Справа №534/48/25
Провадження №1-кп/534/7/25
20 листопада 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представників цивільного відповідача: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представника потерпілої сторони ОСОБА_16 , представника власника майна ОСОБА_17 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду письмове клопотання (з уточненнями і доповненнями) представника власника майна - голови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_18 про скасування арешту на майно, заявленого у кримінальному провадженні за № 12024000000001868 внесеного 11.09.2024 в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 4 ст. 240 КК України (в редакції 01.01.2015), ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції 01.01.2015), ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції 28.04.2020), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції 28.04.2020),
1. У судовому засіданні 18.11.2025 за відсутності заперечень учасників судового провадження та представника власника майна ОСОБА_17 поставлено на розгляд клопотання про скасування арешту на майно (а.с. 116, т. 5) з уточненнями до клопотання (а.с. 128-132, т. 6) та доповненнями № 2 до цього клопотання № 03-37/2804 від 18.11.2025.
2. Представник власника майна ОСОБА_17 вищевказане клопотання з уточненнями і доповненнями підтримав, просив задовольнити. Також надав суду пояснення, за змістом яких, на його думку, відпала необхідність у арешті майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2023 у справі № 757/44996/23-к, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 15.04.2024. Вказав на те, що відбувається порушення справедливого балансу між приватними і державними інтересам; лише 5 земельних ділянок становило інтерес для слідства; арешт накладений на майно, яке належить особам, які не є учасниками кримінального провадження, тощо. У письмових доводах представник власника майна головним чином вказав на те, що обвинувальний акт вже було скеровано до суду, то усі слідчі дії на досудовому розслідуванні вже були виконані, досудове розслідування завершено. Ризиків, які могли б наступити у випадку невжиття заходів щодо арешту майна (його пошкодження, знищення, приховування тощо), немає, а тому є усі достатні підстави вважати, що підстава у застосуванні арешту (продовження дії на стадії судового розгляду) вже повністю відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу. Вирішення питання про накладення (скасування) арешту має виходити із того, що таке обмеження права власності (а особливо майна третіх осіб) є виправданим та співрозмірним завданням кримінального провадження, а встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження чітко (реально) вимагають вжиття такого заходу забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Звернено увагу суду, що така мета арешту, як відшкодування шкоди, за рахунок земельних ділянок територіальної громади суперечить положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та є підривом матеріальної основи місцевого самоврядування, що у свою чергу негативно впливає на економічну незалежність та безпеку міста.
Окрім того, також звертали увагу суду, що міська рада відповідно до положень КПК України є третьою особою, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.
Жодна з перелічених у ч. 4 ст. 170 КПК України обставин не зазначена в Ухвалі, вказане свідчить про недоведеність прокурором підстав для спеціальної конфіскації земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, а тому накладення арешту на таку земельну ділянку суперечить положенням Цивільного кодексу України та є незаконним втручанням у право власності територіальної громади міста.
По-друге, щодо безпідставності такої мети накладення арешту, як забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Натомість, в Ухвалі відсутнє посилання на будь-які докази, що Горішньоплавнівською міською радою були вжиті дії, вказані у ч. 1 ст. 170 КПК України.
Як вже зазначалося, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Зі змісту Ухвали вбачається, що єдиною обставиною, яка слугувала накладенню арешту це є наявність постанови про визнання арештованого майна речовим доказом.
Однак, звернуто увагу суду, що сама по собі наявність лише однієї постанови про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні не є беззаперечним доказом. Застосовуючи арешт майна, судом не обґрунтовано та не конкретизовано підстав вважати, що земельна ділянка відповідає критеріям речових доказів.
Враховуючи вищезазначене, вважають, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на вказане майно, а тому накладення арешту на земельну ділянку територіальної громади міста є незаконним та підлягає скасуванню.
Крім того, звернули увагу суду на ту, обставину, що за інкримунованими статтями (ч.4 ст. 240, ч.2 ст. №364-1 ККУ) об'єктами злочину є надра та службові повноваження, а не безпосередньо сама земля.
Також викладено припущення що, у даному кримінальному провадженні прокурор взагалі не ставить під сумнів факт передачі міською радою земельних ділянок у користування (оренду) ПРАТ «Полтавський ГЗК». До того ж арешт було накладено на абсолютно усі земельні ділянки, передані в оренду, тобто без будь-якого обґрунтування і доведення того, що видобуток нефракційного відсіву здійснювався підприємством на кожній ділянці, на яку накладався арешт.
Отже, враховуючи вище наведене, накладений на орендовані земельні ділянки арешт не відповідає зазначеного принципу справедливого балансу та порушує статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В даному випадку обмеження права власності не є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на сьогоднішній день не вимагають вжиття такого методу державного регулювання як арешт на майно, яке належить третій особі, тощо.
Первинне клопотання уточнено представником власника майна в частині виключення з переліку 2-х земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322484800:05:000:0072, 5322484801:01:002:0060 (зворот а.с. 128, т. 6).
3. Прокурор подав до суду письмові заперечення на клопотання про скасування арешту на майно від 29.09.2025 № 11446/25-вх, яких підтримав у судовому засіданні, надав пояснення, за змістом які аналогічні до доводів заперечення.
Так, за доводами прокурора ухвалою слідчого судді Печерського р/с м. Києва від 09.10.2023 у справі № 757/44996/23-к за результатами розгляду клопотання прокурора накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження нерухомим майном, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та перебуває в оренді останнього, зокрема на земельні ділянки орендодавцем та власником якої є Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388291). Вищевказаною ухвалою слідчого судді враховано інтереси власника та користувача та дозволено ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» користуватися арештованими земельними ділянками, що належать Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області.
Вивченням змісту клопотання про скасування арешту на земельні ділянки, Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області, які перебувають в оренді ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» встановлено, що останнє не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Встановлені та зафіксовані під час проведення обшуку та слідчого експерименту фактичні дані є фундаментальними для доведення вини обвинувачених у кримінальному провадженні, оскільки містять відомості щодо: місця, часу, способу, засобів, знаряддя та інше, які використовувалась для вчинення кримінальних правопорушень які доводяться у цьому кримінальному провадженні.
Тому, збереження обстановки на місці вчинення злочинів на якій зафіксовано незаконне видобування корисних копалин із подальшою легалізацією майна отриманого злочинним шляхом, є необхідним для доведення вини обвинувачених в судовому порядку.
Земельні ділянки, на які накладено арешт відповідно до постанови слідчого від 04.10.2023 про визнання речовими доказами являються речовими доказами у кримінальному провадженні. Зазначена постанова є обґрунтованою та вмотивованою - оскільки підтверджується встановленими фактичними даними, законною - оскільки винесення службовою особою в межах наданих повноважень та необхідною - оскільки спрямована на виконання завдань кримінального провадження.
Більш того питання обґрунтованості постанови слідчого вже було предметом розгляду слідчого судді Печерського районного суду міста Києва при накладенні арешту на майно та під час розгляду апеляційної скарги ПрАТ «Полтавський ГЗК» на вказану ухвалу суду Київським апеляційним судом.
Відтак, застосований ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2023 № 757/44996/23-к, є виключним та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, який спрямований, зокрема, на збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Оскільки матеріальні об'єкти, які постановою слідчого від 04.10.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні ще не досліджено судом безпосередньо, ухвала слідчого судді від 09.10.2023 № 757/44996/23-к не втратила свою актуальність і на даний час, та є необхідним засобом забезпечення кримінального провадження спрямовану на забезпечення його ефективності.
Відсутність процедурних порушення в накладенні, дотримання принципу пропорційності, необхідності, законності, розумності, справедливості, обґрунтованості при винесенні ухвали від 09.10.2023 № 757/44996/23-к перевірено Київським апеляційним судом, рішенням якого від 15.04.2024 вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін, а апеляційну скаргу представника ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» без задоволення.
Так, колегією Київського апеляційного суду в своїй ухвалі від 15.04.2024 (справа № 757/44996/23-к) констатовано, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, при накладенні арешту на майно (при винесенні ухвали від 09.10.2023 № 757/44996/23-к), прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на все перелічене у клопотанні прокурора майно, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191282), а також яке перебуває в оренді.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, про обґрунтовану потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п. п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження вищевказаного майна як речового доказу у кримінальному провадженні, забезпечення спеціальної конфіскації, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження нерухомим майном, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191282), а також яке перебуває в оренді, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на все майно, перелічене у клопотанні прокурора, із забороною відчуження та розпорядження нерухомим майном, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191282), а також яке перебуває в оренді, діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, а тому доводи автора апеляції про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім цього, зі змісту клопотання про скасування арешту майна поданого Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області акцентовано увагу на той факт, що за інкримінованими статтями ч. 4 ст. 40, ч. 2 ст. 364-1 КК України об'єктами злочину є надра та службові повноваження. В той же час, чомусь поза увагою міської ради залишено той факт, що обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висунуто також за ч. 3 ст. 209 КК України (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та іншими невстановленими під час досудового розслідування особами (досудове розслідування щодо яких здійснюється в окремому кримінальному провадженні) реалізував в адресу контрагентів-покупців незаконно видобуті на земельних ділянках, що на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та перебуває в оренді останнього, зокрема на земельні ділянки орендодавцем та власником якої є Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області корисні копалини загальнодержавного значення у вигляді щебню загальною масою 390 482,177 тонни на суму 27 298 878,76 грн., порожньої породи загальною масою 322 916 тонн на суму 4 180 345,08 грн та відсіву нефракційного (щебінь з відходів сухої магнітної сепарації) загальною масою 172 222 тонни на суму 2 075 330,40 грн, всього на загальну суму 33 554 554, 24 грн з ПДВ, яка перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим вчинив правочин з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Відтак, арештовані земельні ділянки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, оскільки на останніх здійснювалося видобування залізистих кварцитів ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», розташовані виробничі потужності, де здійснюється дроблення та збагачення залізистих кварцитів, їх сушка, класифікація (сортування), складські примішення, будівлі, споруди, у яких зберігаються мінеральна сировина (відходи видобутку, збагачення та переробки), в тому числі відходи сухої магнітної сепарації отриманих в результаті дроблення та збагачення залізистих кварцитів в якості щебеневої сировини (СМС), зокрема на арештованих земельних ділянках.
Відповідно до положень ст. ст. 7, 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У свою чергу скасування застосованого ухвалою слідчого судді від 09.10.2023 № 757/44996/23-к заходу забезпечення призведе до пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, речових доказів, що унеможливить їх використання при доведенні вини обвинувачених у встановленому законом порядку та може негативно вплинути на кримінальне провадження.
В той же час, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду враховано інтереси ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», як користувача та власника арештованих земельних ділянок, та дозволено ПрАТ «Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат» користуватися арештованими земельними ділянками, що належать зокрема Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області.
У свою чергу, відповідно до інформації наданої ПрАТ «Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат» останнє сплачує земельний податок за користування арештованими земельними ділянками.
У підсумку прокурор просив суд відмовити в задоволенні клопотання Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, поданого ОСОБА_18 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2023 у справі № 757/44996/23-к.
3. Представник потерпілої юридичної особи «Державна служба геології та надр України» підтримав думку прокурора.
Представник цивільного відповідача «ПГЗК» підтримав позицію представника власника майна ОСОБА_17 , надав пояснення.
Захисники також підтримали позицію представника власника майна, надавши стислі пояснення.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з позицією представника власника майна та повідомив суду, що на деяких арештованих земельних ділянках розміщені певні цехи, які не працюють через захід забезпечення кримінального провадження.
Інші обвинувачені підтримали позицію власника майна.
Захисник ОСОБА_12 надала суду пояснення, які за змістом взаємоузгоджуються з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримуючи клопотання представника власника майна, які зводилися до незгоди з арештом земельних ділянок, які належать на праві власності ПрАТ «ПГЗК»: 5310200000:50:030:0274 та 5310200000:50:030:0275. Земельна ділянка 5310200000:50:030:0267 - є предметом уточненого клопотання Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області. У цій частині щодо земельної ділянки суд не бере до уваги і не ухвалюватиме рішення, оскільки це нерухоме майно не стосується предмету клопотання представника власника майна.
4. Суд, розглянувши клопотання представника власника майна, заслухавши думку інших учасників судового провадження дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частина друга цієї статті передбачає, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 вказаної статті Основного Закону України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13 КУ).
За приписами ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до частини 2 цієї статті Основного Закону України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
До нерухомих речей належить в тому числі земельні ділянки (ч. 1 ст. 181 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, за ч. 4 цієї статті КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Суд наголошує на тому, що Постановою верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.
Конвенцією, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст.1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
Відповідно до ст.ст.2, 28 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Таким чином, необхідність часткового скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами, як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (п.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №352/1802/18).
Суд також враховує, що обґрунтованість арешту вищевказаного майна - земельних ділянок Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області -установлена ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2023 та у справі № 757/44996/23-к та залишено без змін Київським апеляційним судом 15.04.2024.
Суд не погоджується з доводами представника власника майна, що земельні ділянки, належні Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області, перелік яких зазначено у клопотанні, визнані речовими доказами постановою слідчого, не зберегли сліди кримінального провадження, або не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ст. 98 КПК України), оскільки про такі сліди, відомості по кожній земельній ділянці суду не повідомлено з урахуванням заперечень прокурора (судом надано достатньо часу для ознайомлення із запереченнями прокурора і підготовки до надання в них пояснень) на клопотання представника власника майна.
З огляду на викладене у суду відсутні достатні підстави вважати, що потреба арешту земельних ділянок, перелік яких викладений у прохальній частині клопотання про скасування арешту на майно з урахування уточнення і доповнення, - відпала.
Керуючись, ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, суд -
У задоволенні письмового клопотання (з уточненнями і доповненнями) представника власника майна - голови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_18 про скасування арешту на майно, заявленого у кримінальному провадженні за № 12024000000001868 внесеного 11.09.2024 в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 4 ст. 240 КК України (в редакції 01.01.2015), ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції 01.01.2015), ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції 28.04.2020), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції 28.04.2020) - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_19
Повний текст ухвали проголошено 25.11.2025 року о 15 год. 50 хв.