Справа № 538/861/24
Провадження № 2/538/322/25
17 листопада 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, -
Представник позивача акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» адвокат Павленко С.В. звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 56930,41 грн за кредитним договором № 122/10884DCLRG2PT від 04.10.2016 року, який був укладений між публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивує тим, що на виконання умов договору банк видав позичальнику кредит у розмірі 23571,41 грн, в свою чергу ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених кредитним договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Звернувшись до Миргородської державної нотаріальної контори із претензією-вимогою, 15.11.2023 року банк отримав відповідь від приватного нотаріуса Жук Т.П., що спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину, проте в даній відповіді не було жодної інформації про спадкоємців. 16.01.2024 року представником банку було зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. З витягу представник АТ «КРЕДОБАНК» дізнався, що видавалося свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер № 717 , видане 12.10.2022 р., ОСОБА_1 .
Договірні зобов'язання за кредитним договором не є нерозривно пов'язаними з особою ОСОБА_2 , оскільки можуть бути виконані її спадкоємицею ОСОБА_1 . Згідно ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. 29.01.2024 року банк звертався до відповідача із претензією-вимогою про досудове врегулювання спору, однак, вимоги кредитора залишились не виконаними, так як 21.02.2024 року претензія-вимога до спадкоємців була повернута відправнику, причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань виникла сума боргу в розмірі 56930,41 гривень, що складається з 21606,41 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 32640,00 грн - сума заборгованості за комісіями; 2684,00 грн - відшкодування судових витрат за кредитним договором.
Представник позивача просить стягнути з відповідача суму боргу, яку остання у добровільному порядку не бажає сплатити.
19 вересня 2024 року Лохвицьким районним судом Полтавської області було винесено заочне рішення по справі.
18 жовтня 2024 року представник відповідача Сидоренко І.О. звернулась з заявою про перегляд заочного рішення, відповідно до якої зазначила, що ОСОБА_1 , як відповідач по справі не була обізнана про розгляд даної справи та прийняттям судом спірного заочного рішення.
20 листопада 2024 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області прийнято заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення по справі - до розгляду та призначено судове засідання на 03.12.2024 року на 15:40 год.
16 січня 2025 року, відповідно до ухвали Лохвицького районного суду було задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.09.2024 року по цивільній справі за позовною заявою АТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитором спадкодавця. Заочне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.09.2025 року скасовано, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 26.03.2025 року.
27 січня 2025 року представником відповідача ОСОБА_4 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, оскільки вважає, що заявлені до неї вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема матеріали справи не містять доказів виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором № 122/10884DCLRG2PT від 04.10.2016 року, з огляду на що факт укладання даного договору позивачем не підтверджено. Окрім того, матеріали справи не містять також належних та допустимих доказів наявності та розміру заборгованості за спірним кредитним договором станом на момент звернення позивача до суду, а також сам кредитний договір, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення заборгованості, містить положення, які, з огляду на вимоги законодавства та правових позицій Верховного Суду, є нікчемними.
07 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_5 надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та помилковим.
20 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 надала заперечення (відповідь на відзив). Відповідач не погоджується з аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив, вважає, що наведені у ньому твердження не спростовують аргументи відповідача, викладені у відзиві, про те, що заявлені до ОСОБА_1 вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на що заявлені АТ «КРЕДОБАНК» позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також вказує, що відповідно до змісту кредитного договору № 122/10884DCLRG2PT від 04.10.2016 року особові рахунки різняться від тих, що вказані в кредитному договорі та виписки, що подана до позовної заяви. Окрім того, позивачем не надано доказів наявності в спадкодавця ОСОБА_2 відкритих рахунків в АТ «КРЕДОБАНК». Відповідач також зазначив, що сплив термін позовної давності по щомісячним платежам за період нарахування з 04.10.2016 р. по 17.02.2017 року, отже ОСОБА_1 вважає, що за період з 04.10.2016 р. по 17.02.2017 року мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності.
10 березня 2025 року представник АТ «КРЕДОБАНК» Павленко С.В. надав суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що АТ «КРЕДОБАНК», як новий кредитор надав виписку по особовим рахункам ОСОБА_2 щодо кредитного договору № 122/10884DCLRG2PT з іншим особовим рахунком. Згідно договору про відступлення права вимоги рахунок позичальника в ПАТ «Платинум Банк» був закритий, а замість закритого до позичальника був прикріплений новий для упорядкування ведення банківського обліку клієнтів у АТ «КРЕДОБАНК».
08 вересня 2025 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача Сидоренко І.О. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Так, ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 04.10.2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір з грейс періодами (рахунок) № 122/1088DCLRG2PT (а.с.20).
04.08.2017 року між ПАТ «Платинум Банк» та ПАТ «КРЕДОБАНК» було укладено Договір про відступлення прав вимоги (а.с.27-28), з моменту його укладення та відповідно до витягу із Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги ПАТ "Кредобанк" набув права вимоги до позичальника, зокрема до ОСОБА_2 (а.с.29).
Представник АТ «Кредобанк» звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , але ухвалою від 21.09.2023 року було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з смертю відповідача справа №538/1790/23 (а.с.30).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 120 від 11.10.2021 року (а.с. 77).
02.10.2023 року представник позивача направив до Миргородської державної нотаріальної контори претензію-вимогу та 12.10.2023 року отримали відповідь № 398/01-16 від 12.10.2023 року, що претензія-вимога АТ «КРЕДОБАНК» отримана та передана за належністю приватному нотаріусу Миргородського районного нотаріального округу Жук Т.П.
15.11.2023 року банк отримав відповідь від приватного нотаріуса Жук Т.П., що спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину, проте в даній відповіді не було жодної інформації про спадкоємців.
16.01.2024 року представником банку було зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. З витягу представник АТ «КРЕДОБАНК» дізнався, що видавалося свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер № 717 , видане 12.10.2022 р., ОСОБА_1
29.01.2024 року банк звертався до відповідача із претензією-вимогою про досудове врегулювання спору, однак, вимоги кредитора залишились не виконаними, так як 21.02.2024 року претензія-вимога до спадкоємців була повернута відправнику, причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання.
Також судом встановлено, що з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулися донька померлої ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи №256/2021, заведеної приватним нотаріусом Миргородського нотаріального округу Жук Т.П.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.
У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей1281,1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Поряд з цим, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності спадкового майна та його вартості, одержаного відповідачами у спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
Згідно із п. 1 Кредитного договору № 122/10884DCLRG2PT від 04.10.2016 року, банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання та обслуговування кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним Договором у повному обсязі.
Відповідно до п. 1.2. а) Кредитного договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі 23571,41 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня 41 копійка) до 18.04.2020 р. на наступні цілі: на поточні потреби Позичальника.
Відповідно до п. 1.2. в) Кредитного договору, фіксована процентна ставка за користування кредитом - 0,0001% річних; Відповідно до п. 1.2. в) Кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту 990,00 грн. . Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, для видачі та погашення Кредиту банк відкриває Позичальнику рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, позичальник зобов'язується використовувати Кредит відповідно до його цільового призначення.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредит надається Банком Позичальнику шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2 , банк ПАТ «ПТБ» код банку: 380388».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Умови кредитного договору № 122/10884DCLRG2PT, а саме процитовані вище п. 1.2 і п. 2.1 відповідають вказаним приписам законодавства. В даному випадку матеріали справи № 538/861/24 не містять жодних доказів перерахування грошових коштів в сумі 23 571,41 грн. на поточний рахунок ОСОБА_2 (відповідно до п. 2.1. договору - поточний рахунок № НОМЕР_2 , банк ПАТ «ПТБ» код банку: 380388). Зокрема, не надано виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру платіжного доручення тощо, в яких би зазначалося про перерахування коштів в сумі 23571,41 грн., з огляду на що твердження позивача про укладення кредитного договору є припущенням, що не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
Позивачем не надані належні докази, а саме первинні документи, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та за якими можливо встановити факт дійсного перерахування та отримання коштів відповідачем, а також впевнитись в дійсній сумі заборгованості. Відповідно до змісту кредитного договору № 122/10884DCLRG2PT, він був підписаний сторонами 04.10.2016 року, проте, до позовної заяви додано виписки АТ «Кредобанк» по особовим рахункам (відмінним від тих, що вказані в кредитному договорі № 122/10884DCLRG2PT ) з 07.08.2017 по 06.03.2024.
В частині ч. 1 ст.517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Пунктом 5 Договору про відступлення прав вимоги від 04.08.2017 року, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» (за текстом договору - Банк) та ПАТ «КРЕДОБАНК» (Новий кредитор), копія якого додана до позовної заяви, закріплено умову про те, що наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги до Боржників, передбачаються банком новому кредитору за відповідним актом протягом шістдесяти робочих днів з моменту укладення цього договору. Оскільки первинні документи повинні бути у нового кредитора - позивача по справі, але вони ним не надані до позову, суд вважає, що заявлені до відповідача позовні вимоги не обґрунтовані.
З приводу доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором кредиту 122/10884DCLRG2PT від 04.10.2016, варто зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості здійснений під час складання позову, а не під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення із зазначенням всіх реквізитів первинних фінансових документів, визначених Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Більше того, з наданого позивачем розрахунку взагалі неможливо встановити ким саме він був складений, оскільки не містить ані посади, ані прізвища фахівця, та/або печатки банку.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У постанові від 14.06.2018 у справі № 364/737/17 Верховний Суд вказав на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Отже, за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо.
Окрім того, судом встановлено, що представник АТ «КРЕДОБАНК» 9 вересня 2023 року звертався з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 21 вересня 2023 року ухвалою Лохвицьким районним судом Полтавської області було відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто позивач був обізнаний про смерть ОСОБА_2 ще з вересня 2023 року, але направив позовну заяву про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця до ОСОБА_1 лише 08 травня 2025 року.
Крім того, частиною другою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Частиною четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Оскільки позивача не звернувся до суду в строки, встановлені частиною другою статті 1281 ЦК України, позивач, як кредитор спадкодавця , враховуючи вимоги частини четвертої статті 1281 ЦК України, позбавився права вимоги до ОСОБА_1 .
Суд враховує, що положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Таким чином, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності. Тому суд вважає необхідним відмовити у позові АТ «КРЕДОБАНК» не за спливом строку позовної давності, а за недоведеністю, безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.
Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов'язання сплатити визначених позовом коштів саме відповідачем, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Вирішуючи спір на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, на підставі поданих сторонами доказів, суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених судом письмових доказах, не узгоджуються із чинним законодавством України, позивач всупереч вимогам ст.ст.12,13,81 ЦПК України, не довів позовні вимоги належними і допустимими доказами, тому достатніх правових і фактичних підстав для задоволення позову суд не вбачає, а відтак позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з підстав недоведеності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ч. 6 ст. 259, ч. 6 ст. 268 ЦПК України, суд -
У позові Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Бондарь