Справа №567/1192/25
Провадження №2/567/501/25
12 листопада 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю представника позивача - адвоката Романової Н.І.
третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Острозький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , про оспорювання батьківства та встановлення батьківства, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовомдо ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Острозький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , про оспорювання батьківства та встановлення батьківства.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що з літа 2024 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в м.Острог Рівненської області, вони разом вели спільне господарство та перебували у фактичних шлюбних відносинах. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В актовому записі про народження дитини у відповідності до положень ст.122 СК України батьком дитини було вказано відповідача ОСОБА_3 , оскільки останній на час народження дитини перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , хоча тривалий час будь-які стосунки між ними були припинені, у зв'язку з чим відповідач не може бути біологічним батьком дитини.
13.05.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано в судовому порядку.
Позивач зазначає, що вважає себе біологічним батьком дитини та виконує свої батьківські обов'язки, бере участь у її вихованні, однак з огляду на те, що син був народжений ОСОБА_1 в момент, коли вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, а відтак саме останній був записаний батьком дитини, при цьому позивач бажає бути офіційно записаним батьком своєї дитини, що й спонукало його звернутися до суду з вищевказаним позовом про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.
Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.
Ухвалою суду від 29.07.2025 року прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Романова Н.І. в судовому засіданні позов підтримала з підстав та доводів, викладених у позовній заяві. Пояснила, що з літа 2024 року ОСОБА_2 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в м.Острог Рівненської області та вони перебували у фактичних шлюбних відносинах і вели спільне господарство. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в актовому записі про народження дитини батьком дитини було вказано відповідача ОСОБА_3 , оскільки на час народження дитини не пройшлодесяти місяців після припинення шлюбу хоча тривалий час будь-які стосунки між ними були припинені, у зв'язку з чим відповідач не може бути біологічним батьком дитини.
13.05.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано в судовому порядку, при цьому жоден з подружжя не заперечував проти розірвання шлюбу.
Посилається на те, що позивач вважає себе біологічним батьком дитини та виконує свої батьківські обов'язки, бере участь у її вихованні, однак з огляду на те, що дитина була народжена ОСОБА_1 до спливу десяти місяців після припинення шлюбу з іншим чоловіком, а відтак саме останній був записаний батьком дитини, при цьому позивач бажає бути офіційно записаним батьком своєї дитини. Вказує, що відповідачу відомо про наявність даного позову та будь-яких заперечень проти позову та визнання батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_5 відповідач не висловлював. В зв'язку з відсутністю заперечень відповідача проти позову вважає недоцільним призначення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації.
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, вказавши, що біологічним батьком її малолітнього сина ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2 , який визнає батьківство та приймає участь у вихованні дитини. Вказала, що з літа 2024 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та вони разом проживали однією сім'єю в м.Острог Рівненської області, та під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 . Вказала, що вони з ОСОБА_2 спільно виховують та доглядають малолітнього сина. Зазначила, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилось троє дітей, однак з 2022 року будь-які стосунки між нею та ОСОБА_3 припинилися та з вказаного часу вони не підтримували шлюбних відносин. Вказала, що згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13.05.2025 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Зазначила, що у зв'язку із тим, що з моменту розірвання шлюбу за рішенням суду до моменту народження дитини не пройшло 10 місяців, у свідоцтві про народження батьком дитини було записано ОСОБА_3 , та оскільки останній відмовився надати заяву про свою згоду на реєстрацію позивача батьком дитини, а тому вона спільно з ОСОБА_2 не змогли подати заяву про реєстрацію останнього батьком дитини.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився,про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки від 25.07.2025 р. зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 та саме за вказаною адресою відповідачу направлялися судові повістки та інші процесуальні документи.
Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав.
За змістом ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особиОстрозького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, заслухавши представника позивача та третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви, з огляду на наступне.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_2 є її внуком. Їй відомо, що ОСОБА_2 проживав спільно з ОСОБА_1 та у них народився син ОСОБА_4 . Зазначила, що ОСОБА_2 їй особисто повідомляв, що ОСОБА_4 є його біологічним сином.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_1 є її батьками. Вказала, що її батьки спільно не проживали приблизно протягом останніх трьох років та в травні 2025 року офіційно розлучилися. Їй достовірно відомо, що з 2024 року її мати ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . Вказала, що ОСОБА_2 опікувався ОСОБА_1 до пологів та забирав її разом з сином з пологового будинку. Зазначила, що її батьку ОСОБА_3 відомо про народження ОСОБА_4 та він не висловлював заперечень проти того, що Демид є сином ОСОБА_2 та не висловлював наміру відстоювати своє батьківство щодо нього.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є хрещеною матір'ю малолітнього ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказала, що підтримує дружні відносини з ОСОБА_1 та їй відомо, що ОСОБА_1 припинила шлюбні відносини з ОСОБА_3 та з 2024 року проживає з ОСОБА_2 , з яким у неї народився син ОСОБА_4 .
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шепетівському районі Хмельницької області зроблено актовий запис № 89 від 12.06.2025 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.2025 року.
З доводів позивача судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 після народження проживав разом з ним та своєю матір'ю ОСОБА_1 .
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 02.03.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 13.05.2025 року було розірвано у судовому порядку, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.03.2007 та рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13.05.2025 року у справі №567/384/25, яке набрало законної сили 13.06.2025 року.
Судом встановлено, що сторонами по справі не заперечується та обставина, що відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_1 , перебуваючи до 13.05.2025 року у зареєстрованому шлюбі, з 2022 року спільно не проживали та шлюбних відносин не підтримували. З літа 2024 року позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 проживали однією сім'єю, та ОСОБА_1 , не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_4 , біологічним батьком якого є позивач по справі.
Позивач ОСОБА_2 вказує про своє біологічне батьківство відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Біологічне батьківство ОСОБА_2 щодо малолітнього сина підтвердила також й матір дитини - ОСОБА_1 , якій достовірно відомо про походження свого сина, при цьому суд зазначає, що сторони не вбачають за потрібне ставити питання про призначення генетичної експертизи щодо батьківства позивача відносно дитини, оскільки відповідач не заперечив, що позивач по справі є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5 .
Таким чином зазначені докази в їх сукупності підтверджують факт батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 , що народилась через два дні після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, та батьком якої записаний колишній чоловік матері.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За вимогами ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від чоловіка та жінки. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
Відповідно до ст.125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно з ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно з ч.1 ст.129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та інші зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Підставою для звернення ОСОБА_2 до суду є те, що дитина ОСОБА_5 була народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу третьої особи ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 , тому батьком дитини був записаний ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011р. №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Також при ухваленні рішення суд керується статтею 13 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Доказів на спростування доводів позивача щодо батьківства стосовно дитини відповідачем ОСОБА_3 не надано.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з урахуванням встановлених обставин справи приходить до висновку, що ухвалення рішення про виключення відомостей про ОСОБА_3 , як батька дитини ОСОБА_5 з актового запису про народження та визнання батьківства щодо дитини ОСОБА_2 є ефективним та достатнім способом захисту у спірних правовідносинах, відтак позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 82, 200, 206, 212, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце поживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Острозький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: м.Острог, пр-кт Незалежності, 83 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 35119085), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), про оспорювання батьківства та встановлення батьківства - задовольнити.
Виключити запис про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька, з актового запису № 89 від 12.06.2025 р. про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с.Порозове Рівненського району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_3 , батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне Рівненської області.
Зобов'язати Острозький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести до актового запису № 89 від 12 червня 2025 року, складеного Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні зміни :
- виключити відомості про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_5 ;
- внести відомості про ОСОБА_2 як батька ОСОБА_5 ;
- змінити прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »;
- змінити по батькові дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.