24 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8364/24 пров. № А/857/6123/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Махаринець Д.Є.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Рівне 23 грудня 2024 року у справі № 460/8364/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
30.07.2024 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - Управління), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №37401700240523 від 02.04.2024 року, №37411700240523 від 02.04.2024 року, №37421700240523 від 02.04.2024 року, №37361700240523 від 02.04.2024 року, №37391700240523 від 02.04.2024 року, вимогу №Ф-2663-1700 від 20.06.2024 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення №37441700240523 від 02.042024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджується факт здійснення ним господарської діяльності в приміщенні магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що перевірка позивача призначена 31.01.2024 року згідно наказу №263-п та за результатами якої складено акт від 12.02.2024 року, проведена за період з 01.01.2017 року по 28.06.2023 року, тобто перевіркою охоплено більш ніж шестирічний період діяльності ФОП, що не відповідає вимогам податкового законодавства зважаючи на вищенаведений аналіз норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини. Окрім того, в разі встановлення порушень за період, що перевищує 1095 днів контролюючий орган не має права на застосування до платника податків грошових зобов'язань. Недотримання відповідачем норми ПК України та проведення перевірки за період, що перевищує встановлений законодавством, є самостійною підставою для задоволення позову. Крім того суд зазначив, що мораторій на проведення документальних перевірок з підстав, визначених п. 78.1.7 ст.78.1 ПК України, не застосовується, а відтак зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, також не може бути застосовано, а, отже, відповідач прийняв оскаржувані рішення, вимогу та податкові повідомлення-рішення зі спливом строків давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що документів, які підтверджують використання ФОП ОСОБА_1 орендованих чи власних нежитлових приміщень, в тому числі магазину у господарській діяльності, платником податків ОСОБА_1 для перевірки не надано. Враховуючи відсутність використання ФОП ОСОБА_1 магазину у господарській діяльності та реалізацію товару кінцевим споживачам, перевіркою встановлено, шо ФОП ОСОБА_1 фактично здійснювала роздрібну торгівлю поза магазинами, шо відповідно до Класифікації видів економічної діяльності, відноситься до групи 47.9. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме: роздрібна торгівля поза магазинами. Згідно класифікації видів економічної діяльності роздрібна торгівля без використання магазину може відноситися до таких КВЕД як: 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштовою замовлення або через мережу Інтернет: 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Позивачем не забезпечено зберігання та не надано необхідних первинних документів для перевірки. Тому вважає, що рішення податкового органу є правомірними та не підлягають скасуванню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує на те, твердження відповідача про здійснення роздрібної торгівлі поза магазинами спростовується самим же актом перевірки, оскільки на підтвердження використання даного приміщення у господарській діяльності позивач надав договори оренди з актами прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду та нотаріально посвідчену заяву іншого орендаря приміщення.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.02.2024 року по 05.02.2024 року працівником ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2017 року по 28.06.2023 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2012 року по 28.06.2023 року.
За наслідками такої перевірки складено акт №1526/Ж5/17-00-24-05-18/2704203360 від 12.02.2024 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:
1. п. 44.1. п. 44.3 ст. 41 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненням), п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме відсутність ведення обліку доходів та витрат та документів підтверджуючих походження товару;
2. пп. 2 п. 293.4 ст. 293 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме, заниження суми єдиного податку всього на суму 61 074,3 грн, в т.ч. за 2017 рік на 42 294,30 грн, за 2022 рік на 18 780 грн.;
3. пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 (чинної на момент виникнення обов'язку подання податкової декларації), п. 177.11, п. 177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 - 2021 роки, 2023 рік до контролюючого органу не подані;
4. п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями). а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 519 263,64 грн., в т.ч. за 2018 рік на 100 537,20 грн., за 2019 рік на 120 043,26 грн, за 2020 рік на 134 717,58 грн.
5. пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме заниження суми військового збору на 43 271,98 грн., в тому мислі за 2018 рік на 8 378,10 грн., за 2019 рік на 10 003,61 грн., за 2020 рік на 11 226,47 грн., за 2021 рік на 13 663,80 грн.
6. абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2465-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого самостійно нарахований підприємцем єдиний внесок за 2016 рік в сумі 3 797,64 грн. по граничному терміну сплати 09.02.2017 року фактично сплачений у 2020 році.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято такі рішення:
1. податкове повідомлення-рішення форми “Р» №37401700240523 від 02.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 574 408,76 грн., з яких 519 263,64 грн. - за податковими зобов'язаннями та 55 145,12 грн. - за штрафними санкціями;
2. податкове повідомлення-рішення форми “Р» №37411700240523 від 02.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 50 674,10 грн., з яких 43 271,98 грн. - за податковими зобов'язаннями та 7 402,10 грн. - за штрафними санкціями;
3. форми “В4» №1329/1700240523 від 09.02.2024 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 954 719 грн.;
4. вимога №Ф-2663-1700 від 20.06.2024 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 4 718,29 грн.;
5. рішення №37441700240523 від 02.042024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 5 477,84 грн., з яких 759,51 грн. - штраф та 4 718,33 грн. - пеня.;
6. податкове повідомлення-рішення форми “Р» №37421700240523 від 02.04.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 76 342,88 грн., з яких 61 074,30 грн. - за податковими зобов'язаннями та 15 268,58 грн. - за штрафними санкціями;
7. податкове повідомлення-рішення форми “ПС» №37361700240523 від 02.04.2024 року, яким застосовано штраф в розмірі 1 020 грн. за незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів;
8. податкове повідомлення-рішення форми “ПС» №37391700240523 від 02.04.2024 року, яким застосовано штраф в розмірі 680 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи.
Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктами 78.1.7, 78.4-78.9 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.
Водночас, пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Так, п. 102.2 ст. 102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПК України, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
З наведеного убачається, що при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи зобов'язані враховувати строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України, які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. Вказаною нормою ПК України чітко встановлено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Таким чином, у в разі встановлення порушень за період, що перевищує 1095 днів, контролюючий орган не має права визначати грошові зобов'язання платника податків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, перевірка позивача що призначена 31.01.2024 року згідно наказу №263-п та за результатами якої складено акт від 12.02.2024 року, проведена за період з 01.01.2017 року по 28.06.2023 року, тобто такою перевіркою охоплено більш ніж шестирічний період діяльності ФОП, що не відповідає вимогам податкового законодавства з огляду на викладене вище.
Так, з акта перевірки та податкових повідомлень-рішень вбачається, що застосовані грошові зобов'язання до позивача включають період 2017-2020 років.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що при визначенні періоду проведення перевірки контролюючим органом порушено строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Вказане порушення вплинуло на правильність висновків податкового органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого рішення та спірних податкових повідомлень-рішень, а тому тягнуть за собою їх протиправність.
Також з акта перевірки убачається, що документів, що підтверджують використання ФОП ОСОБА_1 орендованих чи власних нежитлових приміщень, в тому числі магазину у господарській діяльності, платником податків ОСОБА_1 для перевірки не надано. Враховуючи відсутність використання ФОП ОСОБА_1 магазину у господарській діяльності та реалізацію товару кінцевим споживачам, перевіркою встановлено, шо ФОП ОСОБА_1 фактично здійснювала роздрібну торгівлю поза магазинами, шо відповідно до Класифікації видів економічної діяльності, відноситься до групи 47.9. Таким чином, відповідач вважає, в ході проведення перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме: роздрібна торгівля поза магазинами. Згідно класифікації видів економічної діяльності роздрібна торгівля без використання магазину може відноситися до таких КВЕД як: 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштовою замовлення або через мережу Інтернет: 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Водночас, як це слушно зауважив суд першої інстанції, будь-яких доказів на підтвердження обставин щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі поза магазином до матеріалів справи не надано та їх не відображено в акті перевірки, що свідчить про припущення відповідача.
На противагу доводам відповідача суд першої інстанції слушно зазначив, що в акті перевірки в п. 1.8 вказано перелік об'єктів, де здійснюється діяльність позивача, а саме магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса: АДРЕСА_1 , а відтак висновки контролюючого органу щодо здійснення діяльності поза приміщення магазину не відповідають як дійсності так і доказам на їх підтвердження.
Водночас, позивачем на підтвердження використання даного приміщення у господарській діяльності надано договори оренди №15 від 01.01.2017 року, №19 від 01.01.2019 року, №23 від 01.01.2021 року та №26 від 05.08.2022 року з актами прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду, а також нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 з договором оренди нерухомого майна №25 від 01.08.2022 року.
Отже, вищезазначеними поданими позивачем доказами підтверджується факт здійснення позивачем господарської діяльності саме в приміщенні магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що доказів витребування відповідачем під час перевірки у позивача документів на підтвердження правомірності використання приміщення магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не надано, а тому покликання відповідача на здійснення діяльності поза межами магазину є голослівні.
В той же час, право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженими поданням виключно тих доказів, які досліджувались під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 20.11.2018 у справі №806/434/16, від 15.06.2022 у справі №420/2808/20, від 19.10.2022 у справі №160/8762/21, від 05.04.2023 у справі №460/3026/20.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що спірні податкові-повідомлення рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованими та протиправними з огляду на те, що прийняті на підставі акта перевірки, який не є належним доказом вчинених порушень податкового законодавства, оскільки складений за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яка здійснена контролюючим органом з порушенням порядку її призначення та проведення і не містить посилань на докази, які підтверджують такі порушення.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 460/8364/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний