703/7220/25
1-кп/703/631/25
25 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250350000664 від 11 жовтня 2025 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, інваліда 2 групи, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, з угодою про визнання винуватості від 28 жовтня 2025 року,-
встановив:
ОСОБА_4 відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 703/52/25, № 3/703/272/25. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Однак. ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.
Так, він будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк п'ять років, 12 березня 2025 року о 11 год 25 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 2104 без номерних знаків по вул. Чмиренка в м. Сміла, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області та стосовно останнього складено протокол, про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, який скеровано до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
За результатами розгляду протоколу Смілянським міськрайонним судом Черкаської області винесено постанову у справі № 703/1528/25, 3/703/876/25 від 15.04.2025 відповідно до якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Таким чином ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2025, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, та яка набрала законної сили, 12.03.2025 перебуваючи по вул. Чмиренка м. Сміла Черкаського району Черкаської області, керував транспортним засобом ВАЗ 2104 без номерних знаків, що свідчить про умисне невиконання ним постанови суду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
28 жовтня 2025 року прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250350000664 від 11 жовтня 2025 року, та обвинувачений ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у даному кримінальному провадженні, на підставі ст.468, 469, 470, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості.
Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.382 КК України, обвинувачений зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні в обсязі підозри, сприяти розслідуванню кримінального провадження.
Крім того, сторони угоди: погодили покарання, яке має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, а саме - позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України; наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України; наслідки невиконання угоди, які визначені у ст.476 КПК України, щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за фактичними обставинами, вказаними у обвинувальному акті, просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому покарання, визначене вказаною угодою.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
Суд переконався, що укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань очевидна.
Відповідно до вимог ч.4 ст.474 КПК України, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Враховуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ознаками ч.1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч.3 ст.75 КК України визначаються виключно судом.
Враховуючи, що сторони угоди узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, суд, будучи зобов'язаним прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди, визначає тривалість іспитового строку на власний розсуд.
Під час вирішення питання про встановлення обвинуваченому ОСОБА_4 іспитового строку на переконання суду достатнім буде визначення іспитового строку тривалістю один рік.
При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, суд ураховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю 2 групи, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального провадження, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність судимостей.
Згідно з частиною другою статті 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати в рамках кримінального провадження відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, ст.65, ч.1 ст.382 КК України, суд,-
ухвалив:
Затвердити у кримінальному провадженні №12025250350000664 від 11 жовтня 2025 року угоду про визнання винуватості, укладену 28 жовтня 2025 року між прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Речові докази:
Два DVD + R диска із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Копії матеріалів адміністративних справ № 703/52/25, 3/703/272/25 від 21.02.2025; 703/38/25, 3/703/262/25 від 21.02.2025; № 703/475/25, 3/703/441/25 від 11.02.2025; № 703/1578/25, 3/703/876/25 від 15.04.2025, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити засудженому ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Головуючий: ОСОБА_1