Справа №949/1779/25
про продовження строку тримання під вартою
25 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дубровиця матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000172 від 02 червня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України,
07 серпня 2025 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України.
25 листопада 2025 року від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який закінчується 30 листопада 2025 року. В обгрунтування клопотання прокурор вказує на те, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливі мотив і мету направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, сприяв у незаконному переправлені через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США з кожного, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану. Так, ОСОБА_10 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України та діючи на виконання раніше розробленого спільно із ОСОБА_5 плану, 11 червня 2025 року близько 08 год. перебував на так званій "фішці" в лісовому масиві поблизу с. Вербівка, Сарненського району Рівненської області та спостерігав за місцевістю на наявність правоохоронних органів чи інших сторонніх осіб в той момент, коли ОСОБА_5 в лісовому масиві поблизу села Вербівка Сарненського району Рівненської області забрав раніше підшуканих ОСОБА_10 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких було доставлено на автомобілі "Jeep Compass", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в подальшому супроводжував останніх до державного кордону України з республікою білорусь. Після цього, ОСОБА_10 , впевнившись в тому, що їх план, який полягав в доставленні даних осіб до державного кордону з республікою білорусь спрацював і за їхніми діями ніхто не спостерігав, пішов назустріч ОСОБА_5 , щоб забрати грошову винагороду, а саме грошові кошти в розмірі 14000 доларів США, які останній отримав за сприяння в переправленні даних осіб через державний кордон України з республікою білорусь, в результаті чого був затриманий працівниками правоохоронних органів. Також у клопотанні прокурор зазначає, що на даний час ризики, які були наведені під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зменшились, і надалі виправдовують обраний їм запобіжний захід. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати один на одного, а також на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни їх подальших показів. Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також те, що вищевказані ризики на даний час не зменшилися, просить суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор ОСОБА_3 подані клопотання підтримав та просив суд їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту або тримання під вартою із визначенням розміру застави у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме у вигляді домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю.
25 листопада 2025 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому він просить змінити обраний ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у меншому розмірі, а саме у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб. Розгляд вказаного клопотання адвокат ОСОБА_7 просив відкласти.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Встановлено, що ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 серпня 2025 року, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 жовтня 2025 року включно.
В подальшому, ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 листопада 2025 року включно.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України, яке у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, відносяться до тяжкого злочину. Даних, які б свідчили про незадовільний стан здоров'я обвинувачених та необхідність проведення лікування не встановлено. Даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено, а також суд бере до уваги обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, суд враховує загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою у таких випадках, які викладено у правовій позиції ЄСПЛ у справі "Харченко проти України", згідно якої розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись у кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливість аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги над особистістю.
Крім того пункт 35 рішення ЄСПЛ "Летельє проти Франції" передбачає, що суспільний інтерес з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Тому вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що продовження тримання під вартою в даному випадку може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
При розгляді судом клопотання прокурора, суд враховує також практику Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", де закріплено, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
У справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором у повній мірі доведено те, що з часу обрання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилась. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення необхідного результату, так, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину, а у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, обвинувачені отримають можливість переховуватися від суду, незаконно впливати один на одного та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, при цьому ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу на даний час в повній мірі не відпали і продовжують існувати, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, тому суд вважає, що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу або визначення застави у меншому розмірі відсутні, а тому обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання підвартою із визначенням розміру застави.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою визначається в днях та не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, а вчинений злочин вчинений з корисливих мотивів, за який як свідчать матеріали кримінального провадження, вони отримали грошову винагороду у розмірі 14000 доларів США, суддя вважає відповідно до частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України доцільним визначити розмір застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на них такі обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 331, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 січня 2026 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Розмір застави визначити у межах 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн. (шістсот п'ять гривень шістсот гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;
Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ;
Код банку отримувача (МФО): 820172;
Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 січня 2026 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Розмір застави визначити у межах 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн. (шістсот п'ять гривень шістсот гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;
Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ;
Код банку отримувача (МФО): 820172;
Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дубровицького районного суду Рівненської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченими з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням обвинуваченими покладених на них обов'язків доручити Дубровицькому відділу Сарненської окружної прокуратури.
Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 25 листопада 2025 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1