Справа № 560/4421/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
24 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
Визнати бездіяльність протиправну Державного агентства водних ресурсів України щодо не надання запитуваної інформацій на запит на отримання публічної інформації від 07.10.2024.
Зобов'язати Державне агентство водних ресурсів України надати запитувану інформацію на запит на отримання публічної інформації від 07.10.2024 року, а саме надати інформацію, а саме - які із даних паспортів водних об'єктів є діючі:
- Паспорт водного об'єкта 1,4325 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорта водного об'єкта 1,3808 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорт водного об'єкта 1,9324, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорта водного об'єкта 1,7025 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Стягнути у формі моральної шкоди 5000 грн з Державного агентства водних ресурсів України.
Зобов'язати Державне агентство водних ресурсів України подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач вже звертався до суду за захистом своїх прав, про що свідчить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року у справі № 560/14853/24. Однак, лист від 19.03.2025 року за підписом завідувача Центрально-Західного міжрегіонального сектору, знову не містив інформації, яку позивач запитував у запиті на отримання публічної інформації від 07.10.2024. Тобто, судом встановлено, що відповідач не надав йому запитуваної інформації, однак відповідач продовжує протиправно бездіяти.
Окрім того, запит розглянуто на підставі Закону України "Про звернення громадян" і безпідставно направлено до Красилівської міської ради.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що на підставі положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» з повним дотриманням встановлених строків, Сектором у Хмельницькій області підготовлено та 11.10.2024 направлено на електронну адресу заявника відповідь на його запит. Відповідь надана з урахуванням положень чинного законодавства у визначеній сфері та в межах компетенції Держводагентства. Зауважує, що Державне агентство не наділене повноваженнями тлумачення положень чинного законодавства. Відповідно, Агентство не уповноважене надавати правові висновки щодо чинності (діючі чи не діючі) документів, розробником яких є інші органи влади. Звертає увагу, що позивачем додано до позовної заяви відповідь на інший запит на отримання публічної інформації, що свідчить про надання суду недостовірних документів. Виходячи з вищевикладеного, вимога позивача щодо визнання бездіяльності Державного агентства водних ресурсів України протиправною є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності. Позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя). Саме лише твердження позивача про те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконних дій відповідача щодо ненадання достовірної та повної інформації на інформаційний запит не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, відповідь на запит на отримання публічної інформації надана позивачу у встановлені Законом терміни, в межах компетенції Держводагентства. При цьому, принципова незгода з будь-якою відповіддю, яка відрізняється від особистого бачення позивача, також не є підставою вважати, що такі дії завдають позивачеві моральної шкоди. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав суду лист-відповідь Агентства, який був наданий йому на зовсім інший його запит, а не на оспорюваний в цьому судовому провадженні (до Держводагентства позивачем 07.10.2024 було направлено 2 запити, відповідь на які надана відповідно 10.10.2024 та 11.10.2024).
Наголошує на неможливості надавати запитувачу інформацію, якою державний орган не володіє та не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач 07.10.2024 звернувся до Сектору у Хмельницькій області Держводагентства України з запитом на отримання публічної інформації, в якій просив надати інформацію, а саме - які із даних паспортів водних об'єктів є діючі:
- Паспорт водного об'єкта 1,4325 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорта водного об'єкта 1,3808 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорт водного об'єкта 1,9324, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;
- Паспорта водного об'єкта 1,7025 га, за межами населеного пункту с. Чепелівка на території Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Документ сформований в системі.
Листом від 10.10.2024 №395/ХМ/21-24 Сектор у Хмельницькій області Держводагентства повідомив позивача про розгляд запиту на отримання публічної інформації. У листі, з посиланням на Положення про сектор у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом Держводагентства від 21.10.2021 №818, зазначені повноваження вказаного сектору, зокрема, погодження паспортів водних об'єктів. Також наведені визначення запиту на інформацію та публічної інформації. По суті порушених у запиті питань поінформовано позивача, що механізм розроблення паспорта водного об'єкта визначено Порядком розроблення паспорта водного об'єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за №775/23307.
Позивач не погодився із вказаними діями відповідачів, а тому звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року у справі № 560/14853/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо належного розгляду та надання повної інформації на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 07.10.2024. Зобов'язано Державне агентство водних ресурсів України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 30.06.2024 відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на виконання вказаного рішення суду повторно розглянуто запит позивача та надано позивачу лист від 19.03.2025, в якому зазначено наступне.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Територіальними органами Держводагентства погоджуються паспорти водних об'єктів, відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об'єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за № 775/23307(далі - Порядок). Згідно пункту 3 Порядку замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (далі - розпорядник земельної ділянки під водою). Виходячи із вищезазначеного, питання щодо виготовлення паспорта водного об'єкта та укладання договору оренди землі з розташованим на ній водним об'єктом належить до повноважень орендодавця, тобто розпорядника земельної ділянки під водою.
Таким чином, Держводагентство та його територіальні органи не володіють інформацією та не зобов'язані нею володіти щодо того, який паспорт водного об'єкту є дійсним, оскільки не є розпорядниками земельної ділянки під водним об'єктом та не є замовниками паспортів водних об'єктів.
З огляду на вищевикладене, запитувана позивачем інформація не підпадає під сферу регулювання Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо надання йому запитуваної інформації протиправною, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні порушення відповідачем Закону України "Про доступ до публічної інформації", та, як наслідок, протиправної бездіяльності щодо належного розгляду запиту позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із пунктами 1, 3 частини першої ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Положенням пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із частиною четвертою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Згідно з частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
При цьому, запит на інформацію може бути поданий в письмовій формі будь яким способом, на вибір запитувача, зокрема поштою, факсом чи електронною поштою.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Вказаний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання інформації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).
Відповідно до ст.6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Статтею 51 ВК України визначено, що користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99 затверджено "Порядок розроблення паспорта водного об'єкта" (Порядок), який згідно спрямований на встановлення технічних параметрів водного об'єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об'єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов'язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання.
Відповідно до п.5 Порядку Паспорт водного об'єкта погоджується з Держводагентством у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня його надходження.
Пунктом 6 Порядку визначено, що Паспорт водного об'єкта розробляється в чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві, у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу.
Після закінчення строку оренди орендар повертає свій примірник паспорта водного об'єкта розпоряднику земельної ділянки під водою.
Згідно із п.7 Порядку Паспорт водного об'єкта підлягає коригуванню кожні 15 років, а також у разі змін технічних параметрів водного об'єкта і гідротехнічних споруд.
Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач може бути розпорядником лише тієї інформації, яка була отримана або створена ним в процесі виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у їх володінні.
При цьому, інформацією щодо чинності паспорта водного об'єкта має володіти розпорядник земельної ділянки під водою, оскільки саме йому після закінчення строку оренди орендар повертає свій примірник паспорта водного об'єкта. Натомість, у Держводагентстві зберігається примірник погодженого з ним паспорта водного об'єкта.
Згідно із ч.3 ст.22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що запит позивача правомірно перенаправлено за належністю до Красилівської міської ради листом від 18.03.2025 № 221/ЦТЗХ/21-25, а відповідачем не порушено прав позивача у межах спірних правовідносин.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.