Справа №569/22269/25
25 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частки заробітної плати (доходу) щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дати набрання законної сили рішенням суду і до повноліття сина.
Позовну заяву мотивує тим, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 03 травня 2009 року. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2011 року у справі №2-6874/11 шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 грудня 2011 року у справі №2-6730/11 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м. Рівному.
На даний час розмір аліментів, який був визначений за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 09 грудня 2011 року, значно менший, ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. З часу призначення аліментів у твердій грошовій сумі пройшло більше як десять років, дитина підросла, і відповідно збільшилися її потреби, а тому аліменти не забезпечують її належне утримання,
Відповідно, аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатні для матеріального утримання дитини, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Вона самостійно, власними силами намагається матеріально забезпечити, доглянути та виховати неповнолітню дитину, а також виконувати всі інші обов'язки покладені на неї законом та які є необхідні для належного утримання дитини.
Для забезпечення відповідного рівня життя дитини, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, вона хоче змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення. 25 листопада 2025 року позивач подала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно Відповіді №1909790 від 20 жовтня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 18 червня 2001 року.
25 листопада 2025 року до суду повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 25 листопада 2025 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказана причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 травня 2009 року.
Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 07 жовтня 2010 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2011 року в справі №2-6874/11, яке набрало законної сили 29 листопада 2011 року, шлюб між сторонами розірвано, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено з матір'ю ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 грудня 2011 року в справі №2-6730/11, яке набрало законної сили 20 грудня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 грн, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення суду 16 грудня 2011 року видано виконавчий лист.
06 січня 2012 року постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-6730, виданого 16 грудня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стягувач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у частці від доходу відповідача, відповідно суд доходить висновку про необхідність зміни аліментів, що стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі та враховуючи положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, а також виходячи з рівності прав та обов'язків батьків, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їхньої спільної дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 180-184, 192 СК України, ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 грудня 2011 року в справі №2-6730/11 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок щомісячно та стягувати починаючи з дня набрання рішенням законної сили з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Першко