Справа № 569/22309/25
23 жовтня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП _________________, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
10 вересня 2025 року о 12 год. 30 хв., в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а саме, неповнолітній син, будучи в навчальному закладі Рівненського ліцею № 1, виражаючись нецензурною лайкою в навчальному закладі наніс тілесні ушкодження іншому неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення не визнала. Вказала, що над її сином протягом тривалого часу здійснювалися знущання з боку однолітків, вона неодноразово зверталася до класного керівника, до директора та до шкільного психолога з проханням вжити заходів, проте за її словами належної реакції не було і ситуація продовжувалася. Зважаючи на такі обставини, вона сказала синові захищатися. Під час бійки у її син зламав руку, був прооперований. Чи від удару зламав, чи коли його вдарили, з'ясувати неможливо.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Пилипів І.І. підтримав доводи своєї довірительки та просив викликати та допитати свідків в судовому засіданні.
Суд, враховуючи строки розгляду справи вказаної категорії та достатність наявних в матеріалах доказів для прийняття рішення, відмовляє у задоволенні клопотання адвоката Пилипіва І.І.
Заслухавши особу , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Пилипіва І.І. та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно положень ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою, для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 Сімейного кодексу України. Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Суд вважає, що ОСОБА_1 , в даному випадку, не вчинила всіх неодхідних дій для здійснення належного виховання дитини та недопущення негативних наслідків його поведінки.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 754308 від 03 жовтня 2025 року, заявою про кримінальне правопорушення матері потерпілого ОСОБА_4 , випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 від 10.09.2025 та 11.09.2025, характеристикою директора Рівненського ліцею № 1 Рівненської міської ради від 02.10.2025 року ОСОБА_5 , її особистими поясненнями, письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , фототаблицею.
Доводи ОСОБА_1 , які на її думку спростовують обставини справи, що над її сином протягом тривалого часу здійснювалися знущання з боку однолітків, суд розцінює як спосіб захисту спрямований на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази боулінгу (цькування) її сина (н-д протокол засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) у Рівненському ліцеї № 1, інше).
Натомість, у характеристиці ОСОБА_10 , 2012 р.н. від 02.10.2025 року, директор ліцею - ОСОБА_11 та класний керівник - ОСОБА_12 , зокрема вказують, що "За характером хлопець емоційний, нестриманий. Хлопець почуває себе ображеним, але дати належну оцінку своїм словам і вчинкам не може. Підвищена тривожність, має труднощі в спілкуванні, імпульсивний. Має потребу в увазі". Тобто вказане потребує від батьків додаткового контролю за поведінкою сина та вихованням способів мирного врегулювання конфліктів.
Батьківські обов'язки передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила те, що при вирішення кофліктних ситуацій, які мали місце у школі та про які син розповідав матері, остання радила синові вчитися захищатися (давати здачу), що суперечить принципу поваги.
Отже, такі дії з боку ОСОБА_1 сприяють формуванню у дитини агресивних моделей поведінки та не відповідають вимогам щодо виховання в дусі поваги до прав і свобод інших осіб, що є складовою належного виконання батьківських обов'язків
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вдіях ОСОБА_1 були допущені порушення обов'язків передбачених сімейним законодавством, які призвели до вчинення дитиною дій, що стали підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме мати малолітнього ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_1 не роз'яснила сину негативні наслідки застосування фізичної сили відносно його однокласників і одноліток та не вказала на протиправність його дій.
Враховуючи викладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження, передбачене санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягають стягненню з порушника в прибуток держави 605,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у Рівн.обл/Рiвнен.міс.тг/22030101; код отримувача 38012494; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA458999980313191206000017527; код класифікації доходів бюджету 22030101).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області Святослав РОГОЗІН