Справа № 539/5420/25
Провадження № 2/539/2409/2025
25 листопада 2025 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
за участю секретаря - Павличенко О.А.,
учасники по справі у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК «Гелексі» звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 15 березня 2029 року між ТОВ "ФК «Гелексі" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №62087.
На підставі зазначеного вище договору відповідачу ОСОБА_1 надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01 % в день, розмір комісії складає 1,9 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову, відповідно до розрахунку заборгованості складає 25 249,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 20 249,5 грн. заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №62087 в розмірі 25 249,50 грн., судовий збір в розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 10.11.2025 надала відзив на позову заяву в якому зазначила, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, нею не визнаються. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі виходячи з наступних обґрунтувань.
Стосовно укладення кредитного договору та доказів зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.
15.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі»» та нею ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики № 62087.
Суду не надано до матеріалів позовної заяви жодних доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» не надало суду доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу ОСОБА_1 . Крім цього, у самому Кредитному договорі не міститься даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вказаний Договір.
Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.
Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вищезазначений Договір, крім цього, немає доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
При введенні адрес офіційних веб-сайтів (як- вказані в Паспорті Позики) в пошукових системах, було виявлено, що сайти не працюють, це унеможливлює перевірити існування особистого кабінету відповідача.
Позивачем подано паперові копії електронних доказів. Оригінали електронних доказів суду надані не були.
Відсутні докази перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, у розмірі 5000,00 грн. Позивачем надано документ від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», який не є належним і допустимим доказом факту видачі позики, оскільки: це не первинний банківський документ, він не містить всіх необхідних реквізитів (повного номера картки/рахунку, кінцевого банку-еквайра, підтвердження зарахування саме на рахунок відповідача), документ датований 01 вересня 2025 року, а не у 2019 році під час видачі позики. Відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія первинного банківського документа, який беззаперечно підтверджує списання коштів з рахунку ТОВ «ФК «Гелексі» на рахунок ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», та з рахунку ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» на рахунок відповідача.
Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Позивачем не надано достатніх доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.
На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу до суду не надано жодних доказів.
Не підтверджують обставин надання кредитних коштів відповідачу і надані суду розрахунки заборгованості за кредитними договорами, оскільки вони достовірно не підтверджують перерахування коштів саме на банківський рахунок відповідача. Вказані розрахунки заборгованості за договорами є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, на підтвердження передачі позичальнику коштів в кредит.
Жодних доказів на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» не було надано.
Жодних Квитанцій, платіжних інструкцій чи Довідок про перерахування кредитних коштів у матеріалах справи немає.
У матеріалах справи міститься документ назва якого зазначена як "Розрахунок заборгованості", в якому проведено калькуляцію нарахування відсотків по кожному дню та сформовано колонки із кінцевим результатом калькуляції у вигляді зального розміру заборгованості. Однак вказаний документ не є випискою по рахунку Відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бух обліку, адже Відповідачу не відкривався банківський рахунок у системі кредитора і даний документ не є випискою по банківському рахунку кредитора, з якого можливо було б встановити факт здійснення переказу на картковий рахунок Відповідача. При цьому вказаний документ є фактично розрахунком заборгованості, сформованим кредитором. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Оскільки до позовної заяви не долучено жодного із цих документів 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер, колегія суддів приходить до висновку про те, що за Кредитним Договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ "ФК 'Гелексі" виконав зобов'язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача.
Нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Щодо порушення норм матеріального права.
Згідно з додатком «Розрахунок заборгованості» з 15.03.2019 року по 30 липня 2025 року, наданий розрахунок до 10.08.2019 року.
В розрахунку вказано:
Сума простроченої позики (тіло кредиту) - 5000,00 грн.
Сума прострочених % - 74,50 грн.
Сума прострочених комісій - 20175,00 грн.
Сума пеней за тілом - 585,39 грн.
Сума пеней за % - 5,23 грн.
Сума пеней за комісіями - 1308,17 грн.
Загалом - 27148,29 грн.
Позивач надав два суперечливі документи: один (Розрахунок) обґрунтовує суму 27148,29 грн., а інший (Позовна заява) вимагає 25249,50 грн. Це демонструє відсутність належного фінансового обліку та недостовірність наданих доказів.
Вказане нарахування, Позивач проводив за періоди включаючи періоди запровадження на території України карантину та воєнного стану.
Нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» штрафних санкцій, пеней, комісій у період дії карантинних обмежень та воєнного стану на території України є незаконним, а тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо строку позовної давності.
Позивач звертає увагу на введений Урядом України карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19), що строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дій цих обмежень, має бути продовженим.
Згідно з наданим Позивачем Розрахунком заборгованості, прострочення виконання зобов'язань розпочалося у 2019 році. Таким чином, на момент подання позовної заяви (2025 рік), однорічний строк позовної давності щодо переважної більшості нарахованих сум пені та штрафів, які виникли до 2025 року, сплив, тому необхідно застосувати спеціальну позовну давність (1 рік) та відмовити у стягненні всіх сум пені та штрафних санкцій, нарахованих понад один рік до дати звернення Позивача до суду.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу.
Сума стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою та надмірною порівняно зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
10.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначили, що беззаперечним є факт укладення між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 . оскільки за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №62087 від 15.03.2019 року в електронній формі та невиконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позики. У своєму відзиві Відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував, та не надає доказів, що заборгованість була погашена.
Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій.
Так, зміст пропозиції чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею, зокрема:
проставляння клієнтом чек-боксу "з умовами договору позики згоден";
підтвердження даних банківської картки;
натискання кнопки "Підтвердити заявку" ;
введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.
Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»
З наданої позивачем інформації, яка надсилалася останнім на адресу відповідача на виконання вимог оскаржуваного розпорядження, вбачається, що алгоритм отримання позики фізичною особою-клієнтом ТОВ «ФК «Гелексі» (https://cashinsky.ua) складається з наступних етапів:
проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»;
підтвердження даних банківської картки;
натискання кнопки «Підтвердити заявку»;
введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику. Правила розміщені на сайті товариства за посиланням: https://cashinsky.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
Отже послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз 'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.
При цьому, з наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов'язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден».
Заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягни згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами.
Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно- комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги».
Щодо перерахування Позивачем на рахунок Відповідача кредитних коштів.
Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами.
Слід зазначити, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.
Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.
Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів.
Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача.
У випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.
Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.
Поряд з тим, відповідач стверджує, що проведений платіж не пов'язаний із договором, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.
Щодо періоду нарахування процентів та комісії.
Згідно пункту 1.1 Договору, За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк:
1.1.1 сума позики 5000,0 гри. (надалі за текстом іменується - «сума позики» в усіх відмінках);
1.1.2 плата за користування позикою у вигляді:
1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01 % (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;
1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно пп. 1.1.1. Договору;
1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
2.1 Строк дії Договору - до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором.
У розділі «5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» наявний пункт 5.3 :
У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення
Відповідно до п. 4.3 Договору, Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позик Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.
Отже, Договором встановлено
Проценти за користування позикою - пункт 1.1.2.1.
Комісійна винагорода - пункт 1.1.2.2
Підвищену комісійну винагороду - пункт 5.3
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника "користування кредитом".
З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.
Із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою.
Отже, кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Відповідачем у встановлений договором строк не погашено.
Щодо строку позовної давності
Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави, (постанова ВС від 03.02.2022 № 758/10335/16-ц).
У відповідності до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392; Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
У відповідності до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час.
Строк позовної давності обраховується з 15.03.2019 року (дата укладання договору)
З 12 березня 2020 року до ЗО червня 2023 року він був зупинений на строк дії карантину
24.02.2022 р. зупинився на період дії воєнного стану, і був зупиненим до 04.09.2025 року.
До суду з позовом позивач звернувся 22.10.2025 року, тобто в межах строку позовної давності.
14 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що позивач неправомірно намагається застосувати ст. 82 ЦПК України (Визнання обставин) для уникнення свого обов'язку доказування.
Відповідач прямо заперечував факт укладення Договору в належній формі, зазначаючи: "Суду не надано до матеріалів позовної заяви жодних доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій, надсилання електронного повідомлення..., не надало суду доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 " Це є запереченням юридичного факту, а не його визнанням.
Відповідач прямо заперечував належність наданого Позивачем доказу отримання коштів, зазначаючи: "Відсутні докази перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів... наданий документ... не є належним і допустимим доказом факту вида чі позики."
Неможливість Відповідача довести негативні обставини (що не отримував кошти, що карта не його, що не підписував) не може бути підставою для автоматичного визнання позитивних обставин, на яких наполягає Позивач.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, тягар доказування лежить на Позивачеві. Саме ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» зобов'язане надати належні та допустимі докази (первинні облікові документи, а не довідку посередника) на підтвердження кожного елементу свого позову.
Недоведеність електронного правочину .
Позивачем не долучено до матеріалі справи будь яких даних стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вищезазначений договір, крім цього немає доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
Як зазначалось у Відзиві, не можливо перевірити існування особистого кабінету відповідача та будь-яку інформацію цієї компанії, через те, що офіційні адреси веб- сайтів, які вказані в Паспорті позики, не працюють.
На підтвердження порушення Позивачем вимог ч. 8 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо забезпечення постійного доступу до умов договору, Відповідач надає належні електронні докази (скріншоти):
1. Додаток № 1 (Скріншот недоступності): Фіксує, що станом на 16:05 13.11.2025 року за адресою fk_geleksi.emitents.net.ua відображалося повідомлення про недоступність сторінки. Це доводить, що Позивач не забезпечив постійного доступу до умов, що є підставою вважати договір неукладеним.
2. Додаток № 2, 3, 4 (Скріншоти конфлікту інформації 1,2,3): Фіксують, що станом на 16:04 13.11.2015р при переході за посиланням cashinsky.ua (яке вказане у Паспорті позики) відображалася помилка небезпечного підключення(Скріншот конфлікту інформації 1), при натисканні на строку перейти за цим посиланням, відбувалось перенаправления за схожою адресою cashinsky.com.ua о 16:04 13.11.2025 року (Скріншот конфлікту інформації 2) сторінка містила інформацію з різними назвами кредитних компаній. А при скролінгу даної сторінки о 16:05 13.11.2025 року, в самому низу була така інформація: "Cashinsky.com.ua не є кредитною організацією та не бере участі у процесі оформлення або видання кредитів..." (Скріншот конфлікту інформації 3).
Оскільки Позивач сам посилається на ці ресурси у Паспорті позики, таке публічне заперечення його ролі як кредитора створює прямий юридичний конфлікт та порушує право Відповідача на достовірну інформацію (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).
Таким чином, Позивач не довів, що Відповідачу було надано можливість ознайомитися з достовірними та чинними умовами правочину, що ставить під сумнів легітимність укладення Договору позики № 62087 від 15.03.2019 року.
Заперечення щодо неправомірності нарахувань (процентів, комісій,пені)
У Відповіді на відзив Позивач не надав пояснень з приводу розбіжностей суми позовних вимог та суми у додатку «Розрахунок заборгованості».
Згідно з додатком «Розрахунок заборгованості» з 15.03.2019 року по 30 липня 2025 року, наданий розрахунок до 10.08.2019 року.
Позивач надав два суперечливі документи; один (Розрахунок) обґрунтовує суму 27148,29 грн., а інший (Позовна заява) вимагає 25249,50 грн. Різниця становить 1898,79 грн. Наявність такої суперечності демонструє відсутність належного фінансового обліку та ставить під сумнів достовірність наданого Розрахунку заборгованості як належного доказу.
Також Позивач у своїй Відповіді на відзив посилається на практику Верховного Суду (зокрема, справа №910/4518/16) щодо можливості нарахування процентів після закінчення строку договору як міри відповідальності за неправомірне користування чужими коштами (ст. 625 ЦК України).
Відповідач вважає, що це посилання є необґрунтованим, оскільки:
Ст. 625 ЦК України стосується нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення. Нараховані Позивачем комісії та проценти (які він нарахував у величезних розмірах - див. Розрахунок заборгованості) є платою за користування або штрафними санкціями (неустойкою), але не спеціальними процентами за ст. 625 ЦК.
Незалежно від того, як Позивач кваліфікує ці нарахування (як плату чи як міру відповідальності), вони підпадають під обмеження, встановлені законодавством:
Порушення ЗУ «Про споживче кредитування»: Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та Законів України про боротьбу з COVID-19 та воєнний стан, забороняється нарахування та стягнення штрафів, комісій та пені у ці періоди.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені, комісій) застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік. З Розрахунку заборгованості вбачається, що 20 175,00 грн складають лише прострочені комісії. Ця сума нарахована за період, який значно перевищує один рік.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 15 березня 2019 року між ТОВ "ФК «Гелексі" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №62087.
Сума позики становить: 5000,00грн. (п. 1.1.1), проценти: 0,01% в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1), комісія: 1,5% в день від початкового розміру позики (1.1.2.2). Нарахування процентів та комісії здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.3 та 1.1.4). Строк повернення позики: 13.04.2019 (п. 1.1.5). Строк дії договору: до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 2.).
Згідно п. 3.4.1 Договору позичальник зобов'язаний не пізніше дати, вказаної в п. 1.1.5 Договору повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим договором та додатками до нього.
Згідно п. 5.3 Договору у випадку прострочення термін платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення.
Згідно п. 5.4 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 27970665.
Згідно Графіку платежів до Договору позики № 62087 від 15.03.2019 сума позики 5000,00грн., проценти за користування позикою: 14,50 грн., комісійна винагорода за користування позикою: 2175 грн., пеня: 0, термін платежу: 13.04.2019, заборгованість за договором позики: 7189,50 грн.
Згідно паспорту позики тип кредиту: позика, сума/ліміт кредиту: 5000,00грн., строк кредитування: до 13.04.2019, мета отримання кредиту: на споживчі потреби, процентна ставка: 0,01% в день від залишку позики (3,65% річних), 1,50% в день від початкової сум позики (547,50% вдень), тип процентної ставки: фіксована, сума позики: 5000,00грн., проценти за користування позикою: 14,50 грн., комісійна винагорода за позикою: 2175 грн., термін платежу: 13.04.2019, заборгованість за договором позики: 7189,50 грн., реальна річна процентна ставка: 551,15 відсотків річних, порядок повернення позики: одноразово 7189,50 грн. до 13.04.2019. Паспорт містить відмітку про його підпис споживачем ОСОБА_1 , 27970665.
Згідно Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу коштів від 04.08.2017 його сторонами є ТОВ «ФК «Елаєнс» (фінансова компанія) та ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт) фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу «переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «VISA» та «MASTERCARD», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
Згідно повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» № 62087 від 01.09.2025, адресованого ТОВ «ФК «Гелексі», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі: 1116099868, номер операції: 137092173, дата проведення платежу: 15.03.2019, сума платежу: 5000,00грн., банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Договір позики, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд взяв до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.
За таких обставин доводи відповідачки про не підписання нею договору позики суд відхиляє з огляду на вищевикладене.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вказаним Договором позики позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти та комісію.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
ОСОБА_1 усунулася від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками та комісією.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно розрахунку заборгованості з 15 березня 2019 року по 30.07.2025 за договором позики № 62087 від 15.03.2019 укладеним з ОСОБА_1 , вказаний розрахунок проведено за період з 15.03.2019 по 10.08.2019, вказано що нарахування за позикою зупиняються на 121 день прострочення у відповідності до вимог облікової політики ТОВ «ФК «Гелексі». Станом на 10.08.2019 всього нараховано: 27148,29 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за позикою, 20249,50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, 585,39 грн - сума пені за тілом, 5,23 грн - сума пені за %, 1308,17 грн - сума пені за комісіями.
Як убачається з позову позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 25249,50 грн, тобто заборгованість за позикою та заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
На час закінчення строку кредитування (13.04.2019) розмір заборгованості за договором позики № 62087 від 15.03.2019 склав 7189,50 грн, яка складається з: 5 000 грн 00 коп. - тіла кредиту; 14,50 грн - процентів за користування позикою, 2175 грн - комісійної винагороди за користування позикою.
Суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7189,50 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками та комісією на суму 18060 грн суд зазначає таке.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Відповідно Договору позики № 62087 від 15.03.2019, строк повернення позики (термін платежу): 13.04.2019, плата за користування позикою складається з процентів у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики та комісії у розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики.
Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Згідно п. 3.2.3 Договору позики позичальник має право продовжити строк договору (не більше 3 разів поспіль).
Проте, надані матеріали не свідчать, що позичальник після завершення строку повернення позики вчиняла відповідні дії для його продовження.
Позивачем жодним чином не обґрунтовано підстав нарахування плати за користування позикою після закінчення строку повернення позики.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки строк дії договору позики, укладеного сторонами 15.03.2019 визначено у 29 днів (дата повернення 13.04.2019) та не було продовжено, так як відповідні докази у матеріалах справи відсутні, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього договору позики. В межах строку дії договору, тобто до 13.04.2019 відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві позику і сплачувати плату за користування позикою згідно Графіку платежів. Починаючи з 13.04.2019 відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами.
Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи викладене суд вважає, що у цьому випадку до стягнення підлягає плата за користування позикою у межах строку дії Договору позики, яка була узгоджена сторонами на час його підписання та вказана у графіку платежів, що складається з процентів за користування позикою у розмірі 14,50 грн. та комісійної винагороди за користування позикою у розмірі 2175 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково у суму 7189,50 грн., узгоджену сторонами під час укладення договору позики.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи позовні вимоги позивача задоволені частково на 28,47% , таким чином з відповідачки на користь позивача належить стягнути 689,70 грн витрат по сплаті судового збору та 1423,50 грн витрат на правничу допомогу, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 62087 в розмірі 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 70 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», місцезнаходження: м. Київ, вул.В'ячеслава Липинського, буд.10/1, код ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 25 листопада 2025 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова