Справа № 536/2024/25
Провадження № 2/533/475/25
(ЗАОЧНЕ)
25 листопада 2025 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27 серпня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:
- призначити справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін;
- розглянути клопотання про витребування доказів та витребувати від АТ «Ощадбанк» інформацію: чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; надати виписку з карткового рахунку про рух коштів відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 16.08.2024 по 21.08.2024 з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 16.08.2024 по 21.08.2024; надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 17147 від 16.08.2024 станом на 20.08.2025 у розмірі 32375,00 грн, яка складається зі: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 16.08.2024 по 16.08.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547 % річних) та графіку платежів;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» судові витрати, що складаються зі судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 серпня 2025 року цивільну справу було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області (а.с. 66).
18 вересня 2025 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.09.2025 справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 69).
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25 листопада 2025 року (а.с. 70-74).
Цією ж ухвалою клопотання позивача задоволено та витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію.
30 вересня 2025 року на адресу суду від АТ «Ощадбанк» надійшла витребувана судом інформація (а.с. 80-83).
У судове засідання 25.11.2025 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явився. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 90).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 25.11.2025 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88), причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року вирішено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 1-11)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17147.
Відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 365 днів (до 16.08.2025) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5 % річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті у мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У зв'язку порушеннями зобов'язань заборгованість відповідача за кредитним договором становить:
- 5000,00 грн - заборгованість за кредитом;
- 27375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 16.08.2024 по 16.08.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5 % річних) та графіку платежів.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15, 16, 205, 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 629, 634, 639, 653, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, статті 4, 13, 19, 27, 84, 89, 263, 274, 376 ЦПК України, статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1,4 Закону України «Про платіжні послуги», статті 1, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», правові висновки Верховного Суду України у справі № 925/1265/16 (постанова від 22 серпня 2018 року), у справі № 520/14132/18 (постанова від 22 серпня 2018 року).
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
16.08.2024 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (за договором - товариство) та відповідачем ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 17147 (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 6.1, 8.1, р. 9 кредитного договору (а.с. 14-20).
У кредитному договорі містяться визначення термінів, що використовуються у договорі:
- Сайт - сайт товариства в мережі інтернет за адресом: https://procent.com.ua;
- Інформаційно-комунікаційна система товариства (ІКС) - програмний комплекс, який включає облікову, реєструючу систему товариства, сайт товариства, особистий кабінет;
- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником та надсилаються заявником товариству для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору та своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису;
- Особистий кабінет - це персональна захищена паролем та логіном вебсторінка позичальника, в якій позичальник має можливість отримувати інформацію та документи пов'язані з обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, договір, повідомлення, інше), здійснювати погашення кредитної заборгованості через віртуальний POS-термінал. Вхід до особистого кабінету здійснюється позичальником шляхом введення логіна та пароля на сайті https://procent.com.ua реєстрація товариством позичальника у системі товариства здійснюється після направлення позичальником в особистому кабінеті заяви на отримання кредиту.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору на умовах, встановленим цим договором, товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.
Згідно з п. 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить - 1,5 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50 %) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Згідно п. 1.3 кредитного договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів зі сплатою кредиту у кінці строку користування згідно з додатком № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом товариство рекомендує позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно з таким розрахунком: дата видачі кредиту - 16.08.2024; дата платежу процентів першого періоду - 26.08.2024; сума кредиту - 5000,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом - 750,00 грн; разом до сплати - 5750,00 грн.
Сума загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору зазначена у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.6 кредитного договору).
Згідно з п. 1.7 кредитного договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові.
Продовження строку надання кредиту, вказаного у п. 1.3 договору, не передбачено (п. 1.9 кредитного договору).
У відповідності до п. 2.1.2 кредитного договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний: у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит (п. 2.4.1); у разі порушення строків повернення кредиту, відповідно до умов договору, сплатити проценти за неправомірне користування кредитом (грошовими коштами) відповідно до п. 3.3 договору (п. 2.4.5).
Згідно з п. 3.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором. Порушення умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, яке мало місце під час дії договору (п. 3.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, сторони погодили, що позичальнику встановлюється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позичальник сплачує товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою - 1,5 % (річна процентна ставка становить 547,50 %) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів переданих позичальнику за цим договором (суми кредиту) за кожний день користування. Інформація про суму нарахованих процентів за неправомірне користування грошовими коштами згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, повідомляється позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника та сплачується позичальником одночасно з заборгованістю за кредитом та нарахованим процентами за фактичну кількість днів користування кредитом.
Відповідно до п. 6.1 кредитного договору даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 8.1 кредитного договору цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІКС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.
У р. 9 кредитного договору зазначені такі відомості щодо позичальника: ОСОБА_1 ; відомості про паспорт; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер мобільного телефону НОМЕР_3 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 336009.
У додатку № 3 до кредитного договору зазначено додаткові контактні номери телефонів позичальника, серед яких НОМЕР_4 (а.с. 20 на звороті).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 17147 від 16.08.2024 згідно затверджених правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 16 від 11.06.2021, яка є додатком № 1 до кредитного договору, яку було підписано електронним підписом позичальника (відповідача), передбачено: дати платежів; кількість днів у розрахунковому періоді; суму платежу за розрахунковий період тощо (а.с. 18 (на звороті) -19).
У паспорті споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит наведені такі умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; мета отримання кредиту - власні потреби; спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом заповнення заявки на сайті procent.com.ua з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 години до 3-х днів. Безготівкові кредитні кошти у розмірі суми кредиту перераховуються на підтверджений електронний платіжний засіб позичальника, емітований банком, відповідно до укладеного договору між позичальником та банком, на підставі укладеного кредитного договору, правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Процентна ставка, відсотків річних - 547,50 % річних; тип процентної ставки - фіксована, вказана у кредитному договорі. Дата надання інформації - 16.08.2024, інформація зберігає чинність та є актуальною до 17.08.2024 (а.с. 21-23).
У витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи: https://procent.com.ua «Хронологія дій щодо укладення кредитного договору №17147 від 16.08.2024» зазначено, які саме сторони кредитного договору вчиняли дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент» та поза нею для укладення кредитного договору (а.с. 25).
З копії квитанції про виплату від 16.08.2024 № 42381-40648-89154 вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти у сумі 5000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 за умовами договором 17147 від 16.08.2024 на умовах фінансового кредиту (а.с. 24).
Згідно з довідкою АТ «Ощадбанк», наданої на виконання ухвали суду від 23.09.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ). Номер фінансового телефону НОМЕР_4 (а.с. 80, 81).
Відповідно до виписки по рахунку, який відкритий ОСОБА_1 , за період з 16.08.2024 по 19.08.2024 на рахунок НОМЕР_6 16.08.2024 відбулося зарахування переказу у сумі 5000,00 грн (а.с. 82, 83).
З детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за договором № 17147 від 16.08.2024 (а.с. 26-30), вбачається, що ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» за кредитним договором має заборгованість у загальному розмірі 32375,00 грн, яка складається зі:
- простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5000,00 грн;
- простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом - 27375,00 грн.
З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме протягом 365 днів кредитування нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1,50 %.
Застосовані судом норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:
«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в письмовій (електронній) формі кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5000,00 грн.
Договір було укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання; електронну адресу тощо.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі позивачем кредиту у сумі 5000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідача.
Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед позивачем кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 5000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.
У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 365 днів (п. 1.3).
За користування кредитом відповідач зобов'язаний був сплачувати проценти у розмірі, встановленому кредитним договором (п. 1.2).
У договорі була встановлена процентна дисконтна процентна ставка за користування кредитними коштами протягом всього періоду - 1,50 % у день користування кредитом.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…», вбачається, що сума кредиту за договором становить 5000,00 грн; строк користування - 365 днів; процентна ставка 1,50 % у день.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачу нараховувалися проценти за користуванням кредитом з розрахунку 1,50 % у день. Загальна сума процентів, нарахованих за користування кредитом, у межах строку кредитування, встановленого договором, становить 27375,00 грн.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.
Проценти нараховані позивачем у межах строку кредитування, встановленого договором, та за ставкою, визначеною умовами кредитного договору.
Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором позивачеві, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надав. Тому суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 62, 64).
З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 2422,40 грн.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року № 03/06/2024, укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (а.с. 49-50), відповідно до умов якого у рамках цього договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, виданого на підставі рішення адвокатів Полтавської області № 18 від 23.10.2018, зобов'язується надати замовнику такі юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку , в строки та на умовах, визначених цим договором;
2) акт приймання - передачі наданих послуг від 30 червня 2025 року № 45 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року (а.с. 53), відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послугу «підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно з реєстром № 1 від 30.04.2024», вартість якої складає 100 000,00 грн;
3) витяг з реєстру № 1 до акту приймання - передачі наданих послуг № 48 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 від 30 червня 2025 року, відповідно до якого виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників у кількості 10 штук на загальну вартість 100 000,00 грн, у тому числі надав послугу: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 17147 від 16.08.2024 - вартість послуги складає 9000,00 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором № 17147 від 16.08.2024 - вартість послуги складає 1000,00 грн (а.с.54);
4) платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 30.06.2025 № 2727, відповідно до якої ТОВ «ФК «Процент» сплатило ОСОБА_2 100000,00 грн за надання юридичних послуг відповідно до договору № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно з актом № 48 від 30.06.2025 (а.с. 55).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги; платіжну інструкцію тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.
Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги не заявляв.
Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.
Також у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:
«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, ураховуючи власну практику розподілу витрат в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; по цій справі відбулося лише одне судове засідання; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не заперечував проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред'явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн (10000,00 - 5000,00 = 5000,00) у рахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (5000,00 грн) слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором від 16.08.2024 № 17147 у загальному розмірі 32375,00 гривень, у тому числі: 5000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 27375,00 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: вул. Гавела Вацлава, буд. 4, місто Київ, 03124; ідентифікаційний код 41466388; адреса електронної пошти: legal@procent.com.ua; тел.: 0665938547).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_7 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 25 листопада 2025 року.
Суддя В.П. Козир