Справа № 120/672/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
25 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , починаючи з 03.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач з 01.08.1983 і дотепер працює в "Козятинській дитячій музичній школі" на посаді педагога по класу фортепіано.
20.11.2024 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про призначення їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності відповідна заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за наслідками такого розгляду, відповідачем 2 прийнято рішенням від 28.11.2024 № 025650010274 про відмову в призначенні позивачу відповідної допомоги. Така відмова мотивована відсутністю у позивача документу, який підтверджує відношення комунального закладу "Козятинська дитяча музична школа" Козятинської міської ради до установи освіти.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до п. 7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту" (далі - Закон № 2145-VIII) позашкільна освіта, разом із повною загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами, є невід'ємним складником системи освіти та становить структуру освіти в Україні.
Так, за змістом статей 1, 4 Закону України від 22.06.2000 № 1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - Закон № 1841-III) система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає, зокрема, державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти.
Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 1841-III заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
За приписами п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Відповідно до ст. 21 Закону № 1841-III педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Водночас згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено типи позашкільних навчальних закладів, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому посада педагога не передбачена.
Разом з тим у постанові від 23.01.2020 у справі № 756/9879/16-а Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України "Про освіту" № 1060-XII, Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III, Переліків № 963, № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Згідно з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачу було відмовлено у виплаті такої, оскільки відсутній документ про те, що КЗ "Козятинська дитяча музична школа" Козятинської МР, в якій ОСОБА_1 працює, відноситься до установ освіти.
Щодо таких доводів відповідача 2, суд зауважує, що таке спростовується вказаними вище нормами та випливає із самого найменування навчального закладу, тобто "дитяча музична школа". Більше того, загальнодоступною є інформація, щодо виду діяльності КЗ "Козятинської дитячої музичної школа" - це відповідно до Класифікація видів економічної діяльності 85.52 Освіта у сфері культури.
Таким чином, суд констатує, що у період з 01.08.1983 і дотепер ОСОБА_1 працює у освітньому комунальному навчальному закладі "Козятинській дитячій музичній школі" на посаді педагога по класу фортепіано, який створений та підпорядкований Козятинській міській раді .
При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 при розгляді подібних правовідносин суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15, і серед іншого зазначив наступне:
"Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909".
Відтак, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про освіту", Закону України "Про позашкільну освіту", Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, суд підсумовує, що посада педагога по класу фортепіано, яку позивач обіймає з 01.08.1983, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи. Відповідно, такий стаж роботи підлягає зарахуванню до спеціального стажу у розумінні п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, від 08.04.2020 у справі № 149/2408/17.
Крім того, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Ба більше, відповідач 2 не надав жодних доказів, що ним були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити чи спростувати, вказаний вище, стаж позивача саме в закладі освіти, зокрема, матеріали справи не містять доказів, що відповідачем було надіслано запити до навчального закладу, де працює ОСОБА_1 для підтвердження спірного стажу останньої.
Отже, як встановлено судом, під час розгляду заяви позивача про призначення грошової допомоги відповідач 2 не здійснив належного аналізу, поданих заявником документів, що призвело до необґрунтованої відмови у нарахуванні відповідної допомоги.
Відсутність повного та всебічного аналізу цих відомостей з боку відповідача 2 є порушенням принципів об'єктивного розгляду та свідчить про неправомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги.
Підсумовуючи вище наведене, та враховуючи те, що в ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено, що період роботи позивача в КЗ "Козятинська дитяча музична школа" Козятинської МР на посаді педагога по класу фортепіано є таким, який дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а інших належних доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги відповідачами не зазначено, тому суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.11.2024 № 025650010274 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, суд зауважує, що оскільки розгляд заяви про виплату такої грошової допомоги, здійснювався саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідно, за наслідками розгляду цієї справи, саме цей суб'єкт владних повноважень має вирішувати питання про її призначення, як суб'єкт, що виніс протиправне рішення, а не ГУ ПФУ у Вінницькій області, де позивач перебуває на обліку, як про те просить ОСОБА_1 .
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.11.2024 № 025650010274 щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та Порядку № 1191.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.