Справа № 703/1328/17
1-кп/703/111/25
24 листопада 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвокатів: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017250230000245 від 5 лютого 2017 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст.121 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вона 04 лютого 2017 року близько 20 години, перебуваючи у власному будинку по АДРЕСА_1 , під час сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 , умисно нанесла останньому удар ножем в спину, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення задньої поверхні нижньої третини грудної клітки зліва із ушкодженням судини 11 міжреберного проміжку та нижньої частини лівої легені, рани в проекції 10 міжреберного проміжку задньої поверхні грудної клітки зліва, кровотечі у ліву грудну порожнину, крововиливів у м'які тканини по ходу раньового каналу, та рани на задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя, яка продовжується садном, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6- 02/033 від 13 березня 2017 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_10 05 лютого 2017 року в Смілянській центральній районній лікарні.
В судовому засіданні адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пославшись на проведене стороною захисту психологічне дослідження психологічних особистих якостей та провідних мотиваційних чинників поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 , згідно висновку якого підекспертна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що належить до протиправного діяння 4 лютого 2017 року, у скоєнні якого вона обвинувачується могла перебувати у стані фізіологічного афекту, звернулися з клопотанням до суду про призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_7 у зв'язку з ново виявленими обставинами справи, на вирішення якої поставити питання:
- які психологічні особливості має обвинувачена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
- яким чином психологічні особливості обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вплинули на її поведінку при спричиненні тілесного ушкодження співмешканцю ОСОБА_11 04 лютого 2017 року?
- чи знаходилася обвинувачена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у момент скоєння кримінального діяння 04 лютого 2017 року, у скоєнні якого вона обвинувачується в стані емоційного збудження (фрустрації) або вираженого емоційного напруження (стресу), що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання ?
- чи перебувала обвинувачена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу, що належить до протиправного діяння 04 лютого 2017 року, у скоєнні якого вона обвинувачується, у стані фізіологічного афекту ?
Обгрунтовуючи клопотання сторона захисту піддає сумніву висновок судово-психіатричної експертизи №113 від 17 березня 2017 року, вважає його неповним, оскільки експертами не врахований той факт, що реакція ОСОБА_7 на фізичний біль від нанесеного їй удару (копняка) в область куприка співмешканцем ОСОБА_11 виникла миттєво, в стані сильного фізичного болю та сильного душевного хвилювання.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала клопотання адвокатів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про призначення у кримінальному провадженні комплексної судової психолого - психіатричної експертизи щодо ОСОБА_7 , зазначивши, що таке клопотання є безпідставним, оскільки питання осудності обвинуваченої було вирішено під час досудового розслідування на підставі висновку судово-психіатричної експертизи №113 від 17 березня 2017 року, згідно якого на період часу, до якою відноситься скоєння інкримінованих їй дій, ОСОБА_7 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляла і не виявляє, і при збереженості у неї емоційно - вольової сфери, інтелекту, пам'яті, критичних і прогностичних функцій - була здатна у вказаний період часу усвідомлювати власні дії та керувати ними. ОСОБА_7 не знаходилася в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому афективному стані по причині відсутності феноменологічних критеріїв цього виключного емоційного стану.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні висловилася проти задоволення клопотання адвокатів, вважає, що сторона захисту навмисне затягує розгляд справи з метою уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності.
Вирішуючи заявлене клопотання, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та вивчивши, наявні, матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до ч. 2 цієї статті суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Тож, залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність проведення експертизи виноситься на розсуд суду, який має право, а не обов'язок доручити експертам її проведення.
КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до п.1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Відповідно п.10-12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» - первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше, додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1); кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях (ч. 2); висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 10).
Так, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №113 від 17 березня 2017 року, на період часу, до якою відноситься скоєння інкримінованих їй дій, ОСОБА_7 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляла і не виявляє, і при збереженості у неї емоційно - вольової сфери, інтелекту, пам'яті, критичних і прогностичних функцій - була здатна у вказаний період часу усвідомлювати власні дії та керувати ними.
ОСОБА_7 не знаходилася в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому афективному стані по причині відсутності феноменологічних критеріїв цього виключного емоційного стану.
В судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_12 , який, роз'яснюючи висновок експерта № 113 від 17.03.2017 зазначив, що судовий експерт визначає психічний стан особи та ступінь його суспільної небезпеки, що в свою чергу було і вказано у висновку експерта, на час вчинення інкримінованого ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння та на теперішній час остання не потребувала лікування. Для проведення судово - психіатричної експертизи експертам був наданий весь комплекс матеріалів, дослідивши які експертна комісія, до складу якої входив і експерт-психолог, дійшла відповідного висновку про психічний і психологічний стан ОСОБА_7 .
Експерт ОСОБА_12 зауважив, що для проведення додаткової психолого - психіатричної експертизи необхідно вказати в чому первинний висновок комісії, в склад якої входив і експерт - психолог, не обгрунтований і не об'єктивний. Експертами були досліджені на ряду з матеріалами кримінального провадження і покази свідків, надані «по гарячим слідам», фактів наявності грубих психологічних, психіатричних порушень (галюцинацій, несенітностей) у під експертної не виявлено. Адже такі покази на зараз і на час події можуть бути різними в силу впливу на особу життєвих факторів, психологічних змін, пережитих подій - ковід, війна і т.п.
Всі здобуті матеріали даного кримінального провадження були предметом дослідження при проведенні експертизи. Експертна комісія, до складу якої входить психолог і психіатри факту наявності характерних ознак стану афекту у ОСОБА_7 не виявила.
Щодо висновку судового експерта за результатами проведення психологічних досліджень ОСОБА_7 , згідно з яким вона могла перебувати у стані фізіологічного афекту, ОСОБА_12 зауважив, що такий висновок не може бути предметом дослідження навіть при умові задоволення клопотання захисту, оскільки, предметом експертизи є психічний стан особи, а не висновок іншого експерта.
Осудність ОСОБА_7 визначалася на час вчинення кримінального правопорушення. Судом
не встановлено достатніх підстав вважати висновок експерта № 113 від 17.03.2017 необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Представлені стороною захисту документи щодо стану здоров'я ОСОБА_7 не вказують на наявність у неї розладів психічної діяльності або психічного захворювання, як на час вчинення кримінального правопорушення, так і на теперішній час.
Суд звертає увагу на положення п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» на те, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Разом з тим на теперішній час, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про необґрунтованість або ж неповноту у висновку експерта, які б викликали сумніви в його правильності, судом не встановлено та матеріали справи не містять.
Також суд погоджується з позицією прокурора та потерпілої про те, що в силу вимог ч. 1 ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, а призначення повторної експертизи, без достатніх на те підстав, призведе до невиправданої тяганини та порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження на розумний строк розгляду справи.
Згідно ст. 350 КПК України відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання захисників про призначення у справі комплексної судової психолого - психіатричної експертизи не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 242, 332, 370, 371, 372 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про призначення комплексної судової психолого - психіатричної експертизи у кримінальному провадженні № 12017250230000245 від 5 лютого 2017 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст.121 КК України, відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали проголошений о 13 год 45 хв 25 листопада 2025 року
Суддя : ОСОБА_13