Справа № 539/4457/25
Провадження № 2/539/1952/2025
25 листопада 2025 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Шрейтер С.О.
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 17.01.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2539205966/211808 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді який підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх
дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в
гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000.00 гривень; дата надання кредиту: 17.01.2020 року; строк кредиту :30 днів; відсоткова ставка 1,85% на добу.
Згідно виписки з особового рахунку за вищевказаним кредитним договором, станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості становить 17025,00 грн., і складається з:простроченої заборгованость за сумою кредиту в розмірі 5000.00 грн та
простроченої заборгованость за процентами в розмірі 12025 грн.
Позивач також вказує, що 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов
якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату
належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі
право вимоги за кредитним договором 2539205966/211808 від 17.01.2020 укладеним з
ОСОБА_2
03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до
умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за
кредитним договором 2539205966/211808 від 17.01.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ
КОЛЛЕКШН» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідачки.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість у розмірі 17025,00 грн. за кредитним договором та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Розгляд справи провести без участі представника позивача, в разі неявки відповідачки ухвалити заочне рішення.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову. Так, відповідачка заперечує факт укладання кредитного договору та не визнає факт отримання коштів. Вказує на неспівмірність нарахованих процентів.
В судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 17.01.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_2 було укладено договір № 2539205966/211808 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора R19326 (а.с.18-21).
Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 вищевказаного договору, кредит надається строком на 30 днів Строк дії договору 30 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання клієнтом свої зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно п. 1.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На підтвердження виконання товариством п. 1.4 Кредитного договору, позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», відповідно до якої 17.01.2020 на картковий рахунок Відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів (а.с.30-31).
31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов
якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.22-25)
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021, який є додатком до цього договору факторингу, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором № 2539205966/211808 від 17.01.2020 (а.с.12).
03.06.2021 між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ
КОЛЛЕКШН» було укладено договір факторингу № 1-03/06/2021 відповідно до умов
якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив до ТОВ «ФК ДЕБТ
КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, зокрема, і до ОСОБА_2 за договором № 2539205966/211808 від 17.01.2020 (а.с.11, 14-15)
Згідно виписки з особового рахунку, за період з 17.01.2020-26.05.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 17 025,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 5 000,00 грн. та простроченої заборгованості за відсотками 12 025,00 грн. (а.с.10)
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Ураховуючи наведене, кредитний договір між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачкою укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Враховуючи, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за договором кредиту такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, який заперечує факт укладання кредитного договору та не визнає факт отримання коштів спростовуються наведеними у справі доказами.
Разом із тим, вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню частково.
В постанові ВП Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що конструкція кредитного договору вказує на те, що у спірних правовідносинах сторони погодили строк кредитування - 30 днів, після яких у первісного кредитодавця з'явилося право вимагати повернення кредиту разом із процентами.
Відтак, заборгованість за відсотками повинна бути нарахована в межах строку дії договору, в розмірі 55,5 % (1,85 х 30) що складає 2 775 грн. (5 000 грн. х 55.5%), що і зазначено у додатку №1 до договору (а.с.21).
У випадку неналежного виконання грошового зобов'язання після тридцяти денного строку на який надано кредит позивач не позбавлений можливості захистити своє право в порядку ст.625 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 106 грн 26 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за договором № 2539205966/211808 про надання фінансового кредиту від 17.01.2020 у розмірі 7 775 (сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 5 000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами 2 775,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 106 грн. 26 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ««ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення 1008.
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М. Даценко