Справа № 712/11708/25
Провадження № 2/712/4515/25
25 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
ПозивачТовариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Сікорського, 8) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21.03.2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000117599.
Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
15.12.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступило на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Отже, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000117599 від 21.03.2019 р. у розмірі 27 884,03 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом - 17 678,17 грн.; заборгованість за відсотками - 2 771,86 грн.; заборгованість за комісією - 7 434 грн.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 612,70 грн., інфляційні втрати в сумі 625,51 грн та 3% річних 103,16 грн. та судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2025. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом установлено, що 21.03.2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000117599.
Відповідно до 1.1. Кредитного договору за цим договором банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати всі свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі.
Відповідно до п.1.2. за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 23 600 грн.; строк кредитування 12 місяців; кінцева дата повернення кредиту 21.03.2020; цільове призначення на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5% від суми кредиту від суми кредиту; процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредит в сумі 23 600 грн., що підтверджується наданою АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» банківською випискою з рахунку відповідача.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
15.12.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступило на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Отже, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 22036000117599 від 21.03.2019 у розмірі 27 884,03 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом - 17 678,17 грн.; заборгованість за відсотками - 2 771,86 грн.; заборгованість за комісією - 7 434 грн.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов Договору факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора.
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, заборгованість Відповідача за кредитом складає 27 884,03 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом - 17 678,17 грн.; заборгованість за відсотками - 2 771,86 грн.; заборгованість за комісією - 7 434 грн.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 678,17 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 2 771,86 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 7 434 грн., суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5% від суми кредиту.
Разом з тим, сторона позивача в позовній заяві не вказує та не обґрунтовує, які саме послуги за вказану комісію надавались відповідно до умов кредитного договору. Позивач обмежився лише зазначенням суми заборгованості за комісією в розрахунках та позовних вимогах.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України "Про споживче кредитування".
Враховуючи, що в договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки ВП ВС та на те, що з тексту позовної заяви не вбачається і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 7 434 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки інфляційних за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 625,51 грн та 3 % річних в сумі 103,16 грн
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №43453613 від 02.01.2025 р., укладеного між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Кеню Д.В., копію додаткової угоди №22036000117599 від 15.08.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом копію акту на суму 3 000 гривень.
За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи що позов позивача задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2220,55 грн, пропорційно задоволеним вимогам позивача.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1793,02 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором в сумі 20 450,03 грн, інфляційні та 3 % річних в сумі 728, 67 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 220,55 грн та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 793,02 грн, а всього 25 192,27 грн (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні 27 коп).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 25.11.2025
Головуючий:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).