Провадження 1-кс/557/289/2025
Справа 557/1661/25
25 листопада 2025 року с-ще Гоща
Слідча суддя Гощанського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі віднеоконференції в залі суду в с-щі Гоща клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене із прокурором, про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, неодруженого, раніше несудимого, військовослужбовця Збройних Сил України, головного сержанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181080000194 від 27 вересня 2025 року,
24.11.2025 старший слідчий СВ відділення поліції № 5 (с-ще Гоща) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області із клопотанням, погодженим з прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, посилаючись на те, що строк перебування підозрюваного під вартою закінчується 26.11.2025, а завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки на даний час необхідно виконати ряд процесуальних та слідчих дій, які в ході досудового розслідування на протязі встановлених ст. 219 КПК України строків виконати було неможливо, зокрема, необхідно: отримати висновки судово-медичної експертизи та амбулаторної судово-психіатричної експертизи, виконати інші слідчі та процесуальні дії з урахуванням здобутих доказів у кримінальному провадженні, за наявності підстав, з урахуванням здобутих доказів та отриманих фактичних даних, вирішити питання про вручення зміненого (кінцевого) повідомлення про підозру ОСОБА_4 , виконати вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття та надання для ознайомлення стороні захисту матеріалів кримінального провадження, а також скласти та вручити обвинувальний акт у кримінальному провадженні.
При цьому у клопотання зазначено, що існують, визначені ст. 177 КПК ризики, переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, і застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також не зможе запобігти уникненню означених ризиків.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою з мотивів, які є аналогічними, зазначеним у письмовому клопотанні, та просив продовжити запобіжний захід в межах строку досудового розслідування до 29.12.2025. При цьому прокурор вказав на існування, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, ризиків та не вбачав підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваному.
Підозрюваний та його захисники у судовому засіданні заперечили щодо задоволення заявленого клопотання. Мотивуючи таку позицію, захисник вказала на необґрунтованість підозри, що пов'язує, в тому числі з великою кількістю процесуальних порушень, а також відсутність доказів існування заявлених прокурором ризиків та не доведенням останнім неможливості застосування інших запобіжних заходів, які можуть невілювати ризики. Зокрема зауважила на тому, що ОСОБА_4 був допитаний в статусі підозрюваного 28.09.2025, не маючи такого статусу, так як повідомлення про підозру складено 29.09.2025; досудове розслідування проводиться неналежним органом, яким має бути ДБР; відсутні докази перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначено у підозрі; має місце невідповідність показів свідка ОСОБА_7 , які ним були надані в ході допиту за правилами ст. 225 КПК України; відсутня судово-медична експертиза, що виключає можливість кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України. За вказаних обставин, а також наявності у ОСОБА_4 тісних соціальних зв'язків, відсутность негативних характеристик, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі обрання запобіжного заходу - застосувати цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів контролю.
Заслухавши думку учасників судового засідання по заявленому прокурором клопотанню, дослідивши надані до клопотання матеріали, слідча суддя приходить наступних висновків.
Слідчою суддею встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025181080000194 від 27.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
29.09.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 та останньому повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме про те, що «старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України призваним під час загальної мобілізації, діючи із прямим умислом, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, 26.09.2025 приблизно о 23 год 00 хв, перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване поблизу АДРЕСА_2 та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклих неприязних стосунків з військовослужбовцем ОСОБА_8 , наніс останньому кулаками рук та ногами множинні удари в область грудей, живота та інших частин тіла, в результаті чого спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді масивної крововтрати, внутрішньо-черевної та внутрішньо грудної кровотечі, поєднана тупа травма грудей і живота з переломами, ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір невизначений».
Ухвалою слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської суду від 30.09.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Постановою керівника Ріненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 від 21.11.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025181080000194 від 27.09.2025 було продовжено до трьох місяців, тобто до 29.12.2025.
Обставинами, які перешкоджають завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є необхідність у виконанні ряду процесуальних та слідчих дій, які в ході досудового розслідування на протязі встановлених ст. 219 КПК України строків виконати було неможливо, зокрема, необхідно: отримати висновки судово-медичної експертизи та амбулаторної судово-психіатричної експертизи; виконати інші слідчі та процесуальні дії з урахуванням здобутих доказів у кримінальному провадженні; за наявності підстав, з урахуванням здобутих доказів та отриманих фактичних даних, вирішити питання про вручення зміненого (кінцевого) повідомлення про підозру ОСОБА_4 ; виконати вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття та надання для ознайомлення стороні захисту матеріалів кримінального провадження; скласти та вручити обвинувальний акт у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 183 КПК України установлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження (докази), дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, та доцільність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу є наразі актуальною, оскільки на цей час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилаються слідчий та прокурор у поданому клопотанні, існують.
Прийшовши висновку про обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
З огляду на вказані міркування доводи захисника про необґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , є неспроможними.
Щодо наявності ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні, слідчою суддею зазначається наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, доведеним, на переконання слідчої судді, є існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, оцінюючи ступінь вірогідності вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1 ст. 177 КПК України, слідча суддя приймає до уваги аргументи прокурора з приводу того, що ОСОБА_4 в силу виконання службових обов'язків може вибути в зону проведення бойових дій, оскільки у військовій частині, де останній проходить службу, такий знаходиться тимчасово.
На думку слідчої судді, на даному етапі досудового розслідування доведеним є й ризик незаконного впливу на свідків, які є також військовослужбовцями, шляхом умовлянь та погроз з метою зміни ними свої показань, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. При цьому слідчою суддею враховуюється, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства із надмірною агресивністю відносно потерпілого, що свідчить про можливість підозрюваного у подальшому незаконно впливати на свідків шляхом застосування до останніх насильницьких дій з метою зміни ними показань.
Обґрунтованими, на переконання слідчої судді, в розрізі вірогідності вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 5 ст. 177 КПК України, є також аргументи прокурора щодо можливості останнім вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час виконання обов'язків військової служби, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зумовить подальший доступ останнього до вогнепальної зброї та боєприпасів як військовослужбовця, що, в тому числі, створює ризики для життя та здоров'я.
Беззаперечних даних, які б виключали указані вище ризики, слідчою суддею на даний час не установлено і заперечення сторони захисту з даного приводу відхиляються.
Слід зауважити, що аргументи захисника про те, що підозрюваний має тісні соціальні зв'язки та позитивно характеризується, враховуючи характер кримінального правопорушення, в якому він підозрюється та обставини його вчинення, зокрема пов'язані з застосуванням насильства до військовослужбовця під час дії воєнного стану, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, зважаючи на те, що заявлені ризики не зменшилися та вони виправдовують тримання підозрюваного під вартою, ураховуючи усі визначенні ст. 178 КПК України обставини у їх сукупності приходжу висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 з врахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України без визначення розміру застави, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Водночас строк тримання під вартою слід продовжити у межах строку досудового розслідування згідно ст. 197 КПК України, а саме по 29.12.2025 включно.
За вказаних обставин клопотання про продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжити по 29.12.2025 включно.
Підозрюваного ОСОБА_4 утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала діє по 29.12.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1