Справа № 524/13556/25
Провадження 3/524/3548/25
21.11.2025 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Малтиз Андрій Вікторович, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Головного Управління ДПС у Полтавській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої - керівником ТОВ «АЙДА РЕНТ», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
У протоколі про адміністративне правопорушення від 08.10.2025 р. зазначено, що ОСОБА_1 порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, передбачений пп. 49.18.2 п. 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перше півріччя 2025 р. з граничним терміном подання 11.08.2025. Фактично подано 13.08.2025, що зафіксовано в акті №13643/16-31-04-08-11/43377297 від 19.09.2025 р., який є додатком до протоколу, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, визнала повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
За своєю юридичною природою несвоєчасне подання податкової декларації (ч. 1 ст. 163-1 КУпАП) є правопорушенням, яке може мати триваючий характер. Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
У даній справі, правопорушення, яке ставиться в провину 12.08.2025 р. (наступний день після граничного терміну), було самостійно припинено особою шляхом фактичного подання податкової декларації 13.08.2025 р.. Дане правопорушення було виявлено контролюючим органом пізніше - під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 08.10.2025 р..
Виходячи з принципу тлумачення сумнівів на користь особи (in dubio pro reo), закріпленого у статті 62 Конституції України, суд вважає за необхідне застосувати цей принцип і до обчислення строків давності. Хоча ч. 2 ст. 38 КУпАП встановлює відлік строку з дня виявлення для триваючих правопорушень, вона не враховує ситуацію, коли триваюче правопорушення було припинено особою до його виявлення.
Таким чином, оскільки припинення триваючого правопорушення самостійним виконанням відбулося до його виявлення, відлік строку накладення стягнення починається з дати самостійного припинення правопорушення - 13 серпня 2025 року. Тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення за дане правопорушення сплив 13 листопада 2025 року. На момент розгляду справи (21.11.2025 року) строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчилися.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлення будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
З урахуванням викладеного, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП слід закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ч. 2 ст. 38, ч. 1 ст. 163-1, п. 7 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником або прокурором до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука Андрій МАЛТИЗ