4.1. договору загальна вартість інформаційно-консультативних послуг з організації освітньої подорожі замовника складає 950 Є, що складає 40135 грн., без ПДВ.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання за договором у визначений у ньому строк не виконала, тому сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 40135 грн. підлягають поверненню. Приймаючи рішення щодо стягнення неустойки суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір визначеної позивачем неустойки перевищує, майже в 2,5 рази розміру основного боргу, тому вважав необхідним зменшити розмір неустойки до розміру фактичних збитків з 104752,35грн. до 40135 грн. Окрім того, суд входячи із засад розумності, об'єктивності, справедливості, враховуючи характер правопорушення відповідача, який є таким, що завдав позивачу моральної шкоди, глибину душевних страждань позивача внаслідок порушення його прав та інтересів від протиправної поведінки відповідача, дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у сумі 4000 грн.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 9.6 договору сторони погодили, що цей договір може бути розірваний однією стороною в односторонньому порядку у разі порушення умов договору іншою стороною, шляхом направлення їй письмового повідомлення у строк не менше 5 робочих днів до моменту розірвання. Сторона, винними діями якої була завдана матеріальна та моральна шкода іншій стороні, має відшкодувати цю шкоду в повному обсязі, з урахуванням умов, визначених цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2024 адвокат Грінцов І.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , направив на адресу ФОП ОСОБА_3 лист-вимогу про повернення сплачених коштів з огляду на невиконання нею умов договору. Окрім того вказав, що договір вважатиметься розірваним з 27.04.2024 (а.с. 11).
18.05.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслала на адресу представника ОСОБА_2 адвоката Грінцова І.В. пропозицію про мирне врегулювання спору, в якій вказала, що не порушувала умов договору, а відтак відповідних негативних наслідків для ОСОБА_2 не настало, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору та повернення коштів (а.с. 22-26).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 вказала на відсутність її вини щодо невиконання умов договору, оскільки саме позивач не обрав конктерний ВНЗ в Чехії та в порушення п. 3.1.3 договору не надав повний пакет необхідних документів.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять доказів звернення ФОП ОСОБА_4 до позивача щодо надання необхідного для виконання умов договору переліку документів.
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 не спростовано факту відсутності її вини у невиконанні умов договору № 00006/1 про надання інформаційно-консультативних послуг з організації освітньої подорожі за кордон, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з останньої сплачених ОСОБА_2 коштів у розмірі 40135 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Отже, у зв'язку з не виконанням зобов'язання за Договором, у відповідачки виник обов'язок зі сплати неустойки у вигляді пені за період прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів у розмірі 104752,35 грн.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції з врахуванням вказаних положень обґрунтовано зменшив розмір неустойки із 104752,35 грн. до 40135 грн., тобто то суми завданих позивачу фактичних збитків.
Окрім того, колегія суддів, беручи до уваги глибину моральних страждань позивача, конкретні обставини по справі, наслідки, що настали, вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди завданої позивачу у сумі 4000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги, щодо її неналежного повідомлення про розгляд справи призначеної на 12.05.2025 колегія суддів відхиляє, оскільки в судовому засіданні призначеному на 07.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, а 12.05.2025 відбулося його проголошення.
Разом з тим, відповідач та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи призначеної 07.05.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук