єдиний унікальний номер справи 531/2162/25
номер провадження 2/531/997/25
18 листопада 2025 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Фисун Л.С.
за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 15.03.2025 між ним та відповідачем укладено кредитний договір №12.03.2025-100001183, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 29000 грн., строком на 140 днів з дати його надання, а саме до 01.08.2025 року. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 88450,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позиції учасників судового провадження.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги визнає частково та просить відмовити в стягненні з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором №12.03.2025-100001183 в частині стягнення відсотків в розмірі 40600,00 гривень, комісії в розмірі 4350,00 гривень та неустойки в розмірі 14500,00 гривень, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України з 22 червня 2016 року та даний час.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що відповідач не підтвердив свій статус військовослужбовця, адже не надав довідки про проходження військової служби в період дії кредитного договору, а саме з 15.03.2025 по 01.08.2025.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, згідно матеріалів справи, просить справу розглядати за відсутності представника товариства.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (а.с.37).
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено для надання відповідачем доказів (а.с.50).
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.03.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (оферта) №12.03.2025-100001183, відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 29000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 01.08.2025. Процентна ставка «фіксована»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, проценти 300,86% річних. Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 4350,00 грн. Неустойка 290,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов'язання. Договір підписано одноразовим ідентифікатором Е798 (а.с. 16-24).
На виконання умов договору відповідачу 15.03.2025 надано кредитні кошти в розмірі 29000,00 грн шляхом перерахунку на його банківський рахунок, за допомогою системи електронного переказу. Відповідач отримав кредитні кошти, шляхом перерахування на платіжну картку номер НОМЕР_1 (а.с. 15).
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №12.03.2025-100001183 від 15.03.2025 у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 88450,00 грн, що складається із: основного боргу 29000,00 грн; 40600,00 грн проценти; 4350,00 грн комісія; 14500 грн неустойка (а.с. 14).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.
Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.
Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Договору між ТОВ «Споживчий центр і відповідачем та факт отримання відповідачем кредитних коштів належними, достовірними та допустимими доказами.
Крім того, відповідачем визнана сума заборгованості в розмірі 29000 грн. (заборгованість по основному боргу), а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача відсотків та неустойки, суд зазначає наступне.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 17 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 22.06.2016, а відтак на нього розповсюджуються пільги, встановлені статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відповідача був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом у період з 15.03.2025 по 01.08.2025, відтак у цій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків та неустойки слід відмовити.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.
Умовами Паспорту споживчого кредиту передбачено сплату комісії, яка пов'язана з наданням кредиту в розмірі 4350,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Позивачем ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту слід відмовити.
За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №12.03.2025-100001183 від 15.03.2025 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по основному боргу в сумі 29000,00 гривень
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» суд задовольняє частково, а тому відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 794,30 гривень сплаченого судового збору. (а.с. 9).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №12.03.2025-100001183 від 15.03.2025 в розмірі 29000,00 (двадцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 794,30 грн (сімсот дев'яносто чотири гривні 30 коп) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Л.С.Фисун