Справа № 120/5786/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
25 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області, що подана в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Могилів-Подільської міської ради Вінницької області щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану міста Могилів-Подільський.
Зобов'язано Могилів-Подільську міську раду Вінницької області вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану міста Могилів-Подільський.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених місць України та у Вінницькій області визначено 24 історичних населених місця, серед яких м. Могилів-Подільський (дата заснування чи першої писемної згадки XVI століття).
22 лютого 2024 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області скерував до міського голови Могилів-Подільської міської ради лист, у якому просив надати інформацію щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільський.
У відповідь на лист виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повідомлено Могилів-Подільську окружну прокуратуру Вінницької області про те, що історико-архітектурний опорний план в складі генерального плану міста Могилів-Подільський не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався. Водночас генеральний план міста Могилів-Подільський, який розроблений 1997 року та затверджений рішенням 8 сесії міської ради 23 скликання від 27 травня 1999 року, містить розділ "Охорона пам'ятників історії та архітектури" та креслення "Пам'ятники історії та архітектури" з нанесеними пам'ятниками історії та архітектури, їх зонами охорони та регулювання забудови.
15 березня 2024 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області скерував на адресу міського голови Могилів-Подільської міської ради інший лист, у якому просив у найкоротший термін надати копії рішень та програм із відповідними додатками, які передбачають розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільський та інформацію щодо періоду, протягом якого заплановане виконання відповідних заходів, дані щодо виділених коштів на такі цілі із наданням підтверджуючих документів.
Листом від 21 березня 2024 року виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повідомив керівника окружної прокуратури про те, що на фінансування заходів, які передбачають розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільського, з бюджету Могилів-Подільської міської територіальної громади кошти не виділялися.
03 квітня 2024 року керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області скеровано до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації запит, у якому йшлося про надання інформації щодо:
- розробленого, погодженого, затвердженого історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Могилів-Подільський;
- звернень від Могилів-Подільської міської ради на адресу Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації щодо погодження історико-архітектурного опорного плану та наслідків їх розгляду;
- вжитих заходів та позицію Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації у разі відсутності зазначеного плану, зокрема стосовно звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Листом від 08 квітня 2024 року Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації повідомило Могилів-Подільську окружну прокуратуру Вінницької області про те, що станом на 05 квітня 2024 року історико-архітектурний опорний план міста Могилів-Подільського не розроблявся. При цьому листом від 16 вересня 2022 року № 07-03-945 Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації зверталося до Могилів-Подільської міської ради з вимогою розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільського.
03 квітня 2024 року керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України направлено, лист у якому йшлося про надання інформації щодо:
- розробленого, погодженого, затвердженого історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Могилів-Подільський;
- звернень від Могилів-Подільської міської ради на адресу Міністерства щодо погодження історико-архітектурного опорного плану та наслідків їх розгляду;
- вжитих заходів та позицію Міністерства у разі відсутності зазначеного плану, зокрема стосовно звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Листом Департаменту пам'яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 27 квітня 2024 року Могилів-Подільську окружну прокуратуру Вінницької області повідомлено про те, що листом від 09 вересня 2020 року № 11015/6.11.1 Міністерство культури та інформаційної політики України зверталося до Могилів-Подільської міської ради, у якому наголошувало на необхідності неухильного дотримання вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства та обов'язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. Проте відповіді на лист від 09 вересня 2020 року Міністерство культури та інформаційної політики України не отримало.
З огляду на те, що відповідачем не вжито заходів, спрямованих на розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільського, керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-ІІІ), преамбулою якого закріплено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону № 1805-ІІІ:
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Статтею 6 Закону № 1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.
Так, згідно з частиною другою статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Частинами четвертою та п'ятою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Відповідно до частини сьомої статті 17 Закону № 3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту "б" вказаної статті Закону № 280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.
Підпунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13 березня 2002 року № 318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.
Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток).
Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.
Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.
У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.
Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 926 цей Порядок визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
Відповідно до підпункту 21 пункту 2 Порядку № 926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється на всю територію населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, і затверджується одним рішенням як окремий розділ у складі генерального плану такого населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту) як його невід'ємна складова згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності», містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території, а також цінну історичну забудову.
Відповідно до підпункту 4 пункту 43 Порядку № 926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.
Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.
Пунктом 23 Порядку № 926 передбачено, що плани зонування територій населених пунктів у межах території територіальної громади та історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, розробляються одночасно із генеральними планами та включаються до комплексного плану як невід'ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів.
Згідно з пунктами 34, 35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку про те, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, та містить, зокрема, відомості про межі використання історичних ареалів населених місць.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до Списку історичних населених місць України включено як історично населене місце - місто Могилів-Подільський.
В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону № 3038-VI, для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план; при цьому прийняття рішення щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану є обов'язком відповідної місцевої ради.
Однак суд встановив, що на час розгляду цієї справи Могилів-Подільська міська рада не приймала рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільський, належних доказів протилежного відповідачем не надано.
Суд звертає увагу на те, що Міністерство культури та інформаційної політики України у листі від 27 квітня 2024 року зазначило, що зверталося до голови Могилів Подільської міської ради з листом від 09 вересня 2020 року вих. № 11015/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства та обов'язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. Проте відповідь на вказаний лист не надходила. Крім того, відповідна науково-проектна документація на розгляд Міністерства як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, не подана.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, не вживши дій щодо розроблення та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Могилів-Подільського, відповідач допустив протиправну бездіяльність, відтак наявні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження відповідно до вимог чинного законодавства історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця міста Могилів-Подільського.
Відносно доводів апелянта щодо необгрунтованості прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді у вказаній справі, колегія суддів виходить з наступного.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Реалізуючи свої представницькі повноваження, керівник окружної прокуратури належним чином обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з цією позовною заявою.
Поряд з цим, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрація як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини у своєму листі від 08 квітня 2024 року вих. № 07-15-471 підтвердило, що станом на 05 квітня 2024 року історико-архітектурний план міста Могилів Подільський не розроблявся, а також те, що Управлінням надсилався до Могилів Подільської міської ради лист вих. № 07-03-945 від 16 вересня 2022 року з пропозицією активізувати роботу щодо розроблення згадуваного вище плану.
Крім того, зі змісту листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 16 квітня 2024 року вих. № 06/15/3384-24 слідує, що Міністерство зверталося до голови Могилів-Подільської міської ради з листом щодо необхідності виконання вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства та обов'язковості розроблення історико архітектурного опорного плану міста Могилів-Подільський. При цьому, Міністерство культури та інформаційної політики України не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави.
Оскільки органи, уповноважені на захист інтересів держави, не здійснили надані їм повноваження та до суду із відповідним позовом не звернулися, вказаний позов внесено прокурором у межах наданої йому компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, прокурором зазначено, що Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації та Міністерством культури та інформаційної політики України самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (у якій вирішено виключну правову проблему щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді), прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
В даному випадку, враховуючи обізнаність уповноважених суб'єктів владних повноважень про порушення вимог законодавства, та з огляду на відсутність самостійного реагування щодо усунення порушень шляхом вжиття заходів представницького характеру упродовж розумного строку, колегія суддів вважає обгрунтованими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації і Міністерства культури та інформаційної політики України.
Водночас, посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, не є ревалентними до обставин цієї справи, тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.