532/1642/25
2/532/916/2025
24 листопада 2025 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Мороз Т.М.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
секретаря судового засідання - Крейс О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кобеляки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білицької селищної ради, військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини, -
08.07.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Позов мотивовано тим, що сторони проживали разом однією сім'єю з 2014 року як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, ведучи спільне господарство та побут. За час проживання у сторін народилися спільні діти: дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У січні 2025 року позивач помітив, що діти не отримують достатньої кількості уваги, через що у ОСОБА_3 є помітні труднощі в навчанні. В подальшому у червні 2025 року відповідач почала проходити лікування у КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради». Діти проживали разом з позивачем. На сьогодні вихованням та піклуванням про дітей займається позивач, він має гарні стосунки з дітьми, придбав будинок, відповідач у свою чергу не має можливості займатися вихованням дітей через погіршення стану здоров'я та лікування. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 прохав суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним.
Ухвалою суду від 09.07.2025 по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08.09.2025 по справі залучено військову частину НОМЕР_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою суду від 25.09.2025 по справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що в шлюбі з відповідачем не перебуває, однак спільно проживав з нею та дітьми до проходження військової служби. З червня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Діти скаржилися на те, що мати перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Відповідач не забезпечує належні умови виховання дітей, діти педагогічно занедбані. В січні 2025 року йому стало відомо про неналежну поведінку відповідача і він вирішив припинити з нею сімейні стосунки. Наразі знаходиться у відпустці та проживає разом з дітьми та відповідачем. Однак планує змінити місце служби, щоб мати змогу проживати разом з дітьми та здійснювати за ними щоденний догляд. Також повідомив, що ним придбаний житловий будинок в с.Галі-Горбатки і наразі там триває ремонт. На час ремонту будинку позивач орендує дві кімнати у будинку в АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала. Зазначила, що вживала алкогольні напої, проходила лікування. Зараз не вживає. Діти проживають разом з нею, догляд за ними здійснює.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Білицької селищної ради Чесак Н. І. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі. Позов не підтримала та прохала врахувати висновок органу опіки та піклування Білицької селищної ради.
Представник третьої особи військової частини НОМЕР_1 Ярошенко Є. надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи. Рішення прохав ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
Згідно акту обстеження умов проживання від 25.06.2025, проведеного на підставі заяви ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зазначено, що на даний момент малолітні діти перебувають з татом ОСОБА_1 , оскільки мама ОСОБА_2 перебуває на лікуванні в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (а. с. 10-11).
Як вбачається з довідки КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» №6308/06-11 від 24.06.2025 ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному обстеженні та лікуванні з 21.06.2025 по дату видачі довідки (а. с. 13).
Згідно довідки про отримання психологічної консультації та діагностики у психолога Центру життєстійкості 25.06.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , соціально адаптована, навички самообслуговування сформовані відповідно до віку. Має ознаки педагогічної занедбаності, що зі слів дитини є підставою для глузування з неї інших дітей. Дитина включена в позакласну розвиткову діяльність (уроки музики), вдома має обов'язки, допомогає по господарству. Катерина має глибшу емоційну прив'язаність до батька та довірливі стосунки з ним. Прив'язаність до матері теж наявна, однак з нею часті конфлікти через молодшого брата, оскільки відбувається систематичне перекладання обов'язків по догляду за меншою дитиною на старшу. Дитина розповідає про систематичне розпивання мамою спиртних напоїв в компанії інших людей. В стані сп'яніння агресивність матері підвищується, сварки з покаранням дитини стають частішими (а. с. 12).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №426781880 ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 14).
Згідно висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради №159 від 06.08.2025 недоцільним є визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 . Встановлено, що діти зареєстровані та проживають разом з матір'ю. Для виховання, розвитку та проживання дітей створені необхідні умови. Одяг дітей у задовільному стані, наявний продуктовий запас. ОСОБА_1 наразі є військовослужбовцем та перебуває у військовій частині, тривалий час фактично не проживає разом з дітьми. Проходження військової служби також не дозволяє йому здійснювати постійний та належний догляд за дітьми. Також відсутня повна інформація про умови проживання батька, оскільки будинок за місцем його проживання був зачинений (а. с. 61-62).
Судом також встановлено, що позивачем укладено договір оренди від 08.07.2025 року, згідно якого ним орендовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 строком на шість місяців (а. с. 40-41).
Згідно акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 03.10.2025 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 підключено всі необхідні комунікації. Наявні всі необхідні меблі, побутові прилади. Санітарно-гігієнічні норми підтримуються. В кімнатах наявні два ліжка, письмовий стіл. Особисті речі дітей відсутні (а. с. 86).
В судовому засіданні в присутності практикуючого психолога ОСОБА_5 була з'ясована думка малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина в судовому засіданні повідомила, що проживає в с. Бутенки разом з батьком та матір'ю. Тато приїжджає коли у нього відпустка і тоді проживає з ними, оскільки зараз він на війні. З мамою нормальні стосунки, вона доглядає за нею і братом. Також повідомила, що тато казав, що скоро вона з братом будуть жити в с.Галі тільки з ним. Вона не проти цього, оскільки хоче щоб тато був поруч з ними, хоча також хоче щоб вони всі проживали разом.
Думка малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом не з'ясовувалась, зважаючи на його малолітній вік.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання порушує права та інтереси малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю, яка здійснює за ними належний догляд. Також судом встановлено, що сторони фактично не припинили сімейні відносини. Окреме їх проживання на цей час зумовлене виключно перебуванням позивача на службі в лавах Збройних Сил України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, у тому числі випискою із медичної карти амбулаторного хворого №16015, довідкою військово-лікарської комісії від 22.08.2025 (а. с. 32-35), що позивач є військовослужбовцем та на час розгляду справи перебуває на військовій службі.
Надаючи оцінку спроможності/неспроможності позивача як батька піклуватися про дітей особисто, суд виходить із того, що позов про визначення місця проживання дітей фактично пред'явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період і формально направлений на штучне створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період, з огляду на таке.
У поданій позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що на сьогодні вихованням та піклуванням про дітей займається саме він та діти проживали разом з ним, проте дана обставина не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Водночас з пояснень сторін та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що діти проживають разом з матір'ю, яка надає їм належний догляд. У разі перебування позивача у відпустці, сторони проживають разом.
Про вказане також свідчать і інші докази, зокрема акт обстеження умов проживання Служби у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 03.10.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 ; висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей, затверджений рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради №159 від 06.08.2025.
Таким чином, на переконання суду, позивач звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби).
Подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
В судовому засіданні не встановлено, що наразі відповідач зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, належних доказів цьому не надано, так само як і доказів аморальної поведінки відповідача. Діти проживають разом з матір'ю, яка забезпечує їм належний догляд та піклування.
Суд також бере до уваги висновок органу опіки та піклування, згідно якого недоцільним є визначення місця проживання дітей разом з батьком та пояснення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті визнання відповідачем позову та про відсутність правових підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дітей та має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місце проживання дитини - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя