Справа № 569/16594/25
Номер провадження 2/570/2324/2025
21 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,
учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
02.10.2025 до Рівненського районного суду Рівненської області на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02.09.2022 надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" (далі - позивач, ТОВ "ВІН ФІНАНС") до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №211273 від 02.07.2018 в розмірі 20737,09 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 15845,00 грн, суми інфляційних втрат - 3464,74 грн, суми 3% річних - 1427,35 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст заяв по суті справи.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 02.07.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідач уклали кредитний договір про надання фінансового кредиту №211273, згідно умов якого, відповідачці були перераховані кредитні кошти в сумі 3500,00 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого, 12.04.2018 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 1, ТОВ "Авентус Україна" було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 211273 від 02.07.2018 на користь ТОВ "Довіра та Гарантія1", а відповідно ТОВ "Довіра та Гарантія" набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу відповідач перед ТОВ "Довіра та Гарантія" (перейменовано на ТОВ "Він Фінанс") становить 20737,09 грн. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ "Він Фінанс", тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження у даній справі.
06.11.2025 у зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 21.11.2025.
У судове засідання 21.11.2025 сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи. При цьому, у позовній заяві, позивач просив розглянути цивільну справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та вдповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 211273.
Так відповідно до індивідуальної частини договору № 211273 про надання фінансового кредиту, ТОВ "Авентус Україна", надав відповідачу позику у сумі 3500,00 грн.
ТОВ "Авентус Україна" виконав умови договору про надання фінансового кредиту №211273 від 02.07.2017 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ "ВІН ФІНАНС".
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845,00 грн, а саме: сума основного боргу - 3500,00 грн., сума боргу за процентами - 1890,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами - 10455,00 грн.
Судом встановлено, що 12.04.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (ТОВ "ВІН ФІНАНС") укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ТОВ "ВІН ФІНАНС".
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
12.04.2018 укладено додаткову угоду № №1 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № №1 від 12.04.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №211273 від 02.07.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (ТОВ "ВІН ФІНАНС").
Судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором №211273 від 02.07.2018 становить - 15845,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних - 1427,35 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3464,74 грн, що разом становить - 21 620,50 грн.
Доказів погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів.
Частина 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частина 1 ст.610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону № 675-VIII).
Згідно з ч.8 ст.11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст.1 Закону № 675-VIII.
Статтю 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. Закону України "Про електронну комерцію").
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 02.07.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 211273, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові позичку на суму 3500 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 Договору).
Договір факторингу № 1, укладений між укладений між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", датований 12.04.2018, тобто він укладений за три місяці до підписання договору про надання фінансового кредиту № 211273 від 02.07.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем.
Також суду подано Реєстр прав вимоги № 10 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, датований 06.12.2018.
Так з доданих позивачем доказів зокрема з копії Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 вбачається, його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ "Авентус Україна" щодо відповідача на момент укладення Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 в цьому договорі не вказано.
Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ "Авентус Україна" до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", яке перейменовано на ТОВ "Він Фінанс" права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 211273 наданий позивачем Договір факторингу № 1 від 12.04.2018.
Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ "Авентус Україна" перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 12.04.2018, а сам договір про надання фінансового кредиту № 211273 був укладений 02.07.2018, тобто більше ніж через три місяці після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ "Авентус Україна" до відповідача на момент укладення Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, в останньому не вказано.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту переходу до нього прав вимоги за договором позики № 211273 від 02.07.2018, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами позики є безпідставними і в їх задоволенні необхідно відмовити.
Враховуючи вищезазначене, позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У зв'язку з відмовою у позові, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 листопада 2025 року.
Сторони справи:
позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", адреса: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код за ЄДРПОУ 38750239;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Гладишева Х.В.