Справа № 569/5692/25
24 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Тимощука О.Я.
при секретарі Ковальчук О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 62 355,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, як особа, що отримує пенсію в разі втрати годувальника за свого померлого чоловіка ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_2 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання судових рішень за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рахується починаючи з 01 квітня 2023 року по теперішній час невиплачена заборгованість із виплати їй як пенсійних, так і соціальних грошових коштів, а саме:
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/27/23 (дата набрання законної сили 07.03.2023 року) за період з 01.04.2019 року по 31.03.2023 року, яка склала суму 195 976,22 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/15215/23 (дата набрання законної сили 20.10.2023 року) за період з 01.07.2021 року по 31.10.2023 року, яка склала суму 56 000,00 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/19307/23 (дата набрання законної сили 05.12.2023 року) за період з 01.03.2019 року по 31.12.2019 року, яка склала суму 19 132,78 грн.;
-заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат одноразової грошової допомоги до 05 травня 2022 року, нарахованої згідно постанови Восьмого адміністративного апеляційного суду у справі № 460/25166/22 (дата набрання законної сили 28.11.2023 року), яка склала суму 8 704,00 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/3978/24 (дата набрання законної сили 20.06.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року, яка склала суму 6 257,71 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/9761/24 (дата набрання законної сили 15.10.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 31.10.2024 року, яка склала суму 88 060,92 грн.
Вищезгадані нею звернення до суду були пов'язані насамперед із систематичними протиправними діями відповідача щодо неправильного обчислення розміру пенсії і виплатою її в заниженому розмірі.
Після кожного чергового розгляду справи та прийняття судом рішення про задоволення її заявлених позовних вимог, на адресу відповідача через веб портал Пенсійного фонду нею надсилалися звернення щодо надання інформації про результат виконання рішення суду та проведення перерахунку пенсії (соціальної виплати) у тому числі і про суму виплат (помісячний розрахунок), яка має бути виплачена після проведеного перерахунку пенсії (соціальної виплати) з урахуванням раніше проведених виплат за заборгований період, а також інформацію про те, коли очікувати на цю виплату.
Проте згідно до отриманих однотипних роз'яснень, які містяться у відповідях на її звернення, відповідач постійно в частині виплати заборгованих коштів посилався на те, що кошти, які нараховані на виконання рішень суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України, тому такі вищезазначені нараховані на виконання судових рішень кошти будуть виплачені їй за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Така надмірна довготривала безстрокова затримка у виконанні державою, в особі Головного управління та винесеного проти відповідача судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як вона, пройшовши не через один судовий процес, домоглася успіху, як наслідок поступово викликало у неї почуття розпачу, порушило життєві плани та призвело до накопичення психологічного дискомфорту, що стало причиною її моральних страждань.
Станом на 01 лютого 2025 року загальний розмір заборгованих виплат Головним управлінням перед нею за цими судовими рішеннями склав суму 374 131,63 грн., тобто 195 976,22 грн. + 56 000,00 грн. + 19 132,78 грн. + 8 704,00 грн. + 6 257,71 грн. + 88 060,92 грн.
З огляду на таку суттєву, як для неї загальну суму заборгованих виплат відповідачем, нараховану за судовими рішеннями та постійній тривозі щодо явної довготривалої безстрокової затримки у виконанні відповідачем свого зобов'язання з повернення боргу, вказані обставини негативно вплинули в поєднанні із її віком на порушення її душевного стану, які стали приводом після, як вона вважає розумного строку очікування, звернутися 17.02.2025 року зі скаргою до відповідача через веб портал Пенсійного фонду № ВЕБ-17001-Ф-С-25-029540, з метою також і досудового врегулювання цього питання, із вимогою невідкладно провести їй на виконання судових рішень виплату заборгованих сум вищевказаних коштів.
До того ж пригніченню її морально-психологічного стану передувала подія з втрати близьких їй людей, як чоловіка ОСОБА_2 , 1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і її мами ОСОБА_3 , 1929 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до її нервового потрясіння як морального, так і фізичного виснаження, яке наклало за собою розлади її психологічної діяльності та порушення нормальних життєвих і суспільних стосунків з оточуючими після чого доводилось прикладати додаткових вольових та психологічних зусиль для відновлення та нормалізації психологічного стану.
Окрім того, довготривалий нею догляд починаючи із 10 квітня 2018 року по 13 липня 2022 року за її матір'ю, яка за цей період життя у зв'язку із погіршенням її стану здоров'я та частковою втратою працездатності потребувала постійної уважної турботи та стороннього догляду, враховуючи її похилий вік, здійснювалася нею постійно за місцем її проживання, що також потребувало значних матеріальних та фінансових витрат для створення нормальних умов для її існування (придбання ліків, їжі, засобів індивідуальної гігієни, механічних засобів для пересування тощо), та які вона сподівалася компенсувати за рахунок отриманих грошових коштів, що заборгував за судовими рішеннями відповідач.
Проте за результатом розгляду її скарги, відповідачем вкотре у листі-відповіді від 18.03.2025 року № 5859-4966/К-02/8-1700/25 з наданих ним роз'яснень було фактично відмовлено їй у виплаті заборгованого розміру коштів за вказаними судовими рішеннями, мотивуючи відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України на погашення такого розміру заборгованості.
Водночас, як повідомив відповідач, станом на 18.03.2025 року виділялися кошти з Державного бюджету України та Пенсійним фондом України погашена заборгованість пенсійних виплат за рішеннями суду дата набрання ними законної сили по 19.11.2020 року.
Окрім того відповідачем у своїх роз'ясненнях в листі не було вказано строків виплати заборгованих коштів в межах яких, вона могла б впевнено сподіватися на отримання гарантованих їй державою законних виплат.
Внаслідок таких протиправних дій Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області їй завдало моральної шкоди, яке виразилося у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів через те що вона затратила багато часу на вирішення питання щодо перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, нервових розладах та перевтомленні, у психологічному дискомфорті та значному порушенні душевної рівноваги та страждань, зокрема розпачу, психологічного напруження та розчарування, що виникли внаслідок протиправного порушення відповідачем прав останнього, в зв'язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом про стягнення з Державного бюджету України на її користь моральної шкоди у розмірі, яку вона оцінює в рамках розумності та справедливості у 62 355,00 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.04.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача Гордійчук О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в зв'язку із тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні.
22.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» позивачкою подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що з урахуванням тих доводів Головного управління та підстав наведених у відзиві, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті вважає, що у своєму відзиві відповідач не спростував її твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Просить позов задоволити.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2025 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, подала через підсистему «Електронний суд» 13.11.2025 року заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити та розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, подала через підсистему «Електронний суд» 24.11.2025 року письмові пояснення, в яких просить розгляд справи проводити у відсутність представника.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, як особа, що отримує пенсію в разі втрати годувальника за свого померлого чоловіка ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_2 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання судових рішень за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рахувалася починаючи з 01 квітня 2023 року невиплачена заборгованість із виплати ОСОБА_1 як пенсійних, так і соціальних грошових коштів, а саме:
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/27/23 (дата набрання законної сили 07.03.2023 року) за період з 01.04.2019 року по 31.03.2023 року, яка склала суму 195 976,22 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/15215/23 (дата набрання законної сили 20.10.2023 року) за період з 01.07.2021 року по 31.10.2023 року, яка склала суму 56 000,00 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/19307/23 (дата набрання законної сили 05.12.2023 року) за період з 01.03.2019 року по 31.12.2019 року, яка склала суму 19 132,78 грн.;
-заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат одноразової грошової допомоги до 05 травня 2022 року, нарахованої згідно постанови Восьмого адміністративного апеляційного суду у справі № 460/25166/22 (дата набрання законної сили 28.11.2023 року), яка склала суму 8 704,00 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/3978/24 (дата набрання законної сили 20.06.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року, яка склала суму 6 257,71 грн.;
-заборгованість пенсії, нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/9761/24 (дата набрання законної сили 15.10.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 31.10.2024 року, яка склала суму 88 060,92 грн.
Судом встановлено, що суми, що нараховані на виконання вищевказаних рішень суду було включено до підсистеми «Реєстр судових рішень», а саме:
- заборгованість, нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/27/23 (дата набрання законної сили 07.03.2023) за період з 01.04.2019 року по 31.03.2023 становить 195 976,22 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № 400403;
- заборгованість, нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/15215/23 (дата набрання законної сили 20.10.2023 року) за період з 01.07.2021 року по 31.10.2023 року становить 56 000,00 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № 552005;
- заборгованість, нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/19307/23 (дата набрання законної сили 05.12.2023 року) за період з 01.03.2019 року по 31.12.2019 року, яка склала суму 19 132,78 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № 592311;
- заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат одноразової грошової допомоги до 05 травня 2022 року, нарахованої згідно постанови Восьмого адміністративного апеляційного суду у справі № 460/25166/22 (дата набрання законної сили 28.11.2023 року), яка склала суму 8 704,00 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № С2454100;
- заборгованість пенсії, нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/3978/24 (дата набрання законної сили
20.06.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 30.06.2024 року, яка склала суму 6 257,71 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № 709927;
- заборгованість, нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/9761/24 (дата набрання законної сили 15.10.2024 року) за період з 01.02.2023 року по 31.10.2024 року, яка склала суму 88 060,92 грн. та обліковується у підсистемі «Реєстр судових рішень» станом на 15.04.2025 року під № 756153.
Позивачка звертаючись до суду із вказаним позовом вказує, що тривале невиконання (ігнорування) вищевказаних рішень судів, які вступили в законну силу прямо свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами з метою невиконання рішень судів, чим завдано позивачці моральної шкоди.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року № 12-рп/2001 вказано, що в Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (ст.ст. 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ у Рівненській області про стягнення моральної шкоди, та просить стягнути з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 62 355,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 174 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 16, 23, 48, 170, 1173, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 7, 10, 76, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук