Справа № 712/13039/23 Провадження № 2/712/176/25
03 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Токової С.Є.
при секретарі Білик О.Ю., Шевченко О.П.
за участю представника позивача Кирдан А.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційни банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості
Описова частина .
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У листопаді 2023 року представник позивача Акціонерного товариства " Комерційний Банк" Приватбанк "адвокат Пац Є.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в якому просила суд стягнути з відповідачів солідарно 56 994,35 грн. та 2 684 грн. судового збору.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що між АТ КБ " ПриватБанк" та ОСОБА_5 14 серпня 2008 року був укладений кредитний договір№ С81РОК00000307 за яким банк надав останній кредит в сумі 45145,36 дол. США строком до 14.08.2011 року. З метою належного виконання грошових зобов"язань за договором між банком та ОСОБА_5 14 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки № С8ІРСК00000307 за яким остання передала в іпотеку нерухоме майно , а саме : квартиру загальною площею 62,70 кв.м., житловою площею 46,60 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ "Приватбанк". Також було вирішено виселити ОСОБА_6 зі спірної квартири. В подальшому, банк звернувся до суду з позовом про виселення із квартири зареєстрованих у ній осіб - ОСОБА_2 ( донька), ОСОБА_3 (онука) , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онук). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.02.2014 року позов банку було задоволено. Однак, рішення не підлягало виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті".
25.04.2017 року право власності на вказану спірну квартиру було зареєстровано банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З моменту набуття банком права власності на квартиру, відповідачі продовжували в ній проживати та користуватись житлово-комунальними послугами. Фактично таке проживання продовжувалось до 22.09.2020 року, оскільки саме в цей день державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) були складені акти про виселення. За період проживання відповідачів у квартирі, що належала банку утворилась заборгованість за водопостачання та водовідведення 23 533,25 грн; управління багатоквартирним будинком- 5483,88 грн; теплопостачання - 53170,19 грн. Загальна сума заборгованості яка була сплачена позивачем надавачам комунальних послуг становить 56 994 грн. 35.
Особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг були відкриті на третю особу ОСОБА_5 , у зв"язку з чим банк звертався до суду з позовом про відшкодування з останньої витрат в порядку регресу, однак рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи судом, встановлено, що ОСОБА_5 близько десяти років не проживає у спірній квартирі, а відповідно до довідки КП "Соснівська СУБ " № 1382 від 03.04.2013 року в квартирі зареєстровані три особи : ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Оскільки позивачем були сплачені рахунки за комунальні послуги, посилаючись на ч.1 ст. 1191 ЦК України просить суд стягнути в порядку регресу з відповідачів сплачені кошти в розмірі 56994,35 грн. та судовий збір 2684 грн. солідарно.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Прядка В.М. позов не визнав вказуючи на наступні обставини.
Заявляючи вимогу про стягнення в порядку регресу оплати за послугу з теплопостачання в розмірі 33698,83 грн. позивач надає суду лист розрахунок по о/р № НОМЕР_1 ВП "Черкаська ТЕЦ" ПРАТ " Черкаське хімовлокно", починаючи з травня 2017 року, тобто період, коли банк вже набув права власності на квартиру. У зв"язку з чим, саме банк як власник майна, з 25.04.2017 року мав нести витрати за надану послугу по встановленому тарифу, ціна за який не залежить від проживання чи не проживання осіб у квартирі, а залежить від загальної площі приміщення, без урахування площі лоджій, балконів, терас та обсягу використання теплової енергії будинку. Таким чином, обов"язковою до сплати незалежно від проживання чи непроживання власника є послуга з постачання тепла (опалення).У зв"язку з чим, вказана вимога не підлягає до задоволення. Крім того, для розрахунку заборгованості за водопостачання та водовідведення банком взято до уваги довідку від 23.04.2021 року про нарахування плати та розмір платежів за період з 01.01.2020 року по 30.04.2021 року. При розрахунку, згідно довідки , взято до уваги такі вихідні дані: розрахунок зроблено на ім"я ОСОБА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , сума рахується виходячи з кілкості зареєстрованих осіб- 4 особи. Як зазначає позивач у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про відшкодування витрат у порядку регресу. 19.12.2022 року суддею було ухвалено рішення у зазначеній справі, яким у позові відмовлено. До позовної заяви банк крім довідки, яка приєднана до вказаного позову, на обгрунтування позовних вимог долучив ще й довідку № 446 від 31.03.2021 року КП "Черкасиводоканал" про наявність/відсутність заборгованості з послуг централізованого водопостачання та водовідведення та з якої вбачається що за вказаною адресою відсутні лічильники. Окрім того, з довідки про нарахування плати та розміру платежів, водовідведення та водопостачання за період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року вбачається, що ціна послуги формується з розрахунку зареєстрованих осіб в період з січня 2020 року. Проте, ще з 2013 року у квартирі зареєстровано не чотири, а три особи, що підтверджується довідкою Соснівської СУБ станом на 30.042013 року. В той же час, нарахування заборгованості здійснюється з січня 2020 року, після переходу права власності на квартиру до банку, у зв"язку з чим вимога про стягнення коштів у розмірі 19283, 08 грн. є безпідставною, не доведена належними доказами .
Стосовно заборгованості за управління багатоквартирним будинком вказує, що кількість зареєстрованих осіб у квартирі не впливає на формування тарифу за послуги з управління багатоквартирним будинком. Відтак, з часу набуття права власності на квартиру, з 25.04.2017 року саме банк як власник має нести витрати за надану послугу за встановленим тарифом, незалежно від проживання чи не проживання відповідачів у квартирі. Крім того, відповідачі з 2015 року проживали за іншою адресою, а саме : АДРЕСА_3 . Сам по собі факт передачі ключів від квартири державному виконавцю не може слугувати підтвердженням проживання відповідачів та користування комунальними послугами.
Неналежним доказом вважає надані позивачем меморіальний ордер як підтвердження сплати комунальних послуг , оскільки не містить підтвердження перерахування коштів установам, які надавали житлово-комунальні послуги.
Далі зазначає про відсутність правових підстав для звернення до суду в порядку ст.1191 ЦК України виходячи з того, що з 25.04.2017 року позивач набув право власності на квартиру, у зв"язку з чим відповідно до ст. 322 ЦК України, ст. 6 Закону України " Про житлово-комунальні послуги", ч.3 ст.6 Закону України " Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку " зобов"язаний утримувати майно, яке йому належить. В той же час, позивач не має обов"язку сплачувати борги попердніх власників , якщо такі існують та не був позбавлений звернутись до суду з позовом про зобов"язання виключити з обліку по його особовому рахунку заборгованість попереднього власника квартири. Також, саме власник зобов"язаний нести витрати з утримання квартири, в тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній квартирі чи ні, якщо він у встановленому законом порядку не відмовився від надання таких послуг ( Постанова КЦС ВС від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Банк має намір стягнути заборгованість, що утворилась в період до 22.09.2020 року та починає відлік з незрозумілого періоду ( раніше 2017 року та до 22.09.2020 року). Разом з тим, рішенння суду про звернення стягнення на предмет іпотеки було ухвалено судом у 2012 році, банку достоменно було відомо про стан майна, а не переоформлення права на майно протягом 5 років відбувалось не з вини відповідачів. Однак з позовом він звернувся лише у 2023 році, у зв"язку з чим пропустив трирічний строк позовної давності.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Процесуальні дії суду
Ухвалою від 25 грудня 2023 року ( суддя Романенко В.А.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 року у зв"язку із відставкою судді Романенко В.А визначено головуючим суддею Токову С.Є.
Ухвалою суду від 09 травня 2024 року цивільна справа прийнята до провадження судді Токової С.Є, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з участю сторін.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача Помозанової Н.В. в судовому засіданні проти позову заперечував повністю.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в судове засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомленний належним чином.
Заслухавши представників сторін , дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Мотивувальна частина.
Встановлені судом обставини.
Рішенням Соснівського районного суду м.ю Черкаси від 04 липня 2012 року за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 , третя особа Орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на майно, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на квартиру площею 46,6, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ " Приват банк" всіх повноважень , необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_5 , яка зареєстрована і проживає в квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Черкаси.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2014 року задоволено позов КБ " ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради про виселення, знято з реєстрації та виселено відповідачів із квартири АДРЕСА_2 .
25.04.2017 року АТ КБ "ПриватБанк" зареєструвано право власності на квартиру АДРЕСА_2 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Звертаючись до суду із позовом, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що банком було сплачено заборгованість за комунальні послуги за період проживання відповідачів у квартирі, на загальну суму 56 994,35 грн. Особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг були оформлені на ОСОБА_5 , всі кватанції також надходили на її ім"я. Однак, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про відшкодування витрат в порядку регресу відмовлено в повному обсязі. А підставами для відмови слугувало те, що ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживала. Також на підтвердження факту проживання відповідачів у спірній квартирі та користування комунальними послугами вказує на те, що лише 22.09.2020 року державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) було складено акти про виселення відповідачів.
Зміст спірних правовідносин та застосовані норми права.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалється на те, що у зв'язку з ухиленням відповідачів від сплати комунальних послуг, банку завдано шкоду, оскільки ним станом на березень 2020 року сплачено за комунальні послуги на загальну суму 56 994, 35 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банком виконувався обов'язок за боржників із сплати комунальних послуг.
Так, надані позивачем меморіальні ордери від 14 травня 2021 року (а.с. 19-22 ) не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи. Вказані меморіальні договори не містять інформації за який період виникла заборгованість, натомість містять посилання існування боргу станом на 31.03.2021 р.
В той же час, у довідці про нарахування плати та розмір платежів КП " Черкасиводоканал" від 23.04.2021 року ( а.с. 16) вказано, що заборгованість станом на січень 2020 року складає 10 329 грн., в той час як нарахування за місяць становлять 347,46 та 259,53 грн. - разом 606 грн.99 коп. У листі-розрахунку ВП "Черкаська ТЕЦ " ПрАТ " Черкаське хімволокно" сальдо ( заборгованість) станом на травень 2017 року складає 19 471 грн. 36 коп., при тому що нарахування до вересня місяця 2017 року не проводились. Тобто, нак час проведення розрахунку заборгованість вже існувала.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини 2 та 3 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Таким чином, у процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права. При цьому, суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Позивач АТ Комерційний Банк " ПриватБанк" набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 25.04.2017 року, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 7-8) і саме з даного часу на нього покладено обов"зок утримання набутого майна.
Разом з тим, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна новий власник не всідповідає за боргами попереднього власника.
При цьому, позивачем не надано суду доказів про те, що укладаючи від імені власника квартири, на яку банком звернуто стягнення в судовому порядку, а саме ОСОБА_5 договору купівлі-продажу спірної квартири, існували застереження про переведення боргу попереднього власника, та була відсутня згода кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні), саме внаслідок чого банк виконав зобов"язання зі сплати комунальних послуг за боржників.
Як слідує із правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця ( нового власника ) квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
А тому, у позивача АТ Комерційний банк" ПриватБанк" як нового власника квартири АДРЕСА_2 не виникало обов"язку щодо сплати заборгованості попереднього власника (за її наявності).
За наведених обставин, а саме відсутності обов"язку банку по сплаті заборгованості за комунальні послуги, суд відхиляє доводи позивача щодо проживання відповідачів у квартирі до періоду фактичного виконання рішення суду про виселення, про що свідчать акти державного виконавця ( а.с.9,10) та посилання на обставини, які були встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі за позовом до ОСОБА_5 про відшкодування витрат в порядку регресу.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих суду доказів, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 81,83,89,264-266,274-279,280-282 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий:
Учасники справи можуть отримати інформацію, щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud2316/.