Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/2981/25
Провадження № 2/552/1718/25
18.11.2025 Київський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Брек Людмила Олегівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Цокало Тетяна Михайлівна,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В своєму позові посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання між сторонами шлюбу дитина залишилася проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач на постійній основі ухилявся від належного виконання своїх батьківських обов'язків в частині утримання дитини.
На даний час на примусовому виконанні у Полтавському ВДВС у Полтавському районі Полтавської області перебуває виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.
Проте боржник наразі ухиляється від виконання обов1язків щодо утримання спільної дитини, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно наданого державним виконавцем розрахунку розмір заборгованості за аліментами становить 125662 грн.
Тому позивач, посилаючись на ст. 196 СК України, просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 121606,10 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.
Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов підлягає задоволенню частково.
Зі змісту заяви стягувача аліментів вбачається, що виконавчий лист №2/552/174/15 від 16.10.2015 р. був пред'явлений до виконання до Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19.10.2015 р.. за яким було відкрито ВП №49062100 від 22.10.2015.
З наданих доказів по справі, а саме з розрахунків заборгованості зі сплаті аліментів від 31.03.2025 р. та 29.09.2025 р., можливо встановити, що відповідач з 22.10.2015 р. по 01.04.2020 р. сплачував аліменти в повному обсязі.
В подальшому, з квітня 2020 року по теперішній час, аліменти сплачувались кожного місяця, але не в повному обсязі, оскільки у відповідача погіршився матеріальний стан та змінився сімейний, внаслідок чого у відповідача станом на 31.03.2025 р. утворилась заборгованість зі сплати аліментів на момент подачі позову в розмірі 125662,00 грн.
Станом на 29.09.2025 р. розмір заборгованості становить 125604,50 грн.
Дана заборгованість вже частково погашена відповідачем двома платежами на суму 30000, грн. та 50000,00 грн.
Також на виникнення заборгованості вплинув ряд обставин.
Зокрема, 29.05.2020 р. відповідач втратив роботу в наслідок пандемії СOVID-19. Постійний дохід у нього відсутній по теперішній час.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась ще одна дитина, син ОСОБА_4 .
Отже, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем із сплати аліментів у зв'язку з його неплатоспроможністю та зміненим сімейним станом.
Стягнення 121606,10 грн. пені з відповідача, призведе до погіршення становища як самого відповідача, так і його другої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач вважає, що в даному випадку доцільним буде застосування ч. 2 ст. 196 СК України та зменшення розміру неустойки з 121606,10 грн. до 10000,00 грн.
Тому позивач просив суд прийняти його заяву про часткове визнання позову в розмірі 10000,00 грн. В інший частині позову просив відмовити за недоведеністю.
Не погодившись з доводами, викладеними відповідачем у відзиві, позивач подала відповідь на відзив, у якій просила позов задовольнити в повному обсязі.
Інші заяви по суті справи та клопотання учасниками справи суду не подавалися.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, уповноваживши адвоката Брек Л.О. представляти її інтереси в суді.
Представник позивача Брек Л.О. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, уповноваживши адвоката Цокало Т.І. представляти його інтереси в суді.
Представник відповідача Цокало Т.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, в частині вказаній у відзиві, в розмірі 10000 грн. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити.
Третя особа, Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 07 червня 2010 року Серії НОМЕР_1 , у якому батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також свідоцтвом про шлюб від 26 серпня 2016 року Серії НОМЕР_2 , яким підтверджується зміна прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с. 10,11).
Також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року у справі №552/4278/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 29 липня 2015 року (а.с.66).
Виданий за вказаним рішенням виконавчий лист №2/552/174/15 від 16 жовтня 2010 року (а.с. 100) перебуває на примусовому виконанні у Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області.
Як підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 31 березня 2025 року, складеним головним державним виконавцем Білокінь Ю.А., загальна сума заборгованості за аліментами станом на 31 березня 2025 року становить 125662 грн (а.с. 13-15).
При цьому заборгованість виникла за період з квітня 2020 року по березень 2025 року включно.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Частково заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що заборгованість за аліментами виникла у зв'язку з його неплатоспроможністю та зміненим сімейним станом.
Проте, долученими до справи доказами вказані обставини не підтверджуються.
Так, відповідачем до матеріалів справи долучено копію його трудової книжки, у якій останній запис датований 29 травня 2020 року, і він підтверджує звільнення ОСОБА_2 з посади водія автотранспортних засобів ТОВ «Авто-Партнер» (а.с. 103 - 105).
В той же час доказів, які підтверджують його незадовільне матеріальне становище, відповідач до матеріалів справи не надав.
Якщо відповідач не має постійної роботи, доказів щодо розміру його доходу з інших джерел, як то від цивільно-правових договорів, відчуження майна, підробітку, тощо, відповідач суду також не надав.
Не надано ним також доказів відсутності у нього рухомого та нерухомого майна, заощаджень, тощо.
Тобто наявними у справі доказами матеріальне становище платника аліментів не підтверджується.
Крім того, якщо відповідач протягом п'яти років не працює, доказів перебування його на утриманні у якоїсь іншої особи він не надав.
Ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідача народилася ще одна дитина - ОСОБА_4 - суд також не розцінює як обставину, що сприяла виникненню заборгованості по аліментах, що сплачуються відповідачем на утримання ОСОБА_3 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах, на час народження ОСОБА_9 , у відповідача вже виникла заборгованість у розмірі 16369,00 грн.
Крім того, з 2020 року, у якому за твердженням відповідача у нього суттєво змінилося матеріальне становище та сімейний стан, відповідач з цих підстав не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи вказані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що ним вжито всіх всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а відповідно, не доведено відсутності його вини у виникненні заборгованості за аліментами.
Таким чином відповідачем не доведено відсутності підстав для стягнення з нього неустойки (пені).
На підставі викладеного судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів.
У частині першій статті 196 СК України встановлено максимальну межу для пені, а саме: розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК).
Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення.
Тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.
Як вже зазначив суд, відповідачем не надано доказів, якими б підтверджувалось його складене матеріальне становище.
Більш того, після звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені відповідач протягом короткого часу здійснив погашення заборгованості за аліментами або її більшої частини.
Долученими до справи доказами підтверджується сплата відповідачем в рахунок погашення заборгованості по аліментам 29 вересня 2025 року 49504,90 грн (а.с.107), 03 листопада 2025 року - 45604,50 грн.
Крім того, за повідомленням представника позивача, відповідач сплатив ще 30000 грн в рахунок погашення заборгованості, але підтверджуючий зазначений платіж документ до матеріалів справи на час її розгляду не залучений.
Враховуючи, що відповідачем за короткий проміжок часу було погашено заборгованість за аліментами в такому значному розмірі, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів у визначеному розмірі (121606 грн. 10 коп.) не створить надмірного фінансового навантаження для платника аліментів, та буде співрозмірним з правопорушенням (періодом прострочення, що перевищував п'ять років, із розміром заборгованості, що виникла станом на час звернення позивача з позовом до суду), а крім того, стимулюватиме відповідача до своєчасного належного виконання аліментних зобов'язань.
Підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач від сплати судового збору за вимогами про стягнення пені за прострочення сплати аліментів звільнена, при зверненні з позовом до суду судовий збір не сплатила, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 квітня 2020 року по 01 квітня 2025 року в сумі 121606 грн. 10 коп., 7000 грн. - на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 128606 грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1216 грн 06 коп.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 21.11.2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова