Справа № 948/506/25
Номер провадження 2/948/356/25
25.11.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у червні 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 15.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.04.2024-100004181, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 62 дні, з датою повернення - 15.06.2024 року, з первинним періодом користування кредитом 31 день з дня його надання та черговим періодом користування кредитом - кожні 31 день з дня закінчення первинного періоду, з фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» у розмірі 2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу включно, з фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ», з денною процентною ставкою, яка відображається у процентах від загального розміру виданого кредиту, розраховується: 2,25 % = (5580,00/4000)/62*100%.
Позивач вказує на те, що він свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 11 580,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
На підставі вище викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №15.04.2024-100004181 від 15.04.2024 у розмірі 11 580,00 грн та судові витрати (а.с.1-4).
22.10.2025 року через підсистему Електронний суд від представника відовідача адвоката Бульбах Н.М. надійшов відзив на позов, у якому вона просить позовну заяву задовольнити частково, а саме стягнути несплачену заборгованість за тілом кредиту та відсотках в загальній сумі 9 580,00 грн, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в сумі 2000,00 грн просить відмовити.
Відповідачка зазначила, що позовні вимоги визнає частково зважаючи на таке.
Відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання від кредитодавця грошових коштів в сумі 4 000,00 грн, а також нарахованих в межах строку дії договору за визначеним його умовами розміром процентної ставки відсотків в сумі 5 580,00 грн, але при цьому вона заперечує проти стягнення з неї нарахованої неустойки по кредиту в сумі 2 000,00 грн.
Зауважила, що відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн, які отримані були 15.04.2024 року, строк на який надавався кредит становить 62 дні з дати його надання, а датою його повернення є - 15.06.2024 року та розраховано його орієнтовну загальну вартість в сумі - 9 580,00 грн, із яких 5 580,00 грн становлять витрати за споживчим кредитом, тобто нараховані відсотки по кредиту.
Представник відповідача посилаючись на ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України зауважила, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та зважаючи на те, що кінцевою датою для повернення кредиту умовами договору було визначено 15.06.2024 року, то позивач мав право звернутись до суду із вимогами про стягнення неустойки упродовж року від вказаної дати, а саме - до 15.06.2025 року тоді як позовна заява була подана до суду 18.06.2025 року, а тому відповідачка вважає, що позивачем порушено зазначений строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки по кредиту.
Зважаючи на вищевикладене відповідачка визнає позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості в загальній сумі 9 580,00 грн, із яких 4 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 5 580,00 грн - заборгованість по відсотках. Проти стягнення неустойки в сумі 2 000,00 грн заперечує, оскільки вона заявлена поза межами строку позовної давності. Крім цього зауважила, що в прохальній частин позову сума неустойки прихована в загальній сумі заборгованості по кредиту, що є неправильним (а.с.46-48).
28.10.2025 року від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якову він просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини та те, що Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема у Прикінцеві та Перехідні положення представник позивача зазначив, що на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Так, представник позивача зазначив, що кредитний договір з відповідачем був укладений 15.04.2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦПК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Також у відповіді на відзив зазначено, що відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому вважає, що в цьому випадку мають застосовуватись саме норми Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин позивач вважає, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню (а.с.58,59).
Ухвалою від 01.07.2025 року Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 26).
У судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету (а.с.29,30,36,37,43-45,55-57), відповідачка - рекомендованими поштовими листами, за зареєстрованим місцем проживання, один з яких повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.31,32), а інший був вручений адресату (а.с.38).
Позивач у змісті позовної заяви та поданій відповіді на відзив просить проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.4,59).
Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі та участі відповідача, при ухваленні рішення просить врахувати правову позицію, викладену у відзиві на позов (а.с.63).
Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 15.04.2024 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором Е192) підписала заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, пропозицію про укладення кредитного договору, відповідно яких кредит надано в розмірі 4 000,00 грн, строком на 62 дні з дати його надання, дата повернення кредиту 15.06.2024 року. Первинний період користування кредитом становить 31 день з дня його надання. Черговий період - кожні наступні 31 день з дня закінчення первинного періоду. З фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» у розмірі 2,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 дня з дня отримання чергового траншу включно. З фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». З денною процентною ставкою - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, яка розраховується: 2,25 % = (5580.00/4000)62*100% (пп.1-9 договору) (а.с.8-13).
Відповідно до п.11 договору зазначено, що графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 4 000,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит (а.с.12).
Згідно з пп.14,15 договору визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 49999,98 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 9580,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 5 580,00 грн. Неустойка 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (а.с.12 на зв.).
У пункті 16 кредитного договору вказано, що розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 912,5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (а.с.12 на зв.).
Як убачається з квитанції № 2450415891, 15.04.2024 року кошти у розмірі 4000,00 грн за договором №15.04.2024-100004181 були перераховані на карту НОМЕР_1 (а.с.18).
З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість відповідачки складає 11 580,00 грн, з яких: 4000,00 грн - основний борг, 5580,00 - проценти, 2000,00 грн - неустойка (а.с.15).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справі вбачається, що кредитний договір №15.04.2024-100004181 укладено 15.04.2024, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування неустойки.
За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №15.04.2024-100004181 від 15.04.2024 у розмірі 9580,00 грн, з яких 4000,00 грн - основний борг, 5580,00 грн - проценти.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2004,02 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.04.2024-100004181 від 15.04.2024 року у розмірі 9580,00 грн та судовий збір у розмірі 2004,02 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя С. М. Косик