Справа № 571/3310/25
Провадження № 3/571/2127/2025
25 листопада 2025 року с-ще Рокитне
Суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області Качмар М.Я., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,
у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП,-
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2025 серії ЧЦП № 338612, 26 серпня 2025 року на території Рівненської області Сарненського району в межах контрольованого прикордонного району п/н «Контрольний пост», було виявлено ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПС України відкрити багажне відділення транспортного засобу з метою перевірки та огляду.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.185-10 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повістки на адресу вказану у протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд розглядає справу у відсутності громадянина ОСОБА_1 .
Дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів").
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: "слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги".
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано прізвище, ім'я, по батькові, посаду військовослужбовця Державної прикордонної служби України, вимоги якого не виконав ОСОБА_1 , немає даних про те, яким чином було пред'явлено вимоги, відомості з приводу цих обставин відсутні в інших документах.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, чи перебував військовослужбовець, про якого йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, при виконанні обов'язків, пов'язаних саме з охороною державного кордону.
Між тим згідно рапорту особа, яка притягається до адміністративної відповідальності все ж надала для огляду свій транспортний засіб.
Вказані обставини унеможливлюють встановити злісну непокору цим вимогам.
При цьому, відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України настає лише у разі непокори або опору законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірного втручання в їх законну діяльність, що передбачено ст.34 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Окрім наведеного, відповідно до Закону "Про державний кордон України" та п. 11 Положення "Про прикордонний режим", затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998, завданнями прикордонної служби є не саме по собі складання протоколів про адміністративне правопорушення, а виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та запобігання незаконній міграції у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району.
Зміст протоколу по суті, не підтверджений достовірними, достатніми і належним доказами. Зокрема, відео-звукозаписом фіксації обставин правопорушення, надання ОСОБА_1 первинних пояснень, огляду документів, оформлення матеріалів справи. Правопорушення також не зафіксовані поясненнями свідків чи понятих, іншими доказами, які передбачені положеннями статті 251 КУпАП.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису особи, яка його складала, не містить відмітки, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом вказаного протоколу.
Отже, органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог щодо його належного оформлення та забезпечення обставин його доведення відповідними доказами.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказів вчинення злісної непокори, вираженої в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду, якій передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень- суду не надано.
До протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного належного чи допустимого доказу на підтвердження вчинення будь-яких дій щодо злісної непокори працівнику Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, зокрема, пояснень свідків або очевидців події, відеофіксації події тощо.
Таким чином, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 185-10 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ.
Так, в силу п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у статті 62 Конституції України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 185-10 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9,247,256,268,283,284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.Я.Качмар