Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2709/25
Провадження № 2/553/1325/2025
Іменем України
24.11.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря Долгової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/2709/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.09.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 30.09.2024-100002209. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30.09.2024 р. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 16.02.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 800 грн. 00 коп. Відповідно до Договору від 30.09.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 4000 грн. ОСОБА_1 30.09.2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 4000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 12 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». На основі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 10 800 грн., сплачений позивачем 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 04.09.2025 року справу прийнято до провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові просить розглядати справу у їх відсутність та зазначає, що не заперечує проти заочного розгляду справи та задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, не попередивши суд про причини своєї неявки, хоча про день і час розгляду справи був повідомленим належним чином, повісткою, заяви про відкладення розгляду справи, відзив не надав.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.09.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 30.09.2024-100002209.
ОСОБА_1 30.09.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4000 грн., а отже акцептовано умови Договору.Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання.
ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 30.09.2024-100002209 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Відповідно до п.4.1 договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, повернення процентів в день повернення кредиту, або в останній день строку на який кредит пролонгований.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до довідки-розрахунку утворилась заборгованість у загальному розмірі 12 000 грн., з яких: 4000,00 грн. основний борг; 5200,00 грн. - проценти; 800,00 грн. - комісія; 2000,00 грн. - неустойка.
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5 - 7 статті 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, наявні в матеріалах справи письмовий доказ, довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 30.09.2024-100002209 від 30.09.2024 року, є належним та допустимим доказом наявносі суми заборгованості у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Надана довідка-розрахунок відповідачем не спростована.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти та зобов'язався повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти, комісію у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення в повному обсязі грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту, відсотків та комісії матеріали справи не містять.
Щодо нархування неустойки в розмірі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18 «Прикінчеві та перехідні положення» ЦК України, встановлено у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на що, нарахована позивачем неустойка в розмірі 2000,00 грн. стягненню не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на загальну суму 10 000 грн., з яких 4000,00 грн. основний борг; 5200,00 грн. - проценти; 800,00 грн. - комісія.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи факт часткового задоволення судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 2018,67 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 30.09.2024-100002209 від 30.09.2024 року у загальному розмірі 10 000,00 грн. ( десять тисяч грн.) та судовий збір у розмірі 2018,67 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна